ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розмова з Олексієм РОМАНЮКОМ головою ЦК Профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України

 «Чиста вода та санітарні умови є правами людини»

 – Ваша профспілка свого часу виступила з ініціативою про забезпечення якісного громадського обслуговування. Нинішня кампанія – це також ваша ініціатива?

– Ініціатором кампанії «Чиста вода та са­нітарні умови є правами людини» став Гро­мадський комітет ЄС. Пізніше її підтрима­ла Європейська федерація профспілок гро­мадського обслуговування (ЄФПГО) та всі її членські організації. Звісно, що наша проф­спілка не може залишатися осторонь цього важливого заходу. Цю кампанію можна вва­жати складовою Програми Федерації проф­спілок України «За якісне та доступне гро­мадське обслуговування».

– Що посприяло зародженню цієї кампа­нії в Європі?

– За даними ООН, сьогодні в світі 884 млн людей не мають необхідного доступу до без­печної питної води, а понад 2 млрд – до водо­провідної. Захворювання, що передаються через воду, такі як дизентерія та діарея, ста­новлять реальну загрозу для найбільш неза­хищених верств суспільства: кожні 20 се­кунд у світі від них помирає одна дитина. Щорічно ж від хвороб, пов’язаних із уживан­ням непридатної для пиття води, гинуть близько 1,5 млн дітей віком до 5 років.

Такий стан справ щодо якості та досту­пу до води не може залишатися без уваги громадських інституцій та міжнародної спільноти. Зокрема, 2002 року всесвітня зу­стріч на найвищому рівні в Йоганнесбурзі визначила такі напрями: розвиток систем комплексного управління водними ресур­сами, розробка урядами планів ефективно­го водокористування і скорочення вдвічі до 2015 року частки населення, яке не має доступу до базової санітарії.

У грудні 2003 року Генеральна асамблея ООН оголосила 2005–2015 роки Міжнарод­ним десятиріччям заходів «Вода для жит­тя», основним завданням якого стало заохочення зусиль для виконання взятих на міжнародному рівні зобов’язань з питань води і водопостачання до 2015 року.

У липні 2010 року ООН проголосила до­ступ до чистої питної води одним із прав людини. «Питна вода є правом людини, не­обхідним для повноцінного життя і здій­снення решти прав», зазначено в Резолюції цієї організації. Генасамблея закликала країни – члени ООН і міжнародні організа­ції надавати фінансову та технічну допо­могу бідним країнам у забезпеченні їх мешканців чистою питною водою та безпе­решкодному доступі до неї.

– Які основні заходи здійснюються ваши­ми європейськими колегами в рамках цієї кампанії?

– 10 травня п. р. розпочато офіційний збір підписів за реалізацію права людини на воду. В десятках європейських міст профактивісти, екологи і пересічні грома­дяни збирали підписи і фотографувалися з метою повернути воду людям як загальне благо, а не товар. Планується зібрати біль­ше мільйона підписів.

Різні заходи кампанії влітку п. р. про­йшли в усій Європі. За ініціативою італій­ської профспілки громадського обслугову­вання в країні було створено Італійський рух за воду, який попри всі перешкоди, а іноді й блокуючі заходи, забезпечив прове­дення в країні загального референдуму проти прийнятого урядом Берлусконі зако­ну про початок приватизації систем водо­постачання. 96% італійців виступили про­ти приватизаційних планів уряду.

Слід зазначити, що міфи про необхід­ність приватизації водопостачальних під­приємств у квітні 2012 року було розвіяно доповіддю Міжнародного дослідницького центру громадського обслуговування, який довів, що вода повинна залишатися громад­ською послугою, яка надається заради за­гального блага, а не особистого прибутку. Ця доповідь докладно викриває неефективну роботу приватних компаній, мі­зерне інвестування та завищення цін і тари­фів. Так, у Франції приватні корпорації встановили тарифи на воду в середньому на 16% вище, ніж у державному секторі. У Ве­ликобританії тарифи на водопостачання за 17 років після масової приватизації за часів Маргарет Тетчер при незмінному рівні опе­раційних витрат зросли на 40% більше за ін­фляцію, тобто вся різниця пішла виключно на збільшення прибутку компаній.

– Якою мірою ці проблеми стосуються на­шої держави?

– Проблема доступу населення до якіс­ної питної води є дуже актуальною для України. Майже 2,5 млн громадян нашої країни в 102 містах отримують питну воду за графіком, що призводить до порушення режиму роботи систем водопостачання і, як наслідок, значного погіршення якості води.

Понад 750 каналізаційних очисних спо­руд потребують реконструкції, а 250 необ­хідно побудувати заново. Недостатньо очи­щені та взагалі не очищені каналізаційні стоки скидаються у водойми (за даними Мінприроди, понад 1,7 млрд куб. м на рік).

Зношеність технологічного обладнання становить в середньому 65–70%, понад 37% мереж перебувають в аварійному стані та потребують негайної заміни. Втрати пит­ної води з цих причин перевищують 40%. Високий рівень зношеності мереж сприяє також вторинному забрудненню питної води.

Більшість підприємств водопостачання не здатні виробляти якісну питну воду, оскільки існуючі станції очищення мо­рально застаріли й не відповідають сучас­ним вимогам. Із цієї причини близько 5 млн громадян України в 261 населеному пункті отримують воду, якість якої не від­повідає санітарним нормам.

З ініціативи Міністерства з питань житлово-комунального господарства Укра­їни, громадських організацій та галузевої профспілки 2005 року було прийнято За­гальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006–2020 роки.

За рішенням президії ЦК профспілки, засідання якої відбулося наприкінці верес­ня ц. р., було утворено робочу групу для розробки конкретних заходів з метою реа­лізації цієї кампанії в Україні. На мою дум­ку, до неї варто було б приєднатися всім членським організаціям ФПУ. Адже чиста питна вода потрібна кожній людині.

22.11.2012

Тетяна РУБАН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини