ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Тетяна ЯСЬКО: «Протистояння сам на сам»

 Із набуттям Україною незалежності перед Всеукраїнською профспілкою працівників і підприєм­ців торгівлі, громадського харчування та послуг (ВПТ), яку очолює Тетяна Ясько, постали числен­ні проблеми, викликані новими – ринковими – умовами й правилами. Вони не лише не зника­ють, а навпаки, примножуються. Присутність нецивілізованого капіталізму ця сфера відчуває болісніше, ніж інші, і багато в чому через його здатність створювати напруження в різних точках. Захищаючи працівників, цьому треба ефективно протистояти.

 – Нещодавно відбулося засідання Централь­ної ради ВПТ. Чим воно було зумовлене?

– На V з’їзді, що відбувся на­прикінці 2010 року, ми ухва­лили низку життєво важли­вих рішень, тому вважали за необхідне проаналізува­ти процес їх реалізації, під­бити перші підсумки. Пере­дусім зосередили увагу на перебігу соціального діало­гу в галузі. Він у нас нелег­кий. Постаралися сформу­лювати найголовніші пози­ції, які забезпечили б ефек­тивність такого діалогу.

– Йдеться про якісь кон­кретні напрями?

– Так. Насамперед – про не­обхідність ухвалення ЗУ «Про внутрішню торгівлю». Це наша профспілкова іні­ціатива. Але, на жаль, пи­тання затяглося більш ніж на десять років! Комерціалі­зація, приватизація у нашій сфері болісно вдарили по працівниках, тому ми одра­зу порушили питання необ­хідності прийняття закону, котрий жорстко ввів би у правове поле всіх операто­рів торговельного ринку. Варіантів такого закону було чимало, й ми на всіх рівнях брали активну участь у їх обговоренні. Ми принципово наполягаємо на законодавчих гарантіях належних умов праці, залу­чення працівників до розви­тку виробничої демократії, колдоговірного регулюван­ня соціально-трудових від­носин. Наша профспілка – за встановлення однакової відповідальності продавців і постачальників, за чесну конкуренцію, рівність прав та інтересів операторів рин­ку. ВПТ неодноразово дово­дила актуальність такого закону, подавала висновки щодо беззаперечних пози­тивних наслідків його ухва­лення для споживачів, ви­робників, рітейлерів і під­приємців. Урешті-решт піс­ля схвалення Урядом остан­ній законопроект було пере­дано до Верховної Ради. А там документ наштовхнув­ся на шалену протидію, бло­кування з боку певних бізнес-політичних кіл. Адже декого влаштовує від­сутність чітких правил. За­галом виходить, що ВПТ – чи не єдина профспілка, яка наполягає на прийнятті та­кого закону. Оскільки пи­тання досі дискутується, то мене делеговано до робочої групи з доопрацювання до­кумента, що її створено при Міністерстві економічного розвитку й торгівлі. А наші трудові колективи нині ак­тивно надсилають листи на підтримку закону.

– Як профспілка захищає працівників малого й се­реднього бізнесу, що, як відомо, намагаються про­тистояти надмірному по­датковому тиску?

– Справді, у торговельній сфері багато підприємств малого й середнього бізне­су, і нас дуже хвилювала їхня подальша доля. Я була членом комісії при Мінфіні з відпрацювання Податко­вого кодексу. Наша проф­спілка послідовно обстоює законні права працівників цього сегмента галузі, аж до співпраці з профільним ко­мітетом Верховної Ради. Сьогодні підприємці пропо­нують владі обмежитися сі­мома податками; вони самі розробили законопроекти, спрямовані на скорочення дозвільних документів, й одностайні щодо посилення відповідальності держав­них службовців за надання адмінпослуг і скасування відповідальності з добросо­вісних платників податків, удосконалення деяких по­ложень ПК (цей закон уже прийнято). Ми не стоїмо осторонь їхніх вимог і про­позицій: підтримували й на­далі підтримуватимемо.

– Тетяно Дмитрівно, із до­кументів, напрацьованих на засіданні ЦР, бачу, що профспілка сконцентрува­ла увагу ще на низці важ­ливих питань, як-от якість харчування школярів, оплата праці практиканта із середнього спеціалізо­ваного навчального за­кладу на підприємстві. Чи дієте спільно з профспіл­кою освітян?

– На жаль, ні. Візьмімо шкільне харчування. Тенде­ри тут абсурдні по суті сво­їй, тож зазвичай їх вигра­ють сторонні організації, тобто непрофесіонали. Ро­ками ми стукаємо в усі две­рі. Маю на увазі Кабмін, Парламент, зверталися й до Президента, адже йдеться про дітей! А чим їх году­ють?! Подекуди шкільні їдальні взагалі ліквідову­ють. І ні профспілку освіти, ні інші профспілки, хоча діти їхніх спілчан теж по­требують захисту, все це не хвилює. Навіть наша Феде­рація приєднується мляво... Загалом якісним, здоровим і обов’язковим харчуванням школярів за помірною ці­ною має опікуватися держа­ва, розробивши й запрова­дивши відповідну держав­ну політику. А такої немає.

Що стосується спеціалізова­них навчальних закладів, то тут давня й прикра плутани­на. До структури Всеукраїн­ської профспілки входять 38 профорганізацій таких за­кладів. Із 2000 року їхня кіль­кість скоротилася на 21. Причини дві: реформування освітньої системи і – за поту­рання з боку МОНмолодь­спорту – «рейдерські» захо­плення колегами-освітянами. Методи різні. Приміром, у Чернігівському центрі профтехосвіти голова профкому неодноразово перепи­сував протокол зборів із до­помогою юриста... обкому профспілки працівників освіти. На Полтавщині представники профспілки освітян приїхали до нашого навчального закладу з гото­вим пакетом документів. В АР Крим обком освітньої профспілки переказує ко­шти нашим навчальним за­кладам, тобто підкуповує. Центральна рада ВПТ не раз інформувала про цю ситуа­цію ФПУ, але реакції немає.

Нині маємо дуже серйозну проблему з проходженням виробничої практики учня­ми ПТУ. За всіма нормами практика має оплачувати­ся: навчальний заклад укладає договір із підпри­ємством, куди направля­ється на практику учень, оплата розподіляється 50% на 50%: практикантові й навчальному закладу. Та сьогодні нові власники під будь-яким приводом від­мовляються платити учне­ві за його працю, і дирек­тор того чи іншого на­вчального закладу опиня­ється між двох вогнів: або він не забезпечує прове­дення виробничої практи­ки, або змушений підписа­ти з підприємством угоду, із якої вилучено пункт обов’язкової оплати, від­так стає заручником недо­сконалого законодавства й об’єктом уваги прокурату­ри. Так, проти директора Харківського ліцею харчо­вих технологій і торгівлі порушено кримінальну справу. Звісно, наша проф­спілка зробила все можли­ве, щоб урятувати честь і гідність керівника. Але принципово й остаточно це питання лишається неви­рішеним, хіба що в окре­мих ситуаціях «включаєть­ся ручне управління».

ФПУ, попри наші звернен­ня, провела фахову диску­сію на тему «Виробнича практика: платити чи не платити». На наш погляд, питання поставлене неко­ректно, не відповідає суті порушеної нами проблеми. Тож під час «дискусії» колеги-профспілчани спрямува­ли на нас незрозумілу агре­сію. Присутня на заході представниця згаданого харківського ліцею сказала, що дуже розчарована мето­дами захисту профспілок своїх членів. Спостерігаєть­ся неузгодженість поглядів і дій між членськими орга­нізаціями не лише в цьому питанні, тож про яку солі­дарність можна говорити?

Непросту ситуацію також маємо у таких транснаціо­нальних корпораціях, як МакДональдз, МЕТРО Кеш Енд Кері, Ашан та інших. Маю на увазі створення та «утримання» там первин­них профорганізацій. Але це окрема складна тема...

26.07.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини