ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з головою ЦР Профспілки працівників нафтової і газової промисловості України Володимиром ДМИТРИШИНИМ

 Стратегія профспілки стратегічної галузі – досягти гарантій гідної праці та соціальної справедливості

 – Володимире Івановичу, Ви у профспілці майже двадцять ро­ків, а з 2009-го очолили її Цен­тральну раду. Новітній розвиток національної нафтогазової галу­зі відбувався на Ваших очах. Як у цілому можете охарактеризу­вати останні роки діяльності Укрнафтогазпрофспілки?

– До слова, цьогоріч нашій профспілці виповнилося 35 років. Перша конференція, на якій було створено Нафтогазпрофспілку, відбулася у Києві 21 червня 1977 року. Наприкінці 1990-х було ре­організовано «Укргазпром» і створено НАК «Нафтогаз Украї­ни» з її дочірніми компаніями «Укргазвидобування» і «Укртрансгаз». Окрім того, серед основних підприємств нашої галузі – по­тужна нафтодобувна організація ПАТ «Укрнафта», енергетична компанія ПАТ ДАТ «Чорномор­нафтогаз», що видобуває і газ, і нафту, ПАТ «Укртранснафта» – оператор системи магістральних нафтопроводів України, що дру­га за величиною у Європі. Ось на цих підприємствах і трудяться наші спілчани. До складу проф­спілки входить іще низка профорганізацій підприємств, які тіс­но співпрацюють із галуззю. Є се­ред членів профспілки й учні профільних технікумів, ліцеїв, училищ, а також працівники про­ектних інститутів, які безпосе­редньо працюють для галузі. Ті­шить, що, попри незначне змен­шення загальної кількості, може­мо похвалитися майже стовідсот­ковим охопленням працівників профспілковим членством.

Щодо останніх років у історії Укрнафтогазпрофспілки, то зму­шений сказати, що це був період боротьби за поліпшення умов праці, дотримання державних га­рантій у соціальній сфері; у цей непростий період вирішувалося багато соціально-економічних проблем як усієї галузі, так і окре­мих підприємств та організацій.

– Нафтогазова галузь потенційно дуже конкурентоспроможна, і Україна здавна славиться числен­ними й багатими родовищами, але нині втрачено певні можли­вості реалізувати таку перевагу? Та й, зрештою, в галузі, де стика­ються інтереси держави й приват­ного капіталу з власним менедж­ментом, працівники, мабуть, опи­няються у становищі тих, як ка­жуть, у кого «чуби тріщать»?

– Цього не допускаємо, хоча маємо проблеми з такою потуж­ною організацією (єдиною, слава Богу, де є приватні власники), як ПАТ «Укрнафта». Там 50% і одна акція належить державі. Але, на превеликий жаль, маємо таке за­конодавство, що держава, хоч і контролює діяльність компанії через спостережну раду, проте не може особливо впливати на при­ватного власника з чималою кіль­кістю акцій. І менеджмент, звіс­но, формується власниками, і ставлення до профспілки зали­шає бажати кращого. В них така властивість: бачити лише свою вигоду, прибуток, менше вкласти й більше взяти. А мали б бачити перспективу, працювати на роз­виток, аби більше видобувати. Ми з ними неухильно проводимо пе­реговори, та, на жаль, це важкий процес... Але я хотів би віддати належне профспілковій організа­ції ПАТ «Укрнафта», яка займає тверду позицію, непримиренну, рішучу! Назву імена: Ігор Копач, Володимир Марилів, Михайло Драбчук, Григорій Третяк, Олек­сандр Колесник, голови Івано-Франківської та Полтавської об­ласних рад профспілки – Святослав Остап’юк та Іван Зосіменко відповідно. Вони та їхні колеги-спілчани фахово обстоюють ін­тереси працівників, подають гра­мотні, реальні пропозиції, пере­дусім щодо відновлення й розви­тку виробництва, збільшення ви­добутку нафти й газу, а відтак – і щодо належного соціального за­хисту працівників. І це робить їм честь! Звичайно ж, керівництво профспілки допомагає.

Якщо говорити про родовища, то на цей час їх багато розвідано, деякі чомусь (не знаю, кому це ви­гідно) законсервовані. А їх можна й треба розробляти, бо чимало ро­довищ вважаються дуже перспек­тивними за всіма показниками...

– Тобто розвиток галузі гальмуєть­ся? Доводилося читати про скоро­чення загального видобування нафти й газу, про не надто сприят­ливий інвестиційний клімат...

– Того, що видобувається, не­достатньо для потреб держави. І при цьому довготривала складна процедура відведення земельних ділянок спричинила неповну за­йнятість працівників управлінь бурових робіт ПАТ «Укрнафта», а тим часом саме обсяги буріння свердловин – запорука розвитку галузі: без буріння не буде ні на­фти, ні газу, ні конденсату. Ось куди треба нам вкладати кошти. Адже що маємо: видобуток нафти з газовим конденсатом у пер­шій половині п. р. зменшився, менше нафти й газу протран­спортовано територією України, рік у рік зменшується видобуток вуглеводнів. Лише видобуток газу за перше півріччя збільшив­ся. Іще раз наголошу: не на всіх наших нафтогазовидобувних під­приємствах вкладають кошти у розвиток. Та, з іншого боку, ці підприємства потерпають через те, що держава дешево купує їхню продукцію. З приводу необ­хідності змін у ціновій політиці керівники профспілки та Міненерговугілля, маючи одностай­ну думку, зустрічалися з пред­ставниками НКРЕ. Однак у них були свої контраргументи: мов­ляв, якщо піднімемо ціну, примі­ром, на газ, удвічі, то необхідно відповідно збільшити тарифи для населення. Що тут відповіси?

– Володимире Івановичу, які питання та проблеми нині най­актуальніші на переговорах профспілки із соціальними партнерами?

– На спільних засіданнях обго­ворюємо необхідність збільшен­ня обсягів бурових робіт, заміни застарілого обладнання, фінансо­вого забезпечення об’єктів соці­альної сфери, наполягаємо на припиненні практики адміністра­тивного встановлення відпускної ціни на газ для видобувних під­приємств та відновленні пріори­тету держави в усій галузі, насам­перед у ПАТ «Укрнафта».

Щодо аспектів соціального за­хисту, то виходимо передусім із того, що наша галузь – найбільш бюджетонаповнююча, стратегіч­на, отже, працівники повинні мати відповідну зарплату й від­повідні гарантії. Йдеться про за­побігання масовим звільненням людей, забезпечення належної охорони праці. Це хронічні про­блеми, особливо, знову ж таки, коли йдеться про ПАТ «Укрнаф­та». Тож і обстоюємо інтереси працівників на всіх рівнях знизу–догори, а це не завжди лег­ко: подеколи переговори та кон­сультації затягуються. Проте ми не йдемо на поводі в соцпартнерів-роботодавців, хоча стикає­мося з великим опором зі сторо­ни власників. І нам удається зу­пиняти ці процеси. Добре, що ма­ємо взаєморозуміння з профіль­ним міністерством, керівни­цтвом НАК «Нафтогаз України». Зверталися з низки проблемних питань до Президента, Прем’єр-міністра, Верховної Ради – і до законодавчих актів таки було внесено певні зміни, як-от щодо оподаткування, виділення зе­мельних ділянок для облашту­вання нафтогазових родовищ. Але це мізер...

Втішає те, що після складних тримісячних дискусій і консуль­тацій до галузевої угоди, укладе­ної на 2012–2014 роки, та до колек­тивних договорів підприємств урешті-решт закладено майже стовідсотковий захист наших працівників від масових скоро­чень (навесні ухвалено закон про зміни в законі про трубопровід­ний транспорт, отже, наші ком­панії «Укргазвидобування» та «Укртрансгаз» перебувають у процесі реформування), від не­щасних випадків на виробни­цтві; передбачене зростання за­робітної плати, поліпшення умов праці та надійний соціальний за­хист працівників. За нашим на­поляганням представники проф­спілки матимуть офіційне член­ство у всіх органах (комісіях), що ухвалюватимуть кардинальні та доленосні для працівників рі­шення. Для ефективної співпраці із соціальними партнерами голо­ва ЦР профспілки делегований до складу Колегії Міненергову­гілля. Представник профспілки, голова ради голів профкомів ДК «Укртрансгаз» Богдан Бабій вхо­дить до складу громадської ради профільного міністерства.

– Але, мабуть, робота з охорони праці – пріоритет для профспілки?

– Це поза сумнівом і це взага­лі пріоритетне питання для на­шої галузі, бо умови праці справ­ді є небезпечними; на превели­кий жаль, і вибухи трапляються, і займання. Приміром, газ не має запаху – а якщо, не приведи Гос­поди, якась іскра... Першочерго­ве завдання профспілки – запо­бігти біді, не допускати виробни­чих травм. На кожному підпри­ємстві діють служби охорони праці, є відповідальні особи, роз­роблено серйозні положення сис­теми з охорони праці, функціо­нує п’ятиступенева система опе­ративного контролю. У централь­ному апараті працюють чотири технічних інспектори праці, а з минулого року ми практикуємо виїзні засідання в різних регіо­нах, адже наші об’єкти розташо­вані по всій Україні. Вже відбу­лися такі засідання у західному регіоні України, в ПАТ ДАТ «Чор­номорнафтогаз», побували також на славнозвісній плавучій плат­формі «Петро Годованець», у Полтаві. Після всіх перевірок, за­уважень і приписів визначається термін для усунення порушень. А вже після того проводимо засі­дання з керівниками підпри­ємств, головами профспілкових організацій, де ще раз предметно розглядаємо проблему та якість вжитих заходів щодо її усунення.

20.12.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини