У світі не більше десятка «авіакраїн»
Розмова з головою профспілки авіабудівників України Яремою Жугаєвичем
– Яремо Васильовичу,
за понад двадцять років існування профспілки практично жодної первинки не втрачено,
ПАУ– найбільша серед галузей оборонно-промислового комплексу. Зростають обсяги виробництва,
разом з тим і чисельність працівників і спілчан. Ви втішені такими результатами?
– Як голова ПАУ я, безперечно, маю підстави тішитися: профспілка
вимоглива та ефективна. На підприємствах Укравіапрому дуже сильні профкоми, досвідчені
й віддані справі голови профкомів (у нас двадцять дев’ять осіб, тобто більш як
половина – звільнені голови), активні й члени профспілки. Справді, вже чотири
роки поспіль відзначається зростання чисельності наших працюючих спілчан. Гадаємо,
ПАУ достатньо міцна організаційно, щороку зміцнюється дисципліна відрахувань на
діяльність ЦК. До слова, ми постійно приділяємо серйозну увагу питанням організаційного
та фінансового зміцнення профспілки.
Зрештою, на тлі того, як працює економіка (а в першому півріччі
вона продемонструвала гірші показники, ніж за той самий період минулого року),
у вітчизняному авіабудівному комплексі збільшуються й чисельність працівників,
і обсяги виробництва. Наші підприємства навіть у кризовий період нормально працювали,
постійно підтверджуючи свою конкурентоспроможність. Наразі обсяги виробництва
збільшилися на понад 30 відсотків, і до кінця року показник, сподіваюся, не погіршиться.
Тішить, що підприємства Укравіапрому закріпили реноме України
як держави, спроможної проектувати, виготовляти, експлуатувати авіаційну та спеціальну
техніку. У світі не більше десятка таких країн.
Слід наголосити, що високих показників галузь досягла завдяки
стабільному розвитку переважної більшості підприємств, на яких зусиллями профспілкових
комітетів у співпраці з адміністраціями у трудових колективах забезпечувався належний
соціальний клімат.
Коли працівник почувається соціально захищеним, впевненим,
що й надалі матиме роботу, коли бачить перспективу зростання заробітної плати тощо,
він і працює краще. А там, де діє сильна профорганізація, наймані працівники мають
потужну систему колдоговірного регулювання, що забезпечує їм додаткові соціальні
пільги та гарантії. Це, до речі, дало змогу зберегти соціальну сферу на багатьох
підприємствах галузі. Варто відзначити профспілкові організації на АТ «Мотор Січ»
(голова М. Труш), ДП «Антонов» (голова В. Гуска), ДАХК «Артем» (голова О. Кельїн),
ДП «ХМЗ «ФЕД» (голова В. Тиндік), ДП «МФ «Артем» (голова Н. Лєскова) та ін.
– Привернув увагу виступ у газеті «Авіабудівник України» Руслана
Підорича, молодого профспілкового активіста з АТ «Мотор Січ», одного з керівників
Молодіжної ради ПАУ, який сказав: «На підприємстві активно функціонує молодіжна
політика, спрямована як на адаптацію молодих працівників у трудовому колективі,
так і на їхнє стимулювання, самоорганізацію, саморозвиток». Така картина є загальною
по галузі?
– Якщо чесно, то це наше бажання, щоб так було по галузі. Одне
з головних стратегічних завдань розвитку профспілки – сформувати молоду зміну, котра
сприймає профспілкові ідеї як близькі й необхідні. В галузі працюють 21 695 молодих
виробничників, і 19 307 із них – наші спілчани! Як і у ФПУ, створено Молодіжну раду,
котра за підтримки адміністрацій підприємств збирається на наради, планує та здійснює
багато корисних заходів, спрямованих на професійний, інтелектуальний, загальнокультурний,
фізичний розвиток молоді, її соціальний захист, набуття знань у сфері профспілкової
роботи з вектором на найбільшу її ефективність. Ось вам і найкраща мотивація
до профчленства. Крім того, всі колдоговори містять чимало положень стосовно надійного
соцзахисту молодих працівників-спілчан. І вони неухильно реалізуються! До речі,
щодо кількості пільг для молоді лідером виявилося ДП «МФ «Артем», яке надає своїм
молодим працівникам сімнадцять видів пільг. Що ж дивного? Сьогодні ми формуємо
трудове та профспілкове завтра, і це – найактуальніше.
– Отже, як голова ПАУВи абсолютно щасливі?
– Філософське питання! В цілому й об’єктивно як голова профспілки
результатами роботи галузі я втішений, я вже про це казав, однак вони мене не влаштовують!
Адже бачимо, що не всі можливості для поліпшення життя спілчан використано. Існує,
приміром, низка проблем виробничого характеру, які фактично ставлять під загрозу
гідну працю та соціальну справедливість на підприємствах.
До прикладу, в Україні відбувся не зовсім об’єктивний перерозподіл
виробництва на користь організацій (не берусь назвати їх підприємствами), які фактично
торгують ресурсами, сировиною. До чого ж ідемо? До того, аби стати черговим сировинним
придатком розвинених країн? А профспілки давно казали: держава повинна звернути
увагу на підприємства, які хочуть працювати й бути конкурентоспроможними. Тож,
з одного боку, далекоглядні керівники провідних підприємств галузі самостійно,
за активної підтримки ПАУ, почали реалізовувати програми переоснащення та модернізації
виробництва (зокрема АТ «Мотор Січ»).
А з іншого боку, наша велика біда, котра призводить до вимушеного
залучення додаткових кредитних ресурсів, – це неповернення ПДВ. Чому своє законне
право мусимо в держави вибивати?! Це ненормальне явище, сьогодні ми через це дуже
потерпаємо! Подивіться, у якому нині стані перебуває краще підприємство країни ДАХК
«Артем», що демонструвало продуктивність праці понад 70 тис. доларів на одного
працівника! Вищої продуктивності в Україні немає, а тим часом підприємству досі
не повернуто майже 30 млн гривень ПДВ. Спасибі, що Голова ФПУ Юрій Кулик із цього
приводу звернувся з листом до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, і надалі
ФПУ співпрацюватиме з Кабміном.
Принагідно скажу, що 21 вересня ц. р. під час проведення круглого
столу «Розвиток авіабудування в Україні» було озвучено й деякі інші суттєві проблеми
галузі: брак оборотних коштів (а звідси й необхідність брати кредити під високі
відсотки); нечіткі механізми взаємодії із соціальними партнерами після ліквідації
міністерства промислової політики; нагальна потреба у певних податкових преференціях,
у продуманій і виваженій програмі розвитку вітчизняного авіапрому. Все це дуже
серйозні передумови стабільного існування та розвитку галузі.
Сьогодні наші соціальні партнери – це Асоціація «Укравіапром»;
Державний концерн «Укроборонпром» (який ще не має статусу відомства й повноважень
стосовно соціального партнерства); Державне агентство з управління державним майном
та корпоративними правами; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
(яке не поспішає розпочати конструктивну розмову з авіабудівниками); Фонд державного
майна; Державний авіабудівний концерн «Антонов». Так чи інакше, саме вони вирішують
долю наших підприємств. Щоправда, на нинішньому етапі адмінреформи ми бачимо необхідність
тіснішої співпраці з Мінекономрозвитку. Проте всім згаданим потенційним соціальним
партнерам профспілка запропонувала долучитися до спільної розмови, укласти договори,
співпрацювати.
– ФПУ занепокоєна застосуванням до нинішньої економічної ситуації
у країні висновків деяких експертів, міркування яких базуються на макроекономічній
моделі розвинених країн: зростання продуктивності праці має випереджати зростання
заробітної плати. Як координуються з такими пропорціями показники на підприємствах
Укравіапрому?
– Зрозуміло, профспілки за визначенням завжди опікуються справедливою оплатою
праці трудівників. На підприємствах авіабудування ми відстежуємо пропорції зростання
заробітної плати та продуктивності праці, щомісяця одержуємо відповідні дані.
Профспілка поставила завдання: зарплата має перевищувати інфляційні показники. У
1999–2000 роках зарплата в авіапромі зростала повільно, а з 2006-го – активніше.
І якщо нам «згори» дорікають, що, мовляв, у такі-то роки зарплата випереджала продуктивність
праці, то ми відповідаємо: перепрошуємо, але ви за інші роки набагато більше заборгували
працівникам і не все зароблене досі віддали. У нашій галузевій угоді записано:
«Забезпечувати темпи зростання середньої заробітної плати відповідно до темпів
зростання продуктивності праці». Так і робимо.
20.11.2012
|