ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Віктором ТУРМАНОВИМ, головою профспілки працівників вугільної промисловості України

Зберегти підприємства й забезпечити соціальну справедливість у шахтарській праці

– Так, ситуація непроста – втім, як ви знаєте, не лише в Україні, а й у світі криза. Наша головна проблема – це реаліза­ція вугілля, адже його профі­цит сягає 6 млн тонн, а це дуже багато. Труднощі в реалізації – серйозний удар по добробуту наших вугільних підприємств, їхній фінансовій збалансова­ності. А звідси й проблеми: за­боргованість із зарплати, зу­пинка розвитку підприємств.

– І такі підприємства – прак­тично готові банкрути? Стосов­но доцільності зупинки «не­благополучних» шахт теж іш­лося неодноразово…

– Питання про банкрутство є сьогодні для нас якнайактуаль­нішим. Термін дії відповідного закону завершився в грудні ми­нулого року. Тому 4 лютого я з групою колег – народних депу­татів готував серйозні доку­менти, які забезпечили б жит­тєдіяльність вугільних підпри­ємств. Бо інакше, за ситуації фінансової незбалансованості більшості з них, кредитори їх зжеруть, і шахти практично буде зупинено.

Ніде правди діти, багатьом вугільним підприємствам і справді відчутно бракує коштів для подальшого розвитку, для модернізації. Однак ми переко­нані, що хоч які пропозиції не лунали б із боку виконавчої вла­ди, закривати шахти в жодному разі не можна. Ми постійно про­водимо зустрічі з керівниками як профільного міністерства, так і вугільних компаній, нама­гаємося вплинути на ситуацію, маючи на меті зберегти робочі місця, поліпшити умови праці. А взагалі до кожного підприєм­ства щоразу слід підходити зва­жено, все ретельно прорахувати: запас вугілля, можливості даль­шого видобутку.

– Звідки ж тоді згаданий про­фіцит?

– Шахтарі чудово працюють! Приміром, останні два роки ви­добували 85 млн тонн вугілля щорічно! Та водночас, на жаль, маємо таке прикре явище, як самочинні копанки, а їх не мен­ше 200, тоді як законних шахт близько 150. У тих копанках щороку добувається до 6 млн тонн вугілля низької собівар­тості й зрозуміло, що напра­цьовані також можливості його збувати. Це неабиякий тя­гар для вітчизняної економіки, й важко зрозуміти, чому дер­жава, маючи відповідні силові структури, досі не в змозі по­класти цьому край!

Та головна причина профіци­ту вугілля в іншому – падінні промислового виробництва. Це призводить до скорочення спо­живання електроенергії (адже частину вугілля, що коксуєть­ся, спрямовуємо на металургій­ні підприємства). Зменшення обсягів виплавки сталі й чаву­ну, дефіцит ринків збуту нашо­го металу – теж серйозний удар по вуглярах. І навіть те, що за надто високої нинішньої ціни на газ частина вітчизняної гене­рації переходить на вугілля, од­наково не рятує ситуацію, не компенсує той профіцит видо­бутку. Це велика проблема, до речі, не лише наша, а й світова: знижується ціна на вугілля, що негативно позначається на фі­нансовому балансі вугільних підприємств усіх рівнів, на до­бробуті шахтарів.

– А вугілля з копанок, мабуть, ще й погана конкуренція?

– Це по-друге. А по-перше, копанки взагалі наш біль, бо люди, які там працюють, абсо­лютно не захищені ні з еконо­мічного, ні соціального боку, гроші не вкладаються ні в тех­нологію, ні в охорону праці. Група народних депутатів уже підготувала звернення до уря­ду з вимогою навести лад у пи­таннях, пов’язаних із незакон­ним видобутком вугілля.

– Тож як профспілка оцінює співпрацю із соцпартнерами, новим керівництвом профіль­ного міністерства?

– У цілому позитивно. Примі­ром, сталися непорозуміння у величезній приватній верти­кально інтегрованій енергоком­панії ДТЕК, де підприємства створюють виробничий ланцюг від видобутку та збагачення ву­гілля до генерації й дистрибуції електроенергії. Не виконували­ся колдоговір, тарифні угоди. Профспілка ініціювала зустріч із керівництвом компанії, а під час серйозної розмови ми пору­шили також питання нової сис­теми оплати праці, проблеми нестандартних трудових відно­син, тобто аутсорсингу та аут­стафінгу, за яких працівники ризикують позбутися переду­сім соцзахисту. У процесі обго­ворення вдалося віднайти шля­хи вирішення багатьох питань, спільні позиції. Створили робо­чу групу, й вона реально пра­цює. Певен, що всіх основних домовленостей буде досягнуто.

Що ж стосується соціально-трудових відносин на держпід­приємствах, то з цього приводу я нещодавно зустрічався з но­вим міністром енергетики та вугільної промисловості, бо по­трібно зберегти всі попередні основні домовленості: регуляр­не підвищення зарплати, належ­ний, відповідно до законодав­ства, розрахунок тарифних ста­вок та ін. Сподіваємося на дов­гострокове взаєморозуміння.

– Як мотивуєте людей до всту­пу у профспілку?

– Передусім діяльністю та результатами. За ринкових умов людина найманої праці повинна вміти захищати себе, і в цьому сенсі, гадаю, гідна мо­тивація для рядового спілчани­на – усвідомлене членство! Тоб­то, крім того, що людина сум­лінно й професійно трудиться, вона має розуміти, що сама уособлює профспілку в її кра­щому або ж гіршому вияві.

Найбільша помилка – вважа­ти, що профспілка «заборгува­ла» працівникові, зобов’язана його захищати лише на тій під­ставі, що він сплачує членські внески. Навпаки, працівник по­винен усвідомлювати свій обов’язок бути активним чле­ном обраної ним організації, яка допомагає йому захищати за­конні права, одержувати гідну зарплату, мати належну охоро­ну праці. На жаль, нерідко дово­диться чути: «Ми тебе обрали – ти нас і захищай!». Але «моя хата скраю» – це хибна позиція, лише кожен за всіх і всі разом! Крім того, якщо вже казати про мотивацію, не можна не наголо­сити на особливій ролі продума­ної інформаційної політики профспілок. Треба, щоб значен­ня, успіхи й проблеми профспіл­ки розумів кожен рядовий член. Ми бачимо, що ні держава, ні власник у такій інформації не зацікавлені. І це ще вище підно­сить вагу профспілкових ЗМІ.

– Не останнім важелем, ма­буть, є навчання профлідерів та рядових спілчан?

– Безперечно, але з одним за­стереженням. Добре навчають­ся ті, хто розуміє сутність ни­нішньої суспільно-політичної формації. А це переважно люди молоді. Наша профспіл­ка взагалі дійшла висновку, що навчання низового активу – го­лів первинок, профгрупоргів, як правило, є ефективнішим, ніж навчання працівників ви­щих профспілкових інстанцій. А тим часом без суттєвих змін, без знання нових, сучасних ме­тодів і форм профспілкової ро­боти ми ризикуємо втратити профчленство. Тому для нас дуже важливою є активна мо­лодіжна політика, залучення до профспілки якомога більше молоді, яка хоче й може щось змінити на краще. Треба ж іще враховувати сьогоднішні реа­лії: працюємо з компаніями, де керівники, менеджери євро­пейського рівня, люди високо­освічені, що грамотно ведуть перемовини. Отже, маємо за­пропонувати їм так само висо­кий рівень профспілкового професіоналізму. Інакше по­стійно програватимемо й нам буде дуже важко далі працюва­ти. На щастя, молодь іде в га­лузь і профспілку. До речі, слабка профспілка не потрібна навіть розумному керівникові, який розраховує на сильного партнера-опонента, здатного спільно виробляти найопти­мальніші рішення.

– Ми вже торкалися теми охо­рони праці. Все ж таки, до яких конкретних дій вдається профспілка в цьому напрямі?

– Приватники видобувають 60% вугілля в Україні. Вони ма­ють сучасніші шахти, вклада­ють набагато більше коштів у технічне переоснащення, рівень управління виробництвом у них вище. Існує там і належна охоро­на праці. Отже, увага профспіл­ки здебільшого зосереджується на державних шахтах. У нас пра­цюють громадські інспектори праці, до функцій яких входить щоденний контроль ситуації на підприємствах. На жаль, роль їх дещо принижено: ми самі зафор­малізували роботу цих інспек­цій, тож сьогодні намагаємося виправити становище. Маємо угоду з Держгірпромнаглядом і спільно здійснюємо всі перевір­ки, підготували до підписання відповідну угоду з гірничоряту­вальними службами. А особлива наша гордість – уніфікована те­лекомунікаційна система зв’язку, яку випускає в Донецьку Пе­тровський завод вугільного ма­шинобудування за розробками вітчизняних науковців. Система «вміє» не лише контролювати ситуацію на кожній ділянці шах­ти, а й у разі необхідності само­стійно її поліпшувати.

Профспілка брала участь у відкритті спеціального цеху з навчання інженерно-технічного персоналу й робітників шахт роботі з системою. Цього­річ її буде встановлено на 38 шахтах. А там, де вже запрова­джено, великих аварій немає! Біда лише, що це устаткування дороге і на всіх підприємствах державної форми власності його поки що не встановити. Та ми сподіваємося, що за підсум­ками першого кварталу буде переглянуто бюджетне фінан­сування нашої галузі.

24.02.2013

Тетяна МОРГУН оглядач «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини