ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова із Світланою Демидовою, керівником Центру розвитку профспілкової освіти АПСВ ФНПР

 У Росії діє багаторівнева система профнавчання

– Система профспілкової освіти в Росії є досить розгалу­женою. На базі Федерації неза­лежних профспілок Росії (ФНПР) діють два вищих на­вчальних заклади: це Академія праці та соціальних відносин (АПСВ) у Москві та Гуманітар­ний університет профспілок у Санкт-Петербурзі. Також на те­риторії країни є 40 регіональ­них навчальних центрів проф­спілок. Власний навчальний центр створено при профспілці працівників агропромислового комплексу. Крім того, АПСВ і Гуманітарний університет ма­ють низку філіалів.

– Як формується система ці­льової підготовки в навчаль­них закладах профспілок?

– Цільова робота відбуваєть­ся за кількома напрямами. Вра­ховуючи те, що у нас існують два види членських організа­цій, Інститут розвитку проф­спілкового руху є координую­чим і методичним центром у системі профспілкової освіти. До наших завдань, зокрема, входить розробка нових про­грам, їхня апробація. Це один напрям на базі Інституту роз­витку профспілкового руху.

Ми також реалізуємо корот­кострокові програми (40 годин) та 72-годинні програми профнавчання, перепідготовки до­датково до вищої освіти (понад 1000 годин) із присвоєнням ква­ліфікації «менеджер у соціально-трудовій сфері». Ці програ­ми значною мірою орієнтовані на кадрових профспілкових працівників, на резерв керівни­ків членських організацій.

З іншого боку, в більшості регіонів федерації профспілок формують замовлення для на­вчальних центрів, визначають категорії профспілкових пра­цівників, які повинні пройти навчання (це і вперше обрані, і члени молодіжних рад, й інші категорії слухачів), обира­ють відповідні програми. Це багатовекторна та багатоступе­нева система підготовки профкадрів.

За статистичними даними, в 2012 році різними формами профспілкового навчання були охоплені 1,2 млн профактивіс­тів, з яких близько 1 млн про­йшли навчання в центрах, час­тина навчалася на місцях, у членських організаціях.

– Які програми є базовими в навчанні, і на яких дисциплі­нах робиться особливий наго­лос при підготовці профспіл­кових кадрів?

– Вимоги постійно зміню­ються. Ми намагаємося відпо­відати тим завданням, які ви­значає Федерація незалежних профспілок Росії. Існує низка програм, які розроблялися на замовлення виконавчого комі­тету ФНПР. Зокрема, наші фа­хівці розробили програму меді­ації в сфері трудових прав і від­носин, запровадження якої по­требувало чималих зусиль че­рез відсутність відповідного законодавства. Сьогодні про­граму медіації почали освою­вати регіональні навчальні центри профспілок.

Важливими є питання, пов’язані із залученням проф­спілкових керівників до ство­рення нових членських органі­зацій. На перший план висува­ються проблеми, пов’язані з мо­дернізацією профспілкового руху, організаційним зміцнен­ням. Тобто періодично ми ви­значаємо ті пріоритети діяль­ності профспілок, які потребу­ють «підкріплення» освітніми програмами навчання проф­спілкових кадрів, профспілко­вого активу.

Існує великий проект підго­товки резерву на посади керів­ників членських організацій ФНПР. У 2008–2010 роках було апробовано такий підхід. Пре­тенденти на посади пройшли психологічне тестування, за ре­зультатами якого наші фахівці підготували психологічний портрет кожного з них. Потім вони пройшли відповідне на­вчання за програмами профе­сійної перепідготовки.

У 2012 році ми з новим скла­дом резерву розпочали подібну роботу. Наш попередній досвід показав, що люди, які пройшли перепідготовку, є більш затре­буваними.

– Який відсоток серед студен­тів становить молодь, що ви­словила бажання працювати в профспілках?

– За статистичними даними ФНПР, 30% членів профспілок – це молоді люди. І серед проф­спілкових активістів, членів виборних профспілкових орга­нів близько 25% молоді. І ми все більше бачимо молоді об­личчя на профспілковій роботі. Скажімо, якщо серед першої хвилі резерву (150 осіб) моло­дих людей віком до 35 років було всього 15, то вже сьогодні цей показник збільшився до 35%.

– Хто проводить навчання в профцентрах? Чи залучаєте до навчального процесу закор­донних викладачів?

– В Інституті розвитку профруху АПСВ майже відсутня практика запрошення закор­донних колег-викладачів. Наші галузеві профспілки та територіальні профоб’єднання за своїми міжнародними кон­тактами мають відповідні на­прями співпраці й освітні про­грами. Північно-західні тери­торії нашої країни, а також міс­та Ростов, Великий Новгород мають відповідні контакти із скандинавськими профспілка­ми. У них є цікаві освітні програми.

Зокрема, німецька проф­спілка «ІГ-метал» співпрацює з російською профспілкою пра­цівників гірничо-металургійного комплексу, з машинобу­дівниками. І там теж є цікаві освітні проекти, що користу­ються попитом серед профспіл­кового активу.

Що ж стосується Інституту розвитку профруху й АПСВ, то ми намагаємося насамперед використовувати викладаць­кий потенціал самої академії. До того ж, у нас є великий загін профспілкових викладачів, се­ред яких ті, що навчалися за спільними міжнародними про­ектами Міжнародної організа­ції праці, опанували сучасні освітні технології, будучи профспілковими практиками, працюючи в системі профспілок.

І цей досвід викладачів є до­сить результативним. Більш того, наш останній спільний з МОП проект із проблеми ВІЛ/СНІДу в сфері праці показав, що експертна група, сформова­на при Інституті профруху для того, аби реалізовувати даний проект, виявилася досить ква­ліфікованою і заслужила схвальні оцінки закордонних колег. А це говорить про те, що наші викладачі – люди творчі, швидко переймають інформа­цію і, маючи гарну психологіч­ну підготовку, створюють ме­тодичні прийоми. І, як резуль­тат, з’являються нові оригі­нальні програми, заняття.

Звичайно, нам було б цікаво співпрацювати із закордонни­ми викладачами. Але на сьо­годні це сфера діяльності між­народних практик у профспіл­ковому русі.

– Які нагальні проблеми існу­ють в профспілковій освіті ва­шої країни? Як вони вирішу­ються?

– Однією з головних проблем є те, що членські організа­ції часто неспроможні забезпе­чити системну підготовку профспілкових кадрів. Тим більше, що наші кадри – це 13 тис. звільнених профспілкових працівників. Вони мають від­чувати серйозну відповідаль­ність за те, як вони виконують свої обов’язки, як захищають інтереси спілчан.

У цьому контексті постійно діюча Організаційна комісія при Генеральній раді Федера­ції незалежних профспілок Ро­сії розглядала питання стосов­но кваліфікаційних характе­ристик профспілкових праців­ників і їх громадської атеста­ції. Адже не лише довіра чле­нів профспілки має значення, а й вимоги, які по суті формують ці профспілкові кадри.

Інша проблема полягає в не­дофінансуванні профспілково­го навчання. Рішеннями з’їздів, Генеральної ради ФНПР визначено: 6% профспілкового бюджету членських організа­цій різних рівнів мають спря­мовуватися на профспілкову освіту.

На жаль, у повному обсязі ці кошти не використовуються, середньостатистичний показ­ник за ФНПР становить 3%. Хоча можу назвати кілька профспілок, які залучають усі 6%. Це профспілка працівників гірничо-металургійного комп­лексу та профспілка нафто­газпрому. І не тільки тому, що вони найбільш багаті, а й через потужну кадрову політику та активну реалізацію навчаль­них програм різного рівня.

Будь-які програми потребу­ють організаційних ресурсів, а не лише фінансових. Ми вибу­дували міцну систему на базі відповідних документів. Існує концепція формування єдино­го освітнього простору. Наші фахівці розробили низку про­грам, які можна назвати освіт­німи стандартами для різних рівнів підготовки профспілко­вих кадрів. Але, на жаль, поши­рення цих програм відбуваєть­ся повільними темпами. Хоча вже близько 20 регіонів вивча­ють їх і направляють на на­вчання своїх працівників.

– Які Ваші враження від Між­народної науково-практичної конференції, яка щойно відбу­лася в Чернігові?

– Дуже цікавим, на мій по­гляд, є досвід побудови систе­ми профспілкової освіти в Україні. Хоча проблеми в нас подібні, проте шляхи вирішен­ня їх різні, а це викликає певні суперечності. Під час конфе­ренції я мала нагоду обговори­ти зі своїми українськими ко­легами питання, які турбують як українські, так і російські профспілки. Приємно, що люди відкрито висловлюють­ся, обговорюють нагальні проблеми, у них є бажання вдоско­налювати систему профспілко­вої освіти, розвивати її, робити навчання більш системним.

10.02.2013

Тетяна РУБАН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини