СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Через історичний досвід – до єднання профспілок

На VI з’їзді Федерації профспілок України серед численних іноземних делегацій працювала делегація з Ро­сії. Наш кореспондент узяв інтерв’ю в секретаря Федерації незалежних профспілок Росії, головного редакто­ра російської центральної профспіл­кової газети «Солидарность» Олек­сандра Шершукова. Він поділився до­свідом входження ФНПР у стихію ринкових відносин.

– Відтоді, як у Ро­сії був запро­вадже­ний ринок, минуло вже 20 років. Профспілковий рух хоча й не активізувався, проте продовжує існувати. У Росії чисельність членів профспілок становить близько 24 млн осіб. Ство­рено систему соціального партнерства, що працює з різною ефективністю в різ­них регіонах і різних галу­зях. Є галузі досить сучас­ні, з ефективними форма­ми управління всередині галузевих профспілок. Приміром, гірничо-металургійна профспілка Росії чи профспілка пра­цівників народної освіти і науки. З іншого боку, є профспілки, що перебува­ють у складній ситуації. Насамперед це пов’язане з катастрофічним зменшен­ням чисельності та старін­ням керівництва, а також неефективністю методів, які використовують керів­ники галузевих профспі­лок у відносинах із робото­давцями та членами проф­спілок. До таких належить профспілка працівників текстильної і легкої про­мисловості. Або інший приклад: організація профспілкового руху серед військовослужбовців і вільнонайманих працівни­ків у Збройних силах. Усе­редині цього сектору, якщо не помиляюся, діє шість профспілок, які охо­плюють різні сфери служ­би. У кожної – невеликий бюджет. І замість того, щоб об’єднатися, вони про­довжують «сидіти кожен по своїх закутках». Остан­нім часом процес об’єднання активізувався, але спільну профспілку ще не створено.

– Між Українською пра­вославною церквою та найбільшою громад­ською організацією Укра­їни – ФПУ в 2010 році під­писано Декларацію про співпрацю у питаннях духовного розвитку трудящих, яка успішно реалізується. Чи існує в Росії досвід подібної взаємодії?

– Якщо йдеться про досвід українських профспілок у співпраці з Українською православною церквою, то в Росії у різних регіонах діють церкви, що нале­жать до різних конфесій. Це і Російська православ­на церква, і католики, й мусульмани, й іудеї. З усі­ма потрібно встановлюва­ти рівні взаємини, навіть при тому, що РПЦ є про­відною конфесією.

У 2000 році відбувся собор РПЦ на соціальну темати­ку. Через певний час з’явилася соціальна док­трина РПЦ, де було сфор­мульовано чітку позицію церкви щодо профспілко­вого руху, а також про­блем, якими переймають­ся громадяни нашої краї­ни, в тому числі невипла­ти заробітної плати. Чи справедливо це з христи­янської точки зору? Ні, не­справедливо. Відбуваєть­ся відрив духовної складо­вої від бізнесу. І відрив цей відбувається з вини роботодавців.

Роботодавці та власники на перше місце мають ста­вити виконання своїх зобов’язань перед праців­никами, зокрема щодо своєчасної оплати праці та гідного рівня цієї опла­ти. Проте, незважаючи на позицію церкви, робото­давці та підприємці не звертають на ці питання достатньої уваги.

У Росії борги із зарплати становлять трохи менше 3 млрд рублів, а це 100 млн доларів або близько 800 млн гривень. Існує чима­ла кількість виробництв, де людям платять мізерну зарплату. Більш того, ця заробітна плата є нижчою за мінімально припусти­мий рівень оплати праці, що є порушенням чинного законодавства Росії.

Профспілки готові вико­ристовувати будь-які за­конні методи та форми ду­ховного впливу на нечес­них роботодавців і підпри­ємців, аби члени проф­спілки мали гідну заробіт­ну плату і вчасно її отри­мували.

– Росія є країною найма­совішої трудової міграції з України. Як ідуть спра­ви із соціальним захис­том наших співвітчизни­ків і яку позицію з цього питання займає ФНПР?

– Щороку в Росії обговорю­ється питання щодо квот, які надаються для залу­чення трудових мігрантів із-за кордону, переважно близького зарубіжжя. Проте в період кризи ро­сійські профспілки досить жорстко ставили питання щодо скорочення цих квот. Оскільки в той мо­мент ми зіткнулися з си­туацією, коли росіяни, як громадяни країни, зали­шаються без роботи. При цьому розмір допомоги з безробіття нині становить 4333–4800 рублів. Це мізер­ні гроші, на які неможли­во вижити, і запрошувати на робоче місце не грома­дянина Росії, нехай навіть представника братерсько­го народу України чи Бі­лорусі, на наш погляд, не­коректно.

Ще одне питання: чому наші роботодавці зацікав­лені в працівниках із-за кордону? Тому що їм мож­на менше платити, макси­мально експлуатувати, не побоюючись того, що та­кий працівник захищати­ме свої права і піде в проф­спілку.

Добиваючись скорочення квот для трудової міграції до Росії під час кризи, ми водночас намагаємося лю­дей, які приїжджають до нас на роботу, залучати до профспілок, хоча й на тимчасовій основі, щоб на працівника-мігранта по­ширювалися всі соціальні гарантії, передбачені за­конодавством. Але успіхи тут незначні, оскільки люди приїжджають заро­бляти гроші і соціальні питання для них відступа­ють на другий план. Серед профспілок, які залуча­ють людей на тимчасовій основі, слід виділити профспілку будівництва і промисловості будівель­них матеріалів, меншою мірою – профспілки ма­шинобудування й АПК. А сектор малого і середньо­го бізнесу є, по суті, анти­профспілковим, оскільки на невеликих підприєм­ствах залучати працівни­ків до профспілки склад­но. Різко негативною є ре­акція роботодавців на створення профспілки. Не подобається – іди геть, жодних профспілок не до­пущу. Тому захищати приїжджих, які працюють у сфері малого і середньо­го бізнесу, вкрай складно.

Ми обговорювали пробле­ми трудової міграції із Фе­деральною міграційною службою, і минулого року запроваджено так званий «патент для трудових мі­грантів»: кожен праців­ник сплачує 1000 рублів і отримує патент на легаль­ну трудову діяльність. Спочатку виникли побою­вання, що до цієї лазівки потрапить багато людей поза квотою. Проте цього не сталося – кількість пра­цівників, які легалізува­лися таким чином, вияви­лася незначною.

РІВНІ СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ДЛЯ ВСІХ МІГРАНТІВ

Конкуренція за робочі місця створює підґрунтя для міжнаціональних конфліктів. У цьому питанні ФНПР займає досить чітку позицію. На профспілковому з’їзді було ухвалено спеціальну резолюцію про те, що профспілки будують свою діяльність на інтерна­ціональній основі. вони захищатимуть усіх, незалеж­но від національності. але тут два кроки назустріч має зробити сам працівник: погодитися з тим, що його права захищатимуть, і бути готовим на активні дії для свого захисту.

28.04.2011

Олег ШАРОМИГОВ, м. Москва

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини