ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЛЕЙБОРИСТИ ПОВИННІ ДОВЕСТИ, ЩО ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ, ВРЯТУВАВШИ ПОКРОВСЬК!

Я щойно повернувся з поїздки для доставки транспорту та гумані­тарної допомоги до рятувального загону на передовій повно­масштабного втор­гнення Росії в Україну, у район Покровська на Донбасі.

Під час поїздки ми зу­стріли жінок, таких як Лі­дія Галкіна, які плетуть маскувальні сітки для сол­дат Збройних сил України у окопах, шахтарів, які пра­цюють під загрозою бути похованими живцем через російські бомбардування, та працівників громад­ських організацій, які ряту­ють українських дітей, ви­крадених Росією.

Ці люди щодня стика­ються з жахами війни, про­являючи стійкість і дух спільноти. Але після повер­нення до Великобританії я відчуваю лише злість і роз­чарування через неспро­можність нашого політич­ного класу проявити солі­дарність із тими хоробри­ми людьми в Україні. Зда­ється, що обіцянки, зробле­ні в лютому 2022 року – зро­бити все можливе, щоб до­помогти Україні перемог­ти, – розвалилися без жод­них пояснень.

На Донбасі ніхто не може не враховувати на­гальні загрози війни. Росі­яни наближаються все більше – 3 км до Покров­ська, 5 км до великих шах­тних комплексів, де видо­бувається більшість вугіл­ля для сталеливарної та за­лізорудної промисловості країни. Переважну части­ну з 80 тис. мешканців По­кровська евакуйовано, а ті, хто залишився, – ключові працівники та літні люди – стали цілями для росій­ських дронів під час так званих «сафарі».

Покровськ – останній форпост у цьому південно- західному районі Доне­цької області. Його втрата стала б катастрофою – як стратегічною, так і еконо­мічною. Путін хоче захопи­ти його будь-якою ціною до інавгурації Трампа.

Але тут, на Заході, не­має гострого відчуття кри­тичності моменту, достат­нього для того, щоб запо­бігти цій катастрофі.

Натомість політики, які ще вчора огорталися укра­їнським прапором, топ­чуться на місці. Українцям тепер залишається лише чекати на прихід Трампа та на те, яку долю прине­суть його переговори з Пу­тіним.

На Донбасі, де росіяни буквально вже в кінці шляху, ніхто не згадував про припинення вогню. Але ми знаємо, що якщо ми не вживемо рішучих за­ходів для підтримки Укра­їни в цій боротьбі, очіку­вання переговорів Трампа з Путіним означатиме, що Україна буде змушена по­годитися залишити своїх громадян у окупації на анексованих з 2014 року те­риторіях: «мир», нав’язаний через потурання розчленуванню України зі сторони Заходу.

Паралелі з Мюнхен­ською угодою 1938 року очевидні.

Більше того, небезпеки, що загрожує Покровську та іншим районам України, можна було цілком уник­нути. Уразливе становище України – це штучно ство­рена ситуація, безпосеред­ній наслідок невиконання обов’язку надання необхід­ної допомоги ключовими західними державами.

Допомога з обох боків Атлантики залишається повільною та недостат­ньою для зміни балансу сил. Це продовження про­вальної політики, яку ми спостерігаємо з перших днів війни: вагання та по­ступове постачання зброї, що означає, що Україна має достатньо для того, щоб чинити опір, але недо­статньо для перемоги.

Москва добре знає, що обережний Захід накладає на себе обмеження, і корис­тується цим, продовжуючи свою наступальну опера­цію на Донбасі без жодних обмежень щодо витрат.

Мантра підтримки України «стільки, скільки буде потрібно», замість того, щоб озброїти Україну всім необхідним для пере­моги якнайшвидше, вияви­лася повним провалом.

Прем’єр-міністр Стар­мер продовжує цей підхід. Однак уряд лейбористів може зробити значно біль­ше: починаючи з припи­нення практики продажу надлишкового обладнання Міністерства оборони та його передавання безпосе­редньо на фронт в Україні.

Міністерство оборони Великобританії продало понад 1000 військових транспортних засобів, включаючи літаки, від по­чатку вторгнення. Волон­тери, з якими я працюю, щоб зібрати кошти на тран­спортні засоби, запитують: чому Міністерство оборони не передало їх Україні?

Велика Британія переда­ла лише 14 танків Challenger 2 Україні. Але з огляду на те, що Міністер­ство оборони планує мо­дернізувати лише 148 зі своїх 213 танків, існує мож­ливість передати ще 63 тан­ки на передову в Україну. Чому цього не відбуваєть­ся? Легкі танки Scimitar все ще доступні після виве­дення з експлуатації, як і 625 бойових машин піхоти Warrior . Чому їх продають, коли їх можна було б пере­дати Україні?

До того ж є 26 бойових лі­таків Typhoon , які мають вийти з експлуатації на­прикінці березня 2025 року. Їхня доля – бути розібрани­ми на частини. Українці за­питують, чому британські Typhoon можуть перехо­плювати іранські ракети над Ізраїлем, але не іран­ські дрони над Україною?

Там, де був прогрес, він був незначним і надто по­вільним. Міністерство обо­рони обіцяло, що 30 гау­биць AS 90 калібру 155 мм, які незабаром вийдуть з експлуатації, будуть пере­дані Україні. Це хороші но­вини, але ЗСУ повинні че­кати до наступного року, щоб отримати їх. Чому не зараз?

Якщо Велика Британія хоче виконати свою обіцян­ку, вона повинна почати з передачі Україні надлиш­ків своєї зброї, а не прода­вати їх.

Я та мої українські коле­ги зустрілися з Тангман­джитом Десі, депутатом британського парламенту та головою Комітету оборо­ни, щоб запросити цю та іншу допомогу. Ми заяви­ли, що Великобританія по­винна забезпечити термі­нове збільшення військо­вої допомоги, щоб запобіг­ти падінню Покровська, стабілізувати фронт та під­тримати опір, якщо не буде досягнуто жодної угоди, прийнятної для України.

Ми все ще чекаємо, як пан Десі та міністр оборо­ни відреагують на цю тер­мінову ситуацію.

Новітня історія навчила нас, що єдиний шлях до за­вершення війни – це повне виведення російських військ. Поки Росія окупує будь-яку частину України, українці не зможуть віль­но визначати своє майбут­нє в мирі. Немає часу чека­ти, що зробить Трамп, або грати в політику на життях українців.

Згадаймо, як у 2014 році хвиля західної допомоги допомогла сирійським кур­дам відкинути Ісламську Державу в місті Кобане – це була символічна пораз­ка, яка змінила хід подій на користь курдів. Уряд лейбористів оголосив, що посилить своє «міжнарод­не лідерство щодо Украї­ни» – тепер він повинен за­безпечити, щоб Покровськ, як і Кобане, не впав.

КРИСТОФЕР ФОРД, СЕКРЕТАР КАМПАНІЇ СОЛІДАРНОСТІ З УКРАЇНОЮ

(Переклад – Департамент міжнародних зв’язків ФПУ)

НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ ЄКП

Шановні колеги!

Звертаюсь до вас, щоб побажати вам, вашим обраним керівникам, співробітникам та членам мирного святкового періоду та успіхів у 2025 році.

...Ми стояли пліч-о-пліч на вулицях проти політики жорсткої еко­номії, а натомість за інвестиції та промислову політику, спрямовану на створення якісних робочих місць у кожному секторі та регіоні. Ра­зом ми закликали до справедливої угоди та ідеї, що незалежно від того, ким ви є, ви повинні мати повагу на роботі та колективний до­говір зі справедливою оплатою та умовами праці. Ми підкреслювали важливість громадських послуг і демократії. Ми домоглися покра­щення прав працівників платформ і прийняття законодавства, яке забезпечує належну обачність по всьому ланцюгу поставок, а також нових заходів для запобігання примусовій праці. Разом ми розшири­ли сім’ю ЄКП, прийнявши до неї Об’єднання профспілок Грузії.

Від імені ЄКП, співробітників та Секретаріату бажаю вам сміливос­ті, рішучості та успіхів, давайте перейдемо в наступ і переможемо ра­зом у 2025 році.

ЕСТЕР ЛІНЧ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ЄКП

29.01.2025

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини