ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Наталією ЧЕГОДАР першим заступником голови Одеської обласної державної адміністрації

 Профспілки – надійний партнер у підвищенні соцстандартів

– Наталіє Анатоліївно, скажіть, будь лас­ка, як Ви оцінюєте роботу тристорон­ньої ради соціального партнерства?

– Тристороння рада соціального парт­нерства, до якої входять представники облдержадміністрації, обласної організа­ції роботодавців та Федерації профспілок Одеської області, працює за планом, який спільно розробляється, обговорюється під час засідань, інколи доволі гостро, але конструктивно. Позиції узгоджуються ко­легіально, спірні питання прагнемо вирі­шувати в рамках наших повноважень і можливостей, в жодному разі не ігнорую­чи назрілі проблеми. Адже працюємо за­для підвищення добробуту людей.

Звісно, хотілося б, аби спільна робота була більш продуктивною. Та, на жаль, не все залежить від нас. Приміром, ми не мо­жемо впливати на питання, які перебува­ють в компетенції вищих органів держав­ної влади. Але натомість ми розробили спільні пропозиції до Кабінету міністрів, Верховної Ради України.

– Наскільки скоординовані дії допома­гають вирішувати проблеми трудових колективів та досягати позитивних ре­зультатів? Чи є, на Вашу думку, продук­тивною така співпраця?

– Я – за конструктивні переговори, вва­жаю, що співпраця має бути побудована на принципах партнерства та взаєморо­зуміння. Зі свого боку, прагнемо досягти таких домовленостей, які забезпечували б соціально-економічний захист праців­никам та членам їхніх сімей, іншим ма­лозабезпеченим громадянам, пенсіоне­рам, інвалідам, молоді. Однак хотілося б, аби профспілки у відносинах із робото­давцями були більш вимогливими. Це не означає, що треба вдаватись до якихось радикальних дій, але все ж наполегливі­ше домагатись виконання всіх передба­чених колективними договорами поло­жень: своєчасної виплати заробітної пла­ти, підвищення її рівня, поліпшення умов праці, забезпечення спецодягом, гарячи­ми обідами тощо. Профспілки мають ді­яти активніше й ініціативніше: ставити перед роботодавцем питання щодо необ­хідності модернізації виробництва та впровадження нових технологічних про­цесів з тим, аби трудові колективи бачи­ли перспективу розвитку свого підприєм­ства, щоб люди не втрачали надії на кра­ще життя.

– Можливо, варто започаткувати так званий профспілковий день, протягом якого разом із керівниками профспі­лок, підприємств та установ вивчати та вирішувати назрілі питання?

– Про таку співпрацю я вже думала: треба заздалегідь визначити день, коли можна було б разом розглянути ситуацію в конкретній галузі, переважно там, де ви­никли гострі, нагальні проблеми. Думаю, наступного року таку практику роботи втілимо в життя.

Актуальним є питання активізації тристоронніх соціально-економічних рад у містах та районах області. Одне слово, соціальним партнерам є над чим працювати.

– Проблема, пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати, на жаль, ще й досі актуальна. Чи є надія, що най­ближчим часом усі борги із заробітної плати будуть виплачені й працівники отримуватимуть її вчасно, як того вима­гає законодавство?

– Хочу насамперед звернути увагу на те, що заборгованості із зарплати в бю­джетній сфері в нашому регіоні немає і не виникало вже протягом останніх двох ро­ків. Це питання тримаємо на контролі. У разі необхідності оперативно реагуємо і не доводимо ситуацію до виникнення за­боргованості.

Борги із зарплати, на жаль, є на дер­жавних підприємствах, управління яки­ми здійснюють міністерства та Фонд держмайна України. Роботу з ними щодо погашення заборгованості облдержадмі­ністрація проводить, оскільки підприєм­ства знаходяться на території області. Та­ким підприємствам навіть надавали під­тримку з обласного бюджету, щоб не страждали люди, їхні сім’ї, тим більше, що із зарплати утримується податок, пла­тежі до Пенсійного фонду, комунальні платежі тощо. Ми готові допомагати, од­наче тим підприємствам, які тимчасово потрапили в скруту, але мають перспек­тивний план розвитку, ринки збуту. Дер­жава має визначитись, як учинити з не­перспективними підприємствами: пере­профілювати їх чи закрити з обов’язковою виплатою зарплат, інших виплат, компен­сацій та пропозицією про працевлашту­вання.

– Частина підприємств, які перебувають в державній та приватній власності, – банкрути. Яка їхня доля?

– Процедура банкрутства тягнеться у судах роками. Розглядаються різні аспек­ти невиконаних зобов’язань цих підпри­ємств. Більшість з них знаходиться в зу­божілому стані, де залишились тільки голі стіни і немає що продати, аби погаси­ти обов’язкові платежі, заборгованість із заробітної плати. На сьогодні у нас немає чіткого механізму закриття таких підприємств-банкрутів. Тому потрібен конкретний план виходу з цієї непростої ситуації.

До речі, в Одеській області станом на 1 жовтня з 18 млн грн боргів із зарплати 14 млн припадає саме на підприємства-банкрути. Ці гроші найімовірніше ніхто не отримає, і кошти не надійдуть у вигля­ді податків до бюджету, а також до Пенсійного фонду. Звісно, на всіх нарадах в Києві чуємо критику на адресу обл-держадміністрації щодо цих непогаше­них боргів. Але вирішення проблеми слід шукати не в Одесі, а на законодавчому рівні.

Подекуди вже навіть обговорюються питання щодо продажу інвесторам підприємств-банкрутів разом із зобов’язаннями погасити всі борги.

– Куди звернутись тим, хто залишиться без роботи?

– У центрах зайнятості кожен бажаю­чий зможе знайти роботу або можливість перекваліфікуватись. Тим більше, що на підприємствах, які ледь животіють, тру­дяться здебільшого люди пенсійного віку, молодь не може собі дозволити працюва­ти там, де місяцями не платять зарплату. Мені не раз доводилось бувати на таких підприємствах.

В області активно створюються нові ро­бочі місця. Лише в січні–серпні 2012 року, як свідчать дані проведеного моніторин­гу, в усіх сферах економічної діяльності робочі місця були створені для 34,6 тис. осіб, що на 2,2% більше, ніж за відповід­ний період минулого року. Із загальної кількості робочих місць 82% було створе­но в містах, 18% – у сільській місцевості. Рівень виконання річного завдання щодо створення робочих місць за цей період становив 86,1%.

Спостерігалася позитивна динаміка щодо збільшення співвідношення створе­них робочих місць до ліквідованих, як до початку року, так і порівняно з відповід­ним періодом 2011 року. Так, у січні–серпні цього року це співвідношення ста­новило 156,6% (у січні 2012-го – 132,8%), а у відповідному періоді 2011 року – 104,8%.

За видами економічної діяльності в І півріччі 2012 року найбільше робочих місць створено в сфері торгівлі – 11,6 тис. (45%). Із загальної кількості створених ро­бочих місць на промисловість припадає 6%, сільське господарство – майже 8%, транспорт – понад 7%, будівництво – май­же 4%.

Доцільно, вважаю, було б запровадити такий механізм, на основі якого протягом року від дня створення нового робочого місця дозволити роботодавцеві відносити фактичні видатки на оплату праці людей, зайнятих на цьому робочому місці, на со­бівартість продукції, послуг з подвійним коефіцієнтом за умови, що це робоче міс­це не ліквідуватиметься протягом кіль­кох років. Таким чином удасться еконо­мічно стимулювати роботодавців уста­новлювати гідну заробітну плату праців­никові на новоствореному робочому міс­ці, а також мінімізувати рівень оплати праці в «конвертах». Ми над цим працює­мо, звісно, разом із профспілками.

  Довідка

  Забезпечено зростання в соціальній сфері:

• середньої заробітної плати у вересні – 2693 грн;

• рівень зареєстрованого безробіття – 0,81% (на 01.11.2012);

• цінова ситуація стабільна;

• зафіксовано дефляцію цін на 0,8% (січень–жовтень);

• створено 43,7 тис. робочих місць (січень–жовтень), тобто програмне річне завдання перевиконано на 8,7%.

 

 

06.12.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини