СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Побудова майбутнього з гідною працею

У перший літній день у Женеві відкрилася ювілейна 100-та Кон­ференція Міжнарод­ної організації праці. Вона знаменувала со­бою настання нової ери боротьби за соціальну справедливість, проти не­зайнятості та неповної зайнятос­ті, подолання соціально-економічних наслідків фінансово-економічної кризи. Конференція відбувалася з 1 по 17 червня, і за ці дні її відвідали канцлер Німеччини Ангела Меркель, пре­зидент Індонезії Сусіло Бамбанг Юд­хойоно, прем’єр-міністр Росії Воло­димир Путін, президент Фінляндії Тар’я Халонен та інші. У роботі юві­лейної Конференції МОП та її комі­тетів узяла участь і делегація ФПУ на чолі з Головою Василем Хара.

ІЗ ВИСТУПУ КАНЦЛЕРА ФРН АНГЕЛИ МЕРКЕЛЬ

«З часів свого заснуван­ня Міжнародна організа­ція праці демонструвала свою відданість служінню людству, поставивши себе на службу соціальній спра­ведливості. У конкретному плані це означає, і також стосується 100-ї сесії Між­народної конференції пра­ці, на якій я маю честь бути присутньою, – сприяння створенню продуктивних робочих місць, розвиток прав трудящих і забезпе­чення їх гідною працею, розширення соціального захисту і зміцнення соці­ального партнерства.

Соціальна ринкова еко­номіка, як ми знаємо на прикладі Німеччини, стає сильною тільки тоді, коли відбувається діалог, навіть якщо його важко налагоди­ти. Діалог, який не просто полягає у грі слів – іноді у нас дебати доходили то точки кипіння, але шляхи для спілкування завжди за­лишалися відкритими.

Хотілося б відзначити Глобальний пакт про робо­чі місця. Це свого роду ін­струмент, який МОП ство­рила під час міжнародної економічної та фінансової кризи з метою стримання зростання безробіття та для забезпечення соціаль­ного захисту. Звісно, МОП не має вирішувати пробле­ми, які національні уряди та соціальні партнери не змогли розв’язати. Це спра­ва самих країн. Але МОП може простягнути руку до­помоги, вона має багатий досвід своїх країн-членів, і завдяки йому можна ство­рити глобальну мережу ро­бочих місць, якою кожен би міг скористатися.

Я хотіла б розповісти про власний підхід до по­шуку виходу з кризи на основі нашого багаторічно­го досвіду функціонування соціальної ринкової еконо­міки.

У 2009 році наша еконо­міка скоротилася майже на 5% у зв’язку зі значною за­лежністю від експорту. Оскільки наша країна в основному не має природ­них ресурсів, ми зупинили­ся і замислилися, що саме робить Німеччину силь­ною. Яким скарбом ми во­лодіємо? І зрозуміли, що, з одного боку, наша сила в наших роботодавцях – не лише великих компаніях, а й малих та середніх підпри­ємствах. З іншого боку, в наших працівниках, які не­рідко працювали в одній компанії протягом трива­лого часу. Ми зрозуміли, що вкрай важливо зберегти зв’язок між роботодавцями та працівниками у ці важкі часи, тому що маємо спра­ву з висококваліфіковани­ми працівниками, і ми за­знали б величезних втрат, якби не підтримали їх.

Тому ми запровадили короткий робочий день, але спершу не були впевне­ні, що компанії дійсно по­вірять, що це діятиме. Якби вони не вірили в майбутнє своєї компанії, вони б, на­певно, звільнили людей, а не тримали їх, бо це вима­гає від роботодавця додат­кових витрат.

На щастя, все заверши­лось добре, але лише завдя­ки тому, що компанії пові­рили у своє майбутнє і що держава була готова і справді хотіла інвестувати значну суму податкових коштів у фінансування програми з упровадження короткого робочого дня.

Іншими словами, все спрацювало лише тому, що три партнери виявилися готовими взяти на себе від­повідальність. А це відбу­лося лише завдяки тому, що соціальне партнерство вже було добре налагодже­не ще до початку кризи і на нього вже погодилися соці­альні партнери.

Урок, який ми маємо ви­нести, полягає у тому, що слід більше інвестувати в соціальне партнерство в період економічного підне­сення. Це було однією з причин, чому ми тоді, коли експорт став знову зроста­ти, змогли спертися на ква­ліфіковану робочу силу і використати цей пакет фі­нансового стимулювання таким чином, що він на­справді зміцнив нас.

Одним із важливих ас­пектів соціального парт­нерства є вільні колективні переговори. Я не хочу при­ховувати, що у нас відбува­ються палкі суперечки щодо вибору між законо­давчим встановленням мі­німальної заробітної плати та правом соціальних парт­нерів самостійно встанов­лювати заробітну плату.

У нових сферах зайня­тості ми, на жаль, не маємо такого високого рівня орга­нізації, який ми зазвичай мали у традиційних галу­зях промисловості. У нових галузях частіше зустріча­ється мінімальна заробітна плата, яка діє тільки у кон­кретній галузі, порівняно з тими сферами, де автоно­мія соціальних партнерів уже твердо встановлена.

Програма гідної праці МОП є загальновизнаним інструментом, завдяки яко­му має бути досягнуто ре­зультатів, особливо це сто­сується країн, що розвива­ються, де спостерігається динамічний розвиток робо­чого середовища, яке змі­нюється щодня».

ІЗ ВИСТУПУ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ВОЛОДИМИРА ПУТІНА

«Ефективність МОП ба­зується на її унікальному тристоронньому форматі, у якому уряди, роботодавці і профспілки мають рівні права голосу під час ухва­лення рішень. Саме кон­структивний соціальний діалог дав змогу МОП ви­йти на оптимальні й вива­жені ініціативи в ході гло­бальної фінансово-економічної кризи 2009–2010 років, коли міжнародне співтовариство зіткнулося з дійсно серйозним викликом.

Бізнес прагне макси­мально підвищити продук­тивність праці, скоротити витрати й збільшити свої доходи, часто вдаючись і до заниження заробітної плати, і навіть до ліквіда­ції робочих місць. Нерідко нехтують, на жаль, і безпе­кою при організації трудо­вого процесу. Для праців­ника ж важливо добитися гідних умов праці і спра­ведливої оплати за свій внесок в економічний про­цес і формування прибут­ку. Слід бути відвертими: ми перебуваємо в постійно­му контакті з нашими профспілками і часто спе­речаємося. Звісно, дуже важливо, щоб представни­ки трудящих були людьми економічно підкованими, грамотними, щоб їхні ви­моги відповідали реаліям і можливостям.

Загалом є очевидною си­туація, за якої завдання економічної ефективності або інтереси державної до­цільності не завжди збіга­ються з імперативом соці­ального й гуманітарного розвитку – це, на жаль, по­трібно визнати.

Як зрівноважити інтереси держави, бізнесу і на­йманих робітників? Як створити умови для гідної праці і при цьому зберегти найважливіші економічні, ринкові індикатори й ін­декси зростання? Нині ніх­то не має універсального й системного рішення. Тому так важливо розпочати як­найширше, зацікавлене об­говорення ідей, концепцій і різних думок, відкрити дискусію, не обмежену про­фесійними рамками, яка сприятиме формуванню по-справжньому правиль­ної відповіді.

Чудові можливості для комплексного «мозкового штурму» має у своєму роз­порядженні ваша органі­зація – Міжнародна орга­нізація праці. Унікаль­ність МОП, повторю, в тому, що тут на одному майданчику присутні і уряди, і бізнес, і профспіл­ки, тобто спочатку закла­дені об’єктивні умови для роботи над дійсно всесто­ронньо збалансованими рішеннями. А те, що МОП поставила цю тему у цен­трі уваги, підтверджує Глобальний пакт про робо­чі місця, який був прийня­тий у червні 2009 року. Причому прийнятий одно­голосно. Основна теза цьо­го документа – відмова від простих рішень при реалі­зації антикризових захо­дів, насамперед таких, як урізування зарплати і со­ціальних гарантій трудя­щих. Зазначу, що в Росії не просто підтримують Гло­бальний пакт, а й роблять усе можливе, щоб тягар економічних негараздів не лягав тільки на плечі лю­дей. Цим ми керувалися під час підготовки і реалі­зації національної анти­кризової програми.

Ми на своєму досвіді пе­реконалися, як важливо мати налагоджені і переві­рені механізми регулюван­ня трудових відносин, дієві інструменти соціального партнерства, які дозволя­ють вирішувати виникаю­чі проблеми через перего­вори, пошук компромісів, взаємне врахування інтересів і реальних можливос­тей. У результаті нам вда­лося зберегти базові соці­альні стандарти і кон­структивні відносини між усіма сторонами соціаль­ного партнерства.

Ми не стали заморожу­вати пенсії, допомоги, зарплати бюджетників. Ми не стали переносити на по­тім затребувані проекти з модернізації охорони здоров’я й освіти, демогра­фічного розвитку та під­тримки сім’ї. Росія – єдина країна в світі, яка в розпал кризи підготувала і прове­ла масштабну модерніза­цію пенсійної системи: ми­нулого року пенсії в Росії було збільшено відразу, за один рік, на 45%. І не тіль­ки пенсії, ми проіндексува­ли всю соціальну допомо­гу, всю без винятку. Усе, що планувалося в докризо­вий період, усе було зро­блено.

Ми продовжили удоско­налювати трудове законо­давство, зокрема впровади­ли кращі міжнародні тру­дові стандарти, закріплені в документах МОП. Так, у 2010 році було ратифікова­но чотири конвенції МОП, в тому числі Конвенцію про захист прав представ­ників працівників, яка роз­ширює можливості для ді­яльності профспілкових організацій на підприєм­ствах.

Із російської економіки, бюджетної сфери слід ви­вести неефективну зайня­тість, а натомість створити не менше 25 млн сучасних, високооплачуваних робо­чих місць. Це дуже непро­сте завдання, але його мож­на реалізувати. Йдеться і про створення нових робо­чих місць, і про реставра­цію існуючих нині».

ІЗ ВИСТУПУ ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ІНДОНЕЗІЯ СУСІЛО БАМБАНГА ЮДХОЙОНО

«Ми також закликаємо профспілки і трудящих працювати разом задля на­ших спільних інтересів, щоб зберегти реальний сек­тор економіки й уникнути масових звільнень. Така співпраця та взаєморозу­міння довели свою ефек­тивність. Прикладом цього є той факт, що протягом 2008–2009 років із 116 млн робітників країни втрати­ли роботу менше 0,05%. Та­ким чином, серед країн Азії та решти світу Індоне­зія є однією з тих, що най­менше постраждали від кризи.

Ми створюємо ще недо­статньо робочих місць, які б забезпечували трудящим добробут. Вони та їхні діти повинні мати гарантії на майбутнє. Гідні робочі міс­ця – джерело гідності, рів­ності та відчуття благопо­луччя.

З огляду на те, що праця є основним елементом та рушієм розвитку, трудящі мають одними з перших користуватися плодами розвитку. Політика та стра­тегія держав повинні фор­муватися так, щоб забезпе­чити їм їхню частку еконо­мічного «пирога». Більшу увагу слід приділяти моло­дим працівникам, бо саме вони є основою майбутніх трудових ресурсів.

Демократія передбачає участь трудящих у процесі прийняття рішень, які впливають на їхнє життя. Щоб досягти такого демо­кратичного процесу, діа­лог між урядом, роботодав­цями та трудящими пови­нен бути ефективним.

Іншим важливим питан­ням, яке нам належить ви­рішити напередодні нової ери соціальної справедли­вості, є тяжке становище робітників-мігрантів. За попередніми оцінками, в світі їх офіційно налічуєть­ся 150 мільйонів. Вони віді­граватимуть важливу роль у нових соціальних відно­синах, і ми не можемо ігно­рувати їх внесок у глобаль­ний ринок праці, а також економіку своїх країн. В Ін­донезії робітниківмігрантів називають «економіч­ними героями» через їхню напружену працю і без­межну відданість своїм сім’ям на батьківщині.

Також важливе значен­ня для побудови нової ери соціальної справедливості має зайнятість молоді. Вра­ховуючи, що майже поло­вина населення світу – це молоді люди віком до 25 ро­ків, вони можуть зробити значний внесок у глобаль­не процвітання. Проте, до­повідь МОП демонструє, що 81 млн серед 620 млн економічно активного на­селення планети віком від 15 до 24 років були безробіт­ними станом на кінець 2009 року. Це найвищий показ­ник із 1991 року.

Врешті-решт, давайте працювати разом над по­кращенням умов життя і праці трудящих усього сві­ту. Давайте об’єднаємо наші зусилля і перетвори­мо нову еру на еру соціаль­ної справедливості».

ІЗ ВИСТУПУ ПРЕЗИДЕНТА ФІНЛЯНДСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ТАР’Ї ХАЛОНЕН

У своєму виступі на від­критті 100ї щорічної Кон­ференції Міжнародної ор­ганізації праці президент Фінляндії Тар’я Халонен нагадала про «відсутність соціальної справедливос­ті» в світі та про нагальну необхідність формування політики МОП у напрямку «зменшення напруженості, забезпечення більшої спра­ведливості та зміцнення безпеки в світі».

У Філадельфійській де­кларації ідеться також про те, що МОП необхідно заохочувати розробку про­грами соціального забезпе­чення з тим, щоб гаранту­вати базовий дохід для всіх, хто потребує захисту.

«Останні події у Північ­ній Африці та на Близько­му Сході вже вкотре від­крили нам очі і ми зрозумі­ли, що конфлікти виника­ють не лише через брак де­мократії, прав людини і верховенства закону, а й унаслідок відсутності соці­альної справедливості.

Реалізація тріади – еко­номічного, соціального та екологічно сталого розви­тку – повинна бути найго­ловнішим елементом робо­ти з безпеки. На глобально­му рівні ООН спрямувала свої зусилля на прискорен­ня позитивного розвитку, незважаючи на зростання кількості конфліктів, вирі­шення яких залежить від цієї всесвітньої організа­ції. Реально сталий розви­ток буде набагато кращим рішенням як стосовно зменшення людських страждань, так і в еконо­мічному плані.

МОП відіграє вирішаль­ну роль в обстоюванні прав людини та створенні більш безпечних норм соціально-трудового життя. Основні конвенції, прийняті органі­зацією, залишаються над­звичайно актуальними. Водночас необхідно ще чи­мало зробити для їх реалі­зації на національному рів­ні в багатьох країнах світу. Зокрема, слід більше пра­цювати над ліквідацією примусової праці та най­гірших форм дитячої пра­ці. Необхідно і надалі об­стоювати право трудящих на об’єднання та колектив­ні переговори. Ми повинні дотримуватися цих осно­вних прав на шляху пошу­ку засобів удосконалення світової економіки.

У доповіді Всесвітньої комісії МОП із соціального виміру глобалізації, про яку я згадувала раніше, міститься низка рекомен­дацій. В одній із них ідеть­ся про те, що робота над пе­ретворенням глобалізації на справедливе суспіль­ство починається вдома. Фінляндія й інші сканди­навські країни мають влас­ні моделі соціального сус­пільства. Саме тому всі вони входять до числа най­більш конкурентоспро­можних країн світу».

23.06.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини