ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розмова з Миколою СТАРОДУБОМ, головою профспілки працівників зв’язку України

Доба високих телекомунікаційних технологій ще більше згуртовує нашу Профспілку

– Миколо Михайловичу, як Ви могли б прокоментувати вироб­ничі та профспілкові досягнення й проблеми року, що минув?

– Наша галузь дуже наукоміст­ка, високотехнологічна, а це ви­магає особливого професіоналіз­му, навіть майстерності, в тому числі й у профспілковій роботі. Звичайно, є те, що нас тішить, і те, що засмучує. Передусім уті­шає те, що щороку збільшується обсяг послуг, які надаємо. Торік виробництво зросло на 6–7% і це дозволило підвищити зарплату працівникам зв’язку. Хотів би на­голосити, що на всіх підприєм­ствах зарплата виплачується сво­єчасно, відповідно до положень колективних договорів, і коли зу­стрічаєшся з людьми, вони неодмінно дякують за це. Ми витра­тили понад 170 млн грн на реалі­зацію соціальних пільг, передба­чених у колдоговорах наших під­приємств: оздоровчі, на навчан­ня, преміальні. Якщо гроші заро­били, для людей не шкодуємо, й керівники ставляться до цього з розумінням. Непогані справи й з охороною праці. На ці цілі під­приємства витратили понад 70 млн грн. Профактив скрупу­льозно це контролює. Тож я ска­зав би, що в цілому наша галузь непогано тримається на плаву.

– Чи вдається Профспілці захис­тити людей, особливо середньо­го й старшого віку, за ситуації стрімкого розвитку технічного прогресу?

– Це турбує Профспілку й усі колективи. Підгалузь телекому­нікації дуже динамічно розвива­ється, мало не щороку на ринку з’являються нові засоби зв’язку, й доводиться змінювати техноло­гії, переобладнувати робочі міс­ця, проводити перепідготовку фа­хівців. Тобто фактично йдеться про повне переозброєння, що по­требує знань, ресурсів, волі. З од­ного боку, розумієш, що треба йти в ногу з часом, а з іншого – що під­галузь, на базі якої виросли ці нові технології, у цілому страж­дає, багато працівників вивільня­ється. І скажу вам, не дуже ком­фортно почуваєшся, коли зустрі­чаєшся з людьми, які віддали га­лузі 20–30 років, а тепер мусять шукати нове робоче місце.

Щоправда, багатьох ми, успіш­но перенавчивши, працевлашто­вуємо і при запровадженні нових технологій, приміром, сучасних інтернет-послуг на базі широкосмугового доступу, відповідно ор­ганізувавши нові робочі місця. А бувало, що при оптимізації струк­тури, впровадженні технічних за­собів і новітніх технологій на під­приємстві оголошувалась акція, під час якої працівник міг звіль­нитися за згодою сторін, при цьо­му, залежно від стажу роботи на підприємстві, одноразово отри­мував при звільненні від трьох до десяти посадових окладів.

– А чи відшкодовуються витрати послуг зв’язку в сільській місце­вості?

– Проблеми села – «ахілесова п’ята» галузі. Річ у тім, що пра­цівники зв’язку в сільській міс­цевості, особливо на пошті, маю­чи велике навантаження, одер­жують малі зарплати. Бо послу­ги зв’язку, що надаються меш­канцям села, для підприємств є збитковими – через віддаленість, відсутність інфраструктури й за­старіле обладнання, для заміни якого коштів немає, бо воно практично не окуповується. Саме тому приватні компанії, які працюють на ринку телеко­мунікацій та пошти, не йдуть із своїми послугами до селян. Тут послуги телефонного зв’язку та проводового мовлення надає тільки Укртелеком, і це для села життєво необхідно. Принагідно зауважу, що коли недавно в Че­лябінській області Росії впав ме­теорит, залишивши великий ре­гіон без мобільного зв’язку, то працював лише стаціонарний і проводове мовлення, й це віді­грало велику роль в оповіщенні мешканців.

На селі, крім пошти, здебіль­шого практично немає інших структур: магазину, аптеки чи фельдшерського пункту, підпри­ємства побуту. Тому пошта взя­ла на себе, крім своїх традицій­них, також і забезпечення селян іншими, життєво необхідними послугами: тут можна придбати продукти харчування, господар­чі товари, інші побутові речі, за­мовити ліки. За таких умов наші трудівники заслуговують на на­лежну оплату праці та соціаль­ний захист, але, на жаль, вони працюють неповний робочий день, тож заробітні плати в них найнижчі у галузі. Всім праців­никам у нас видаються спецвзут­тя і спецодяг, електромонтери і електромеханіки для ліквідації пошкоджень під’їжджають на ві­домчому транспорті, а листоно­ші доставляють пошту на вело­сипедах.

Для поліпшення становища як селян, так і наших спілчан, по­трібна підтримка держави або внесення змін до деяких законо­давчих актів, які дали б змогу утворити фонд універсальних по­слуг, аби відшкодовувати збитки тих, хто надає послуги на селі.

– Ще донедавна нікому й на дум­ку не спадало називати ту чи іншу підгалузь зв’язку монопо­лістом. Сьогодні такі закиди ча­сом лунають на адресу УДППЗ «Укрпошта», ПАТ «Укртелеком»...

– Але для Укрпошти регулятор цін – держава, а приватні опера­тори надають послуги за завище­ними тарифами, для них регуля­торів немає. Тому Укрпошта ви­ходить наразі з пропозицією пере­глянути законодавство. Це не дуже подобається приватникам, і що цікаво, їх підтримує Антимо­нопольний комітет, бо, мабуть, розцінює позицію Укрпошти як намір монополізувати послуги. Але це побоювання безпідставне, саме з огляду на значну кількість різних операторів. До речі, на Укрпошті сьогодні запроваджу­ється понад 20 новацій, які осу­часнять підгалузь, змінять став­лення людей до пошти як такої. В кожному відділенні зв’язку буде автоматизоване робоче місце на базі комп’ютерної техніки, більш розгалужена корпоративна мере­жа, за допомогою якої можна буде надавати фінансові, інтернет-послуги, багато інших ін­формпослуг. Саме цьогоріч упер­ше було запроваджено «резиден­цію Діда Мороза», куди надходили дитячі листи. Вони розглядалися, й кожному дописувачу було наді­слано відповідь. А дітям з особливими потребами або тим, які на­писали особливо зворушливі лис­ти, Укрпошта разом із спонсорами замовила сім інвалідних візків, допомагає в лікуванні, подарува­ла від Діда Мороза іграшки, кни­ги, фотоапарати, ноутбуки.

– Нелегко співіснувати з приват­ними операторами зв’язку?

– Нелегко, дуже заважають. Вважаю стратегічною помилкою, що приватні оператори – окремі структури, а не структурні оди­ниці єдиної галузі. І технічні про­блеми вирішувалися б зовсім інакше, і захист працівників був би ефективніший. Адже ресурс, що його мають наші оператори мобільного зв’язку, не використо­вується повністю! Всі хочуть бути незалежними, а технічна можливість обладнання сьогодні дозволяє оптимізувати мережу і більш ефективно пропускати весь телефонний трафік! Крім того, ми неодноразово звертали­ся до приватних операторів, про­вайдерів (де працюють наші люди, яких ми навчали!) з реко­мендацією створити в себе проф­спілкові організації. Не хочуть і не чують.

Серед проблем я назвав би й взаєморозрахунки телерадіоком­паній з Концерном радіомовлен­ня, радіозв’язку й телебачення за розповсюдження телерадіопро­грам. Станом на 01.01.2013 дер­жавні компанії заборгували КРРТ близько 30 млн грн. При цьому адміністрація все ж таки знаходить можливість вчасно ви­плачувати людям зарплату. Але коштів на технічну підтримку за­собів зв’язку немає, не кажучи вже про модернізацію. Ми багато разів зверталися до уряду, осо­бисто я на своєму рівні – до Прем’єр-міністра М. Азарова. Ра­зом з Держтелерадіо розроблено спільний план реструктуризації погашення заборгованості, роз­писано заходи. А віз і нині там.

– Ви порівняно недавній заступ­ник міністра зв’язку, тож легше чи важче Вам вирішувати на­гальні проблеми із соціальними партнерами, перебуваючи вже в цьому кріслі?

– Так, я пройшов усі сходинки виробництва – інженер, началь­ник лабораторії, головний інже­нер, керівник підприємства, за­ступник міністра. А у Профспіл­ці – понад 6 років. Мені легко зна­ходити спільну мову із соцпарт­нерами. Навіть попри те, що при­ходять нові люди. Всі розуміють, що галузь наша непроста, потре­бує відповідної кваліфікації, усвідомлюють її значущість для суспільства. Та й, зрештою, наша Профспілка нічого зайвого не ви­магає, лише те, що має бути нада­не. Приміром, ми запропонували на 2013 рік зростання зарплати в поштовій підгалузі на 15%. Ке­рівництво з нами погодилось, і нині ми спільно шукаємо шляхів, аби перейти в площину вмотиво­ваної праці людей.

– Чи впливає наявність об’єд-наних профспілкових організацій – Укртелеком, Укрпошта, Україн­ський державний центр радіо­частот, концерн РРТ – на органі­заційне та фінансове зміцнення всієї Профспілки?

– Наші об’єднані профорганіза­ції створені та функціонують уже понад 10 років. Створювалися вони з метою вдосконалення коор­динації діяльності первинок під­галузей зв’язку та більш тісного зв’язку з Центральним комітетом Профспілки. Тому й у нашому Статуті ОПО є керівними коорди­нуючими організаційними ланка­ми Профспілки між первинною профорганізацією й ЦК. Безпере­чно, ОПО глибше володіють ситу­ацією на місцях, можуть опера­тивніше впливати на неї, а отже, мають тісніший зв’язок із члена­ми Профспілки, працюють з кож­ним працівником безпосередньо.

Однак, проблеми не виника­ють лише там, де не працюють. Об’єднані профорганізації мають обкоми та первинки й, таким чи­ном, зменшується бюджет галу­зевої Профспілки. Два роки тому я виступив на пленумі ЦК з про­позицією, щоб кожна вища орга­нізація укладала договір з ниж­чою за таким принципом: є ре­зультат роботи вищої організації – їй платять, немає – ні. Це моти­вувало б роботу кожної профорга­нізації. Але, на жаль, мене не під­тримали.

Хочу зазначити, що частка профчленства в нашій Профспіл­ці у загальній чисельності пра­цівників на сьогодні не зменшу­ється, хоча з різних об’єктивних причин – оптимізація структури й мережі, впровадження новітніх технологій тощо – зменшується загальна кількість персоналу.

Може, тому що я патріот своєї галузі, вважаю, що вона, як жод­на інша, міцно згуртована. У нас давно заведено, що один за всіх і всі за одного! Згадую той рік, коли була повінь у Карпатському регіоні. Як же я вдячний нашим спілчанам за ту підтримку, в тому числі матеріальну, яку вони надавали одне одному! Жодної сім’ї не забули, навіть власним коштом будинки будували.

Ми насправді міцно згуртова­ні навколо єдиної мети – поліп­шення життя працівників зв’язку. Разом із соцпартнерами всіляко сприяємо культурному і фізичному розвитку спілчан, оздоровленню й дозвіллю їх та їх­ніх родин. І будь-які складні пи­тання завжди намагаємося зала­годити в найбільш прийнятний для людей спосіб.

07.03.2013

Тетяна МОРГУН «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини