Майбутнє з гідною працею
На першому
пленарному засіданні Міжнародної конференції праці із знаковою доповіддю «Нова
ера соціальної справедливості» виступив генеральний директор Міжнародного
бюро праці Хуан Сомавіа. Він зазначив, що політика Міжнародної організації праці
(МОП) із часу її заснування в 1919 році завжди була спрямована на побудову світового
устрою, який би характеризувався високим рівнем соціальної захищеності,
справедливості та безпеки для людини праці.
ПОЛІТИКА МОП В
УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
У доповіді представлені
ключові завдання МОП у період, що передував її сторіччю, яке ця організація
відзначатиме в 2019 році. Вони з’явилися як наслідок неефективної моделі зростання,
що призвела до загострення нерівності в усьому світі за останні 30 років.
Основне завдання, що постає перед усім світовим суспільством, полягає в тому,
щоб спільними зусиллями знайти відповіді на виклики сучасності: в самій МОП, у
співпраці з національними учасниками сторін – урядами, організаціями
роботодавців та робітників, залучаючи до цього процесу інших зацікавлених
осіб. «Наступні 8 років будуть надзвичайно важливими, – наголосив Хуан Сомавіа,
– і нестимуть велику відповідальність. Це буде період нових вимог».
В останні кілька
десятків років відбулося певне відхилення від поставлених цілей, що призвело
до порушення балансу між капіталом і працею. Зокрема протягом останнього десятиріччя
продуктивність праці в розвинених країнах зростала вдвічі швидше, ніж заробітна
плата. Подібна ситуація має місце і в країнах, що розвиваються. Як наслідок,
частка оплати праці відносно капіталу, ВВП знизилася. Водночас зростання
прибутків власників капіталу не призвело до розширення інвестицій. Із середини
80х років частка інвестицій у світовому ВВП скоротилася більш як удвічі. А це
мільйони нестворених робочих місць.
Такі політичні
заходи переоцінювали здатність ринків до саморегуляції, применшуючи роль державної
політики і принципи нормативного правового регулювання, девальвували
природоохоронні чинники, а також нівелювали такі поняття, як гідність людини
праці, соціальні послуги та підтримання злагоди в суспільстві.
Неефективність
моделі зростання призвела до загострення нерівності. За оцінкою МОП, 10% населення
світу отримує стільки ж доходів, як і решта 90%. Існує прямий зв’язок між
значною нерівністю доходів, соціальною напруженістю та політичною нестабільністю,
що стримує економічний розвиток.
Щоб змінити
ситуацію, МОП повинна відігравати роль лідера у формуванні мікроклімату
дискусій щодо державної політики та політичних заходів приватного сектору в
майбутньому.
Сьогодні варто
знову наголосити на необхідності для МОП реалізувати раціональні основи
соціальної справедливості, що отримали розвиток в її Декларації 2008 року
«Про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації».
Чинники
несправедливості можуть бути основою суперечностей, особливо тоді, коли у гру
вступають рівною мірою законні протилежні інтереси. У таких випадках і за
умови дотримання основоположних прав у сфері зайнятості в суспільстві застосовуються
спеціальні механізми, які дозволяють знайти прийнятні рішення проблем ринку
праці, які б відповідали критеріям не тільки справедливості, а й економічного
реалізму.
Хуан Сомавіа
навів дані, що свідчать про збільшення соціальних і економічних диспропорцій
у світовому суспільстві, що дотримується моделі глобалізації протягом
останніх трьох десятиліть. Більшість із них пов’язані зі змінами, що
відбуваються сьогодні в сфері праці. Останні тенденції викликають серйозне
занепокоєння, оскільки вказують на зародження світу, що загрожує нестабільністю
в економічному, соціальному та політичному напрямах.
Генеральний
директор МБП висловив думку про термінову необхідність розроблення нової моделі
ефективного зростання, що сприяла б реалізації можливостей гідної праці для
всіх. Глобалізація, яка ґрунтується на принципах соціальної справедливості, –
єдина система, що відповідає цілям та завданням МОП.
У таких непростих
умовах учасникам конференції треба замислитися над майбутньою роллю МОП. «Нинішня
конференція, – наголосив Хуан Сомавіа, – відбувається в період, коли багато
людей висловлюють стурбованість з приводу майбутнього глобальної економіки та
всієї планети».
ПРОБЛЕМИ
ЗАЙНЯТОСТІ
У країнах із
розвинутою економікою поширюється застосування так званої нестандартної
зайнятості – ця тенденція посилилася в період відновлення економіки після
глобальної кризи. Перебувати в пошуках роботи – доля близько 205 млн осіб,
якщо оцінювати їхню кількість за офіційними даними щодо безробіття. Якщо ж
урахувати тих, хто працює неповний день і готовий працювати більше, а також
тих, хто не може знайти роботу, то чисельність безробітних може збільшитися
вдвічі.
Зростання
кількості робочої сили тісно пов’язане з двома категоріями трудівників –
найманих працівників, самозайнятих і неоплачуваних сімейних працівників.
Останні, переважно, працюють у домогосподарствах, приміром на дрібних фермах,
що ведуть натуральне господарство, і в міській неформальній економіці країн,
що розвиваються. У період 1999–2009 років чисельність найманих працівників
зросла на 322 млн осіб, сягнувши 50% усіх занятих, а чисельність самозайнятих
і сімейних працівників збільшилася на 14 млн осіб.
За оцінкою МОП,
відмова від самозайнятості та неоплачуваної праці на сімейних підприємствах
відбувається нерівномірно в різних регіонах. У регіонах із найбільшим числом
самозайнятих і сімейних працівників спостерігається найменший прогрес у переході
на роботу за наймом. Жінки, як правило, більш активно долучаються до праці на
умовах самозайнятості та неоплачуваної роботи на сімейному підприємстві.
Низький рівень
соціального захисту
Сьогодні близько
75–80% населення світу не має доступу до адекватної системи соціального
забезпечення. Багато громадян не отримують найнеобхіднішої медичної допомоги.
Для інших груп населення з недостатнім рівнем доходів відсутність мінімально
гарантованих заробітків означає недоїдання, низький рівень послуг у галузі
охорони здоров’я та освіти, що знижує виробничий потенціал їх та їхніх дітей.
ПРОФЧЛЕНСТВО ТА
КОЛЕКТИВНІ ПЕРЕГОВОРИ
За оцінками МОП,
у багатьох країнах відбувається скорочення чисельності членів профспілки,
переважно внаслідок державної політики та значних змін у сфері зайнятості.
Водночас авторитет профспілок залишається високим. За даними щодо 26 розвинутих
країн, кількість членів профспілок у середньому становила 30,7% усіх зайнятих
осіб у 2007 році порівняно із 34% в 2000му. Ця цифра коливається від 8%
(Франція) до 75% (Швеція). Проте масштаби охоплення колективними переговорами
значно ширші – 62% в 2007 році.
За словами
генерального директора МБП, попри те, що профспілки всього світу змушені
боротися за збереження своїх лав у несприятливих економічних і політичних
умовах, вони залишаються постійними й активними учасниками життя суспільства, чиїх
ідеалів прагнуть та до думки яких дослухаються люди, навіть ті, хто не є членами
профспілок. Профспілки підтримують діяльність МОП і забезпечують соціальну
справедливість на основі гармонійної політики.
Колективні
переговори відіграють важливу роль у зміцненні зв’язку між заробітною платою
та зростанням виробництва. Зокрема, забезпечують отримання працівниками частки
прибутку, що належить їм за рівнем продуктивності праці, тим самим сприяючи
зростанню виробництва.
Підсумовуючи свою
доповідь, Хуан Сомавіа наголосив на тому, що сучасне суспільство потребує життєвого
простору для адаптації та гнучкості з тим, щоб реагувати на виклики та кризи,
упереджувати ризики та потенційні потрясіння, що виникають у сфері праці.
НОВІ ШЛЯХИ
РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
1. Зважена макроекономічна
політика.
2. Зростання рівня
інвестицій у створення гідних робочих місць на життєздатних підприємствах реальної
економіки.
3. Сприяння інклюзивним
і справедливим ринкам праці, у тому числі міжнародним трудовим нормам.
4. Підпорядкування
фінансової системи потребам реальної економіки.
5. Надання прогресивнішого
характеру податково-бюджетній політиці.
02.07.2011
Тетяна РУБАН, «ПВ»
|