Валерій МАТОВ: «Сила – в єдності!»
Десятки людей
промовляли цю фразу! Всі як один, до кого зверталася знімальна група фільму
«Сила єдності», що приурочений до V з’їзду (2012 р.) профспілки та її 20-ліття.
Стрічка переконує: герої фільму, більшість із яких разом пройшли крізь горнило
небезпек, соціально-економічних випробувань, протестних акцій і набували
профспілкового досвіду й вистояли та перемогли, добре знають, що їхня
профспілка є надійною й дієвою, завжди поряд і справді ефективно захищає. Тому
атомники спілкуються приязно, відкрито й упевнено, а слоган «Сила – в єдності»
наповнений для них свіжим, переконливим сенсом. Так, Атомпрофспілка багато в
чому унікальна, й це водночас і полегшило, й ускладнило нашу розмову з головою
ЦК профспілки працівників атомної енергетики й промисловості України Валерієм
Матовим.
– Валерію
Олексійовичу, завдяки чому профспілці вдалося стати такою міцною структурою й
досягти одностайності?
– Справді, у нас на всіх великих підприємствах
проф-спілковим членством охоплено до 97 відсотків працівників! Можемо вважати
себе профспілкою особливою, адже утворилася вона вже після розпаду СРСР і
фактично – всупереч «волі Москви». Коли двадцять років тому ми лишилися сам
на сам зі своїми проблемами, працівники атомних електростанцій на чолі з головами
первинних профорганізацій зібралися й вирішили створити свою, всеукраїнську,
профспілку атомників, аби надійно захищати права людей. Тоді, власне, й сформувався
основний кістяк нашої організації, і багато з цих людей донині на посту. Ми із
самого початку вирішили: первинні ланки виходять безпосередньо на ЦК. І це
виправдало себе, дає змогу працювати оперативно, знати всі нюанси
соціально-трудових відносин, швидко реагувати та ухвалювати необхідні
рішення. Слово проф-спілкових керівників усіх рівнів ніколи не розходилося й
не розходиться із ділом. Звідси взаєморозуміння й взаємна підтримка.
Маємо певні відмінності порівняно з галузевими профспілками.
Ми – єдина профспілка, де створені й успішно працюють правова та технічна
служби. Керівник правової служби й го-ловний технічний інспектор праці – у
центральному апараті, а робочі місця юристів та інспекторів з охорони праці
Атомпрофспілки – на підприємствах. Це майданчики Хмельницької, Запорізької,
Південноукраїнської, Рівненської, Чорнобильської АЕС і СхідГЗК у м. Жовті
Води. У первинних профорганізаціях працюють іще й громадські інспектори, які
спільно з роботодавцями контролюють дотримання правил техніки безпеки. До
речі, існують іще так звані партнерські перевірки. Приміром, із 4 до 20 жовтня
ц. р. на Запорізькій АЕС відбудеться партнерська перевірка Всесвітньої
асоціації операторів, що експлуатують АЕС (ВАО АЕС). На Південноукраїнській
АЕС проведено аварійне тренування.
Ми також єдині, хто має власну страхову компанію – «Енергополіс».
Це забезпечує додаткові соціальні гарантії.
Нарешті, саме Атомпроф-спілка свого часу першою зробила
ставку на молодь, створила молодіжну проф-спілкову організацію. Нині вона
сильна, досвідчена, самостійна. Вже інші галузі в цьому питанні пішли за нами.
– Атомпрофспілка має чимало соціальних партнерів, а отже,
й кілька галузевих угод?
– Так, наші членські організації – це міністерства енергетики
й вугільної промисловості, надзвичайних ситуацій, екології та природних
ресурсів, промислової політики, охорони здоров’я України. В усіх галузевих
угодах докладно обумовлено питання соціального захисту працівників, передусім
безпека праці та здоров’я. Маємо змістовний соціальний пакет, бо досягли з
партнерами повного взаєморозуміння, адже галузь у нас специфічна, інколи
небезпечна, й усім добре це відомо. Більше того, коли було ухвалено рішення
закрити Чорнобильську АЕС, то за нашим наполяганням Кабінет Міністрів
підготував постанову, за якою рівень заробітної плати на ЧАЕС (вона нині виконує
дещо інші функції) має бути таким самим, як і на діючих атомних станціях.
Сьогодні цього чітко дотримуються, а співробітники об’єкта – члени нашої
проф-спілки. Нам удалося, попри певний спротив, зберегти спеціалізовані
медико-санітарні частини, тобто постійне медичне супроводження персоналу АЕС
і підприємств атомної промисловості. Загалом традиційно відбувається, так би
мовити, зустрічний рух: керівники профспілки разом із соціальними парнерами
шукають важелі, котрі стимулюватимуть людей до праці на підприємствах та
об’єктах галузі. Це передусім вирішення житлових проблем (щороку вводимо в
екс-плуатацію черговий під’їзд, навіть будинок). Успішно вирішуються й інші
життєво важливі питання, а люди готові брати дольову участь у тому, що покращує
якість їхнього життя. До речі, під міцним крилом профспілки – діти,
пенсіонери, всім – турбота, кожному – увага. А за добро й платять добром.
– Чи існує державна стратегія розвитку атомної енергетики?
– Усі ми знаємо, що паливо дорожчає, а якість його, на жаль,
залишає бажати кращого. Отже, хоч що кажіть, а необхідно збільшувати кількість
АЕС. Сьогодні в загальному енергетичному балансі України 15 атомних блоків
тримають планку на рівні 47–48 відсотків. Нині діє стратегія розвитку атомно-промислового
комплексу, яка розрахована на роки і багато разів переглядалася,
коригувалася. На цей час виконано завдання виробництва елементів (про замкнений
цикл казати ще зарано) власного свіжого палива. Наразі реалізується
будівництво 3-го й 4-го блоків Хмельницької АЕС. Існує перспектива введення
нових блоків.
Накреслено будівництво до 2015 року заводу на Кіровоградщині,
неподалік уранової шахти (я ядерник, працював на шахті). Це буде дуже чисте
виробництво, а головне – ми додатково створюємо робочі місця. Для мене як
спілчанина це дуже важливо. Особливо тому, що йдеться про невелике містечко, а
там важко працевлаштуватися навіть комусь одному із родини. А тепер – у перспективі
двісті нових робочих місць! Проте найсуттєвіше те, що видобування урану та його
збагачення відбуватимуться у єдиному замкненому циклі, тож ми матимемо
власний готовий продукт.
– Чи можна сказати, що керівники держави дбають про
належний розвиток галузі?
– На жаль, нині знову стикаємося зі старою проблемою:
держава дедалі більше усувається від підтримки великих програм зі створення
свіжого ядерного палива. І хоч створено концерн «Ядерне паливо», проте фінансування
недостатнє, а точніше – відсутнє. Мовляв, маєте програму – будуйте. Тільки за
власні кошти. А це біда: адже йдеться про великі високотехнологічні об’єкти,
котрі потребують значних витрат! Раніше ми легко й безпосередньо працювали з
урядом, представниками держуправління, а сьогодні з’явилась якась непрозора
стіна. Багато питань не вирішуються роками. Наші звернення «нагору»
наштовхуються на відписки.
Візьмімо такий аспект, як формування фондів. Адже, приміром,
сьогодні ЧАЕС ми «годуємо» з бюджету; стратегічні накреслення реалізуються
коштом бюджету. А за всіма правилами об’єкт від початку експлуатації має
формувати фонд для розв’язання усіх технічних питань, у тому числі аби себе
утримувати. Робота на атомних електростанціях безпечна за високої культури виробництва.
Для цього передусім потрібний високо-кваліфікований і високооплачуваний
персонал. І перша, й друга характеристики є для нас визначальними. Ми наполягаємо
на необхідності фінансової підтримки АЕС, бо передусім зобов’язані вирішувати
питання безпеки. І за жодних умов не маємо втрачати фахівців, на підготовку
яких витрачаємо роки, якщо не десятиліття.
Розмову вела
Тетяна МОРГУН, «ПВ»
26.06.2012
|