Розмова з головою профспілки робітників морського транспорту України (ПРМТУ) Михайлом КІРЄЄВИМ
– Михайле Івановичу,
цьогоріч вашій профспілці виповнилося 20 років. Які визначальні віхи пройденого
шляху Ви могли б назвати, які важливі завдання було сформульовано й вирішено?
– То були напружені, дуже нелегкі роки, проте наша профспілка
не лише вистояла й лишилася найбільшою громадською організацією у вітчизняному
морському транспорті, а й на ділі забезпечила захист трудових і соціально-економічних
прав та інтересів спілчан, а також усіх працівників підприємств та організацій
морської підгалузі.
Ми активно використовували механізми галузевої угоди й колективних
договорів, дбали про конструктивний соціальний діалог з органами влади й роботодавцями,
сприяли соціальним партнерам у розвитку виробництва, забезпеченні продуктивної
зайнятості людей, збільшенні зарплати та створенні безпечних умов праці. Тож,
попри кризу, в міжз’їздівський період (2007–2011 рр.) на підприємствах зменшилася
кількість працівників, звільнених з ініціативи роботодавців, знизилася плинність
кадрів, скоротилися втрати робочого часу, нарешті, більш ніж удвічі зросла середня
заробітна плата. Чималу роботу проведено також із захисту трудових прав українських
моряків, що працюють на суднах вітчизняних та іноземних судновласників.
Отже, позитивних зрушень у діяльності профспілки за цей час справді
відбулось немало, хоча кожен з нас добре розуміє, що для того, аби забезпечити надійний
захист законних прав та інтересів спілчан, та й усіх працівників підприємств морського
транспорту, необхідно запроваджувати нові, сучасні форми й методи впливу на соціальних
партнерів. А для цього нам належить бути згуртованою, потужною, монолітною командою.
Лише разом ми – сила!
– Усе це (а також, мабуть, чимало іншого) свідчить передусім
про добротне, продумане наповнення (і реалізацію) галузевої угоди...
– Так, починаючи з 2006-го, справді ефективно діє галузева угода,
до якої закладено положення щодо забезпечення соціальних гарантій найманих працівників
та прав роботодавців із захисту інтересів підприємств морського транспорту. Угода
регулює відносини між роботодавцями й профспілковими комітетами, локалізує трудові
конфлікти та створює сприятливий соціальний клімат у трудових колективах. Цей документ
враховує практично всі складові належної життєдіяльності галузі: оптимальне фінансування,
повноцінний соціальний пакет, розвиток виробництва, зайнятість, паритетне співробітництво
з профспілкою в цілому й профспілковими комітетами зокрема. А в сфері оплати праці
місячну тарифну ставку робітника І розряду, зайнятого на неосновних видах робіт,
встановлено в розмірі 120% мінімальної заробітної плати за чинним законодавством
України.
– Чи існують якісь принципові відмінності в роботі ЧППОМ порівняно
з іншими первинними організаціями вашої профспілки? Її було створено не одразу.
Чому? До слова, останніми роками питання охорони праці й життя українських моряків
уже вийшли за суто професійні рамки, набули характеру суспільної й національної
зацікавленості в забезпеченні їхньої безпеки праці...
– Чорноморська первинна профспілкова організація моряків є наступником
Відділу флоту, що існував при профспілці й сам-один проводив усю роботу з моряками.
З часом постала потреба розширити сферу його діяльності, тож 2006 року й було
створено ЧППОМ – задля захисту інтересів та піднесення рівня соціальних гарантій
моряків. Адже їхні проблеми відрізняються від проблем тих же портовиків, судноремонтників
тощо. Роботодавцями для моряків є іноземні судноплавні компанії, а з ними проводити
соціальний діалог часом складніше, ніж із вітчизняними. Тим часом моряки, котрі
працюють на суднах іноземних власників або, як то кажуть, «під прапором», стикаються
з певними проблемами у відкритому морі та в інших країнах. Адже в кожній державі
своє законодавство й свої умови. Тому для кожного судновласника, а подеколи навіть
судна, розробляється свій колективний договір.
Нині вся морська міжнародна громадськість перейнята ратифікацією
Зведеної морської конвенції МОП 2006 року «Про працю в морському судноплавстві»,
більш відомої як MLC 2006. Це засадний документ, що об’єднує численні міжнародні
конвенції та нормативні документи, які регулюють умови праці моряків на суднах
іноземних власників. Наша профспілка докладає максимальних зусиль, аби донести
до українського уряду ідею необхідності й важливості цієї конвенції, адже це фактично
білль про права моряків. У липні цього року ми провели відповідний семінар за
участю міжнародних організацій, і за підсумками цієї зустрічі було складене колективне
Звернення до уряду України (його відвезла до Києва директор департаменту трудових
норм МОП Клеопатра Думбія-Генрі).
Отже, згадані питання, а також чимало інших, власне, й становлять
сутність діяльності Чорноморської первинної профорганізації моряків. Зокрема, вона
приділяє значну увагу їхньому здоров’ю. Понад два роки успішно діє механізм міжрейсового
страхування моряків. А з 2013 року умови за угодами зміняться: іноземні судновласники,
які фактично є роботодавцями, фінансуватимуть страховий проект, тобто здійснюватимуть
соціальні зобов’язання перед своїми працівниками. Це одне з найважливіших досягнень
ЧППОМ, адже ми постійно дістаємо позитивні відгуки від моряків, котрі користуються
страховкою. Нагальними лишаються питання пенсійного забезпечення моряків, оподаткування
їхніх доходів.
– У жовтні цього року в Севастополі проведено семінар-дискусію
«Як зберегти первинні профспілкові організації ПРМТУ й захистити членів профспілки
в період реформування правовідносин власності на підприємствах морського транспорту».
У чому сутність реформування? Що, на Ваш погляд, є найголовнішим для вирішення задекларованого
завдання?
– Справді, такий семінар відбувся. Йдеться про процес реформування
морських портів України, який може потягнути за собою, як видно із зазначеної теми,
певну загрозу цілісності профспілки, принаймні утискання законних соціально-економічних
прав працівників морського транспорту України. Приміром, звільнення. Тож доповідачі
звернули увагу присутніх на можливі складнощі й порекомендували первинним профорганізаціям
своєчасно й у повному обсязі діставати інформацію від адміністрації морських портів
про хід і порядок майбутньої реорганізації, а також, у разі наявності, про інвестиційні
проекти. Окремо було розглянуто порядок застосування п. 1 ст. 40 Кодексу законів
про працю України при звільненні працівників у зв’язку з ліквідацією, банкрутством,
реорганізацією та перепрофілюванням підприємств, закладів та організацій. Так,
у разі недодержання роботодавцем встановленої законодавством та колективним договором
процедури звільнення працівників його ухвала має бути скасована на підставі звернення
профспілки або за рішенням суду.
Для учасників семінару було підготовлене узагальнення судової
практики справ за участю профспілок із метою вироблення рекомендацій для голів
первинних профорганізацій на випадок участі профспілки в судових провадженнях.
Розглянуто також низку інших важливих питань.
– Михайле Івановичу, в чому особливість та ефективність роботи
Молодіжної ради ПРМТУ, і як у профспілці взагалі мотивують молодих людей?
– Нашій Молодіжній раді вже понад 10 років і за цей час вона
провела чотири масштабних молодіжних форуми, десятки засідань, чимало навчальних
семінарів. Ми, із свого боку, намагаємося приділяти увагу проблемам молодих, не
лишати їх на самоті з цими проблемами. Величезну роль тут відіграє благодійний фонд
морського транспорту «Мортранс», який підтримує талановиту молодь, сприяє у вирішенні
певних фінансових питань. Чималу відповідальність покладено на заступника голови
ПРМТУ з молодіжного напрямку Ірину Черненко, яка доносить ідеологію профспілкового
руху до молодих людей. Їм сьогодні нелегко, надто тим, хто працює в портах. Під
час однієї зустрічі чимало з них висловили занепокоєння щодо свого робочого місця:
адже за масових звільнень першими йдуть молоді спеціалісти. Тож усі вони хочуть
знати, як захистити себе, як обстояти свої права. Й тут профспілка, звісно, завжди
готова допомогти.
На останньому пленумі Центральної ради ухвалено, на мій погляд,
стратегічно важливі рекомендації. А саме: створити молодіжні організації в тих первинках,
де чисельність молоді становить понад 50 осіб, а Молодіжної ради немає; крім того,
первинним профорганізаціям рекомендовано передбачати в своєму річному кошторисі
фінансування заходів, спрямованих на реалізацію молодіжної політики, що їх проводять
молодіжні організації ППО.
29.11.2012
Тетяна МОРГУН, оглядач «ПВ»
|