ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Василь МОЙСЮК: «Збереження й розвиток вітчизняного виробництва – запорука гідної праці»

 Працівники хімічних та нафтохімічних галузей України, які 27 травня відзначили професійне свято – День хіміка, перебувають у доволі складному становищі. Складність полягає передусім у зіткненні протилежних тенденцій, мимовільним заручником чого виявилася ця сфера народногосподарського комплексу: зарубіж­ні інвестиції, імпорт продукції – і зусилля для розвитку вітчизня­ного виробництва. Профспілка працівників хімнафтохімпрому Ук­раїни, її Центральна рада, яку очолює Василь Мойсюк, докладає всіх зусиль задля збереження й розквіту виробництва, його префе­рентної частки у внутрішньому споживчому ринку, забезпечення законних соціально-трудових прав і гарантій працівників.

 – Василю Сильвестровичу, під час зустрічі Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з представниками всеукраїнських профспілок 27 січня Ви звернули його увагу на цілу низку больо­вих точок хімнафтохімпро­му. Чи мала згодом місце на­лежна реакція з боку керів­ництва країни?

– Так, реакція є, але вона не від­повідає вимогам сьогодення. За останні роки хіміки втратили низку підприємств, підгалузі, а заразом і кваліфікований вироб­ничий персонал. Сьогодні мова може йти про відродження га­лузі, яке, на мою думку, має ба­зуватися на таких основних принципах:

• перший – запровадження за­мкнених виробничих циклів, бо саме прикінцева виробнича ланка приносить максимальний доданий результат;

• другий – реіндустріалізація га­лузі, тобто запровадження сучас­них енергозберігаючих техноло­гій, продуктивніших і менш сиро­винно затратних механізмів;

• третій – забезпечення збуту продукції галузі на внутрішньо­му ринку.

Внутрішній ринок України – її го­ловне багатство. Тож уряду не­обхідно зосередитися на ство­ренні умов для відкриття цього багатства вітчизняним підпри­ємствам. Це надзвичайно важли­во: якщо підприємства будуть забезпечені замовленнями на внутрішньому ринку, то за спри­ятливої інвестиційної ситуації вони матимуть ресурси і на реін­дустріалізацію, і на добудову та переоснащення підприємств, яких бракує для завершення повного виробничого циклу.

Але нас непокоять не лише пи­тання суто виробничі, а й охоро­на здоров’я трудівників, безпека їхньої праці тощо.

– З огляду на позитивне й не­гативне, який на сьогодні ба­ланс інвестиційних вливань у галузь і фактичного згор­тання низки виробництв?

– Інвестиції в основний капітал підприємств зростають, най­більш суттєво – у виробництво основної органічної хімпродук­ції, мінеральних добрив і азот­них сполук. Приріст прямих іно­земних інвестицій у цілому доб­ре прислужився – щоправда, на рівні окремих підприємств і сек­торів, просунутих із погляду тех­нологій та енергозберігання. Так, 2011 року ТзОВ «Карпатна­фтохім» відновило випуск про­дукції, наростило свою вироб­ничу потужність за рахунок вве­дення в експлуатацію новітніх технологій виробництва суспен­зійного ПВХ, хлору і каустичної соди. Цього ж року в ПАТ «Крим­ський Титан» завершено будів­ництво суперсучасного нового виробництва з випуску сірчаної кислоти потужністю 600 тис. т/рік і розширено випуск піг­ментного двоокису титану з 80–108 тис. т/рік. Виробник медпре­паратів ВАТ «Фармак» нині ре­алізує інвестпроект на суму до 15 млн дол. для виробництва ак­тивних фармінгредієнтів, і п’ята частина продукції експортува­тиметься. У жовтні 2011-го у ВАТ «Одеський припортовий завод» прийнято програму модерніза­ції підприємства. Вона передба­чає інвестиції у розмірі 50 млн євро, за рахунок яких плануєть­ся отримати щорічну економію 64 млн куб. м природного газу та 700 тис. кВт/год електроенер­гії. Значний обсяг капіталовкла­день освоєно на ПАТ «Горлівсь­кий Стирол» – близько 420 млн грн, з яких 120 млн грн інвесто­вано в реанімацію та запуск тре­тього аміачного агрегата.

Такі дії керівників, роботодавців, інвесторів заслуговують на по­вагу і підтримку держави, яка повинна й надалі створювати сприятливі умови для розвитку підприємств хімкомплексу. Ми­нулоріч зросло вітчизняне хіміч­не (на 29,9%) та фармацевтичне (на 2,5%) виробництво.

А ось обсяги первинної пере­робки нафти впали на 18,8%. І, на жаль, деякі нафтопереробні підприємства призупиняють господарську діяльність. А се­ред них такі унікальні, містоут­ворюючі заводи, як Лисичансь­кий, Одеський НПЗ та ін. Уряд повинен зробити все можливе, щоб відновити їх роботу.

– Працівники АПК України давненько нарікають, що ім­портна продукція дешевша за вітчизняну.

– Ніде правди діти, позиція ім­портної продукції на українсь­кому ринку посилюється, особ­ливо, як я вже казав, хімічного імпорту, який за останнє деся­тиліття сягнув максимуму. Але наш ринок перенасичений так само й імпортними ліками, при цьому вітчизняні фармпідпри­ємства виробляють аналогічні ліки кращої якості. Багато є не­логічного й малозрозумілого: до прикладу, надзвичайно зросли імпортні поставки нафтопродук­тів, у той час як три найбільших заводи-виробники – Лисичансь­кий, Кременчуцький та Одесь­кий – виробляють паливо єв­ростандарту «Євро-4», що нічим не відрізняється від закордон­ного. Прикро, що на цьому за­робляє іноземний виробник, а не вітчизняний. Ми направляли листи державним керівникам, включно з міністром енергетики та вугільної промисловості Ук­раїни, неодноразово озвучува­ли згадану проблему на зустрі­чах із високопосадовцями. Зага­лом, як базовий документ нині потрібна Державна програма розвитку й реформування га­лузі, виведення хімвиробництва на сучасний науково-техноло­гічний рівень, проектні й науко­во-дослідні розробки. Адже мо­дернізація, підвищення енерго­ефективності й дає потужний поштовх до розвитку сучасного виробництва, зростання про­дуктивності праці. Але все тра­диційно наштовхується на брак фінансів. Однак ЦР профспілки і Союз хіміків України вживають заходів для появи, ухвалення та реалізації такої програми.

– Але модернізація завжди провокує скорочення чи­сельності працівників. На­скільки надійно вони захи­щені в сфері хімнафтохім-прому України?

– Передусім, укладено три галу­зеві угоди з центральними орга­нами влади, роботодавцями. Діють 233 колдоговори, які захи­щають майже 100% працівників. Точніше – 99,4%. Завдяки жорс­ткій позиції ЦР профспілки сто­совно звільнення обов’язкова процедура погодження з нами такого роду намірів до певної міри стримувала роботодавців, які не наважувалися брутально звільняти людей. Зрештою, більш ніж удвічі зменшилася кількість працівників, що підлягали скоро­ченню. Але, на жаль, умови зай­нятості стають нестабільними, негарантованими, адже робото­давці весь час намагаються замі­нити постійних працівників тимчасовими, вдаються до аут-стафінгу, аутсорсингу тощо, тоб­то нетипових форм зайнятості. З подібними діями роботодавців чи не першим у галузі зіткнувся голова об’єднаного профкому «Лукор-Карпатнафтохім» Олег Кушлик, і він – до честі його буде сказано – добився, що за переве­деними працівниками 2 роки зберігаються гарантії чинного колдоговору, місце роботи, опла­та праці, перебування під захис­том профспілки тощо.

– Така робота – добра моти­вація для працівників сто­совно профспілкового членства.

– Мотивація членства – одне з найбільш актуальних питань для всіх організацій профспілки. І я хочу похвалити наші обкоми й первинки: вони постійно пра­цюють у цьому напрямі. Івано-Франківська облорганізація торік розробила методичний довідник, де, зокрема, є чимало прикладів успішної роботи профорганізацій; в Одесі схва­лено досвід профкому ОПЗ, де всі без винятку працівники – члени профспілки; Полтавська організація охопила профчленс­твом 96% працівників, багато працює з молоддю, проводить у школах змістовні профуроки; на Київщині приділяють велику увагу студентам, зокрема Біло­церківського механіко-енерге­тичного коледжу, що готує фахі-вців для нафтохімічної галузі, й уже 6 років виплачують дві профспілкові стипендії кращим профактивістам цього навчаль­ного закладу. Добре працюють з молоддю на Луганщині, Харків­щині, в АР Крим. А загалом най­краща мотивація – постійна, послідовна і, головне, успішна робота профорганізацій із за­хисту прав та інтересів трудівни­ків. Це – найвагоміший аргу­мент! Водночас питання, які до­водиться вирішувати, далеко не прості. Це досягнення належної охорони й безпеки праці, лікві­дація заборгованості із зарпла­ти, затвердження й дотримання з боку роботодавців усіх складо­вих соцпакету для працівників тощо. До слова, ми опікуємося й питанням гідного кадрового ре­зерву, готуємо добре навчену зміну. Проблеми поступово розв’язуються, надто коли очільники й члени профкомів – грамотні фахівці, надійні соц­партнери, що серйозно і з ен­тузіазмом ставляться до проф-спілкової справи.

Розмову вела Тетяна МОРГУН, «ПВ»

12.06.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини