ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Валерій МАТОВ: «Сила – в єдності!»

 Десятки людей промовляли цю фразу! Всі як один, до кого зверталася знімальна група фільму «Сила єдності», що приурочений до V з’їзду (2012 р.) профспілки та її 20-літ­тя. Стрічка переконує: герої фільму, більшість із яких ра­зом пройшли крізь горнило небезпек, соціально-економіч­них випробувань, протестних акцій і набували профспіл­кового досвіду й вистояли та перемогли, добре знають, що їхня профспілка є надійною й дієвою, завжди поряд і справ­ді ефективно захищає. Тому атомники спілкуються при­язно, відкрито й упевнено, а слоган «Сила – в єдності» на­повнений для них свіжим, переконливим сенсом. Так, Атомпрофспілка багато в чому унікальна, й це водночас і полегшило, й ускладнило нашу розмову з головою ЦК профспілки працівників атомної енергетики й промисло­вості України Валерієм Матовим.

 – Валерію Олексійовичу, завдяки чому профспілці вдалося стати такою міц­ною структурою й досяг­ти одностайності?

– Справді, у нас на всіх вели­ких підприємствах проф-спілковим членством охоп­лено до 97 відсотків праців­ників! Можемо вважати себе профспілкою особливою, адже утворилася вона вже після розпаду СРСР і фактич­но – всупереч «волі Моск­ви». Коли двадцять років тому ми лишилися сам на сам зі своїми проблемами, працівники атомних елект­ростанцій на чолі з голова­ми первинних профоргані­зацій зібралися й вирішили створити свою, всеукраїнсь­ку, профспілку атомників, аби надійно захищати права людей. Тоді, власне, й сфор­мувався основний кістяк на­шої організації, і багато з цих людей донині на посту. Ми із самого початку вирішили: первинні ланки виходять безпосередньо на ЦК. І це виправдало себе, дає змогу працювати оперативно, зна­ти всі нюанси соціально-тру­дових відносин, швидко реа­гувати та ухвалювати необ­хідні рішення. Слово проф-спілкових керівників усіх рівнів ніколи не розходило­ся й не розходиться із ділом. Звідси взаєморозуміння й взаємна підтримка.

Маємо певні відмінності порівняно з галузевими профспілками. Ми – єдина профспілка, де створені й успішно працюють правова та технічна служби. Керів­ник правової служби й го-ловний технічний інспектор праці – у центральному апа­раті, а робочі місця юристів та інспекторів з охорони праці Атомпрофспілки – на підприємствах. Це майдан­чики Хмельницької, За­порізької, Південноук­раїнської, Рівненської, Чор­нобильської АЕС і СхідГЗК у м. Жовті Води. У первинних профорганізаціях працюють іще й громадські інспекто­ри, які спільно з роботодав­цями контролюють дотри­мання правил техніки без­пеки. До речі, існують іще так звані партнерські пере­вірки. Приміром, із 4 до 20 жовтня ц. р. на Запорізькій АЕС відбудеться парт­нерська перевірка Всесвіт­ньої асоціації операторів, що експлуатують АЕС (ВАО АЕС). На Південноукраїнсь­кій АЕС проведено аварійне тренування.

Ми також єдині, хто має власну страхову компанію – «Енергополіс». Це забезпе­чує додаткові соціальні га­рантії.

Нарешті, саме Атомпроф-спілка свого часу першою зробила ставку на молодь, створила молодіжну проф-спілкову організацію. Нині вона сильна, досвідчена, са­мостійна. Вже інші галузі в цьому питанні пішли за нами.

– Атомпрофспілка має чи­мало соціальних парт­нерів, а отже, й кілька га­лузевих угод?

– Так, наші членські організа­ції – це міністерства енерге­тики й вугільної промисло­вості, надзвичайних ситуа­цій, екології та природних ресурсів, промислової полі­тики, охорони здоров’я Ук­раїни. В усіх галузевих уго­дах докладно обумовлено питання соціального захисту працівників, передусім без­пека праці та здоров’я. Має­мо змістовний соціальний пакет, бо досягли з партне­рами повного взаєморо­зуміння, адже галузь у нас специфічна, інколи небез­печна, й усім добре це відо­мо. Більше того, коли було ухвалено рішення закрити Чорнобильську АЕС, то за нашим наполяганням Кабі­нет Міністрів підготував пос­танову, за якою рівень за­робітної плати на ЧАЕС (вона нині виконує дещо інші фун­кції) має бути таким самим, як і на діючих атомних стан­ціях. Сьогодні цього чітко до­тримуються, а співробітники об’єкта – члени нашої проф-спілки. Нам удалося, попри певний спротив, зберегти спеціалізовані медико-сані­тарні частини, тобто постій­не медичне супроводження персоналу АЕС і підприємств атомної промисловості. Зага­лом традиційно відбуваєть­ся, так би мовити, зустрічний рух: керівники профспілки разом із соціальними парне­рами шукають важелі, котрі стимулюватимуть людей до праці на підприємствах та об’єктах галузі. Це передусім вирішення житлових про­блем (щороку вводимо в екс-плуатацію черговий під’їзд, навіть будинок). Успішно ви­рішуються й інші життєво важливі питання, а люди го­тові брати дольову участь у тому, що покращує якість їх­нього життя. До речі, під міц­ним крилом профспілки – діти, пенсіонери, всім – тур­бота, кожному – увага. А за добро й платять добром.

– Чи існує державна стра­тегія розвитку атомної енергетики?

– Усі ми знаємо, що паливо дорожчає, а якість його, на жаль, залишає бажати кра­щого. Отже, хоч що кажіть, а необхідно збільшувати кіль­кість АЕС. Сьогодні в загаль­ному енергетичному ба­лансі України 15 атомних блоків тримають планку на рівні 47–48 відсотків. Нині діє стратегія розвитку атом­но-промислового комплек­су, яка розрахована на роки і багато разів переглядала­ся, коригувалася. На цей час виконано завдання вироб­ництва елементів (про за­мкнений цикл казати ще за­рано) власного свіжого па­лива. Наразі реалізується будівництво 3-го й 4-го блоків Хмельницької АЕС. Іс­нує перспектива введення нових блоків.

Накреслено будівництво до 2015 року заводу на Кіро­воградщині, неподалік ура­нової шахти (я ядерник, пра­цював на шахті). Це буде дуже чисте виробництво, а головне – ми додатково ство­рюємо робочі місця. Для мене як спілчанина це дуже важливо. Особливо тому, що йдеться про невелике містеч­ко, а там важко працевлашту­ватися навіть комусь одному із родини. А тепер – у перс­пективі двісті нових робочих місць! Проте найсуттєвіше те, що видобування урану та його збагачення відбувати­муться у єдиному замкнено­му циклі, тож ми матимемо власний готовий продукт.

– Чи можна сказати, що керівники держави дба­ють про належний розви­ток галузі?

– На жаль, нині знову сти­каємося зі старою пробле­мою: держава дедалі більше усувається від підтримки ве­ликих програм зі створення свіжого ядерного палива. І хоч створено концерн «Ядерне паливо», проте фі­нансування недостатнє, а точніше – відсутнє. Мовляв, маєте програму – будуйте. Тільки за власні кошти. А це біда: адже йдеться про ве­ликі високотехнологічні об’єкти, котрі потребують значних витрат! Раніше ми легко й безпосередньо пра­цювали з урядом, представ­никами держуправління, а сьогодні з’явилась якась не­прозора стіна. Багато пи­тань не вирішуються рока­ми. Наші звернення «наго­ру» наштовхуються на від­писки.

Візьмімо такий аспект, як формування фондів. Адже, приміром, сьогодні ЧАЕС ми «годуємо» з бюджету; страте­гічні накреслення реалізу­ються коштом бюджету. А за всіма правилами об’єкт від початку експлуатації має формувати фонд для розв’язання усіх технічних питань, у тому числі аби себе утримувати. Робота на атом­них електростанціях безпеч­на за високої культури ви­робництва. Для цього пере­дусім потрібний високо-кваліфікований і високоопла­чуваний персонал. І перша, й друга характеристики є для нас визначальними. Ми на­полягаємо на необхідності фінансової підтримки АЕС, бо передусім зобов’язані вирі­шувати питання безпеки. І за жодних умов не маємо втра­чати фахівців, на підготовку яких витрачаємо роки, якщо не десятиліття.

Розмову вела Тетяна МОРГУН, «ПВ»

26.06.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини