ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Звільнення за власним бажанням

Які підстави законодавство визначає по­важними у разі розірвання трудо­вого договору за власним бажан­ням?

Аліна БОНДАРЧУК, м. Біла Церква, Київська обл.

Підстави щодо звільнення пра­цівника за влас­ним бажанням визначені у стат­ті 38 Кодексу законів про працю України. Тож якщо особа має намір розірвати трудовий договір, який укладено на невизначе­ний строк, слід попереди­ти про це власника або уповноважений ним ор­ган письмово за два тиж­ні. У разі, коли заява пра­цівника про звільнення з роботи за власним бажан­ням зумовлена неможли­вістю продовжувати робо­ту (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального за­кладу; неможливість про­живання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; до­гляд за дитиною до досяг­нення нею чотирнадцяти­річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хво­рим членом сім’ї відповід­но до медичного висновку або інвалідом I групи; ви­хід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або упо­вноважений ним орган має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо після завершен­ня строку попередження про звільнення праців­ник не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, влас­ник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за пода­ною раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відпо­відно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового до­говору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий дого­вір за власним бажан­ням, якщо власник або уповноважений ним ор­ган не виконує законо­давство про працю, умо­ви колективного чи тру­дового договору (стаття 38 зі змінами, внесеними згідно з указами ПВР № 5584-09 від 17.01.1980, № 6237-10 від 21.12.1983, № 7543-11 від 19.05.1989, законами № 871-12 від 20.03.1991, № 3694-12 від 15.12.1993, № 6/95-ВР від 19.01.1995, № 1356-XIV від 24.12.1999).

 Робочий день для окремих категорій працівників

 Якими нор­мативни­ми доку­ментами визначається ско­рочена трива­лість робочого часу? Хто має на це право?

Микола БАРЧИН, м. Сімферополь

Згідно зі статтею 51 КЗпП України скорочена трива­лість робочого часу вста­новлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 го­дин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робо­чого часу для учнів, які працюють протягом на­вчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаче­ної в абзаці першому цьо­го пункту для осіб відпо­відного віку;

2) для працівників, зайня­тих на роботах зі шкідли­вими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиж­день.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідли­вими умовами праці, робо­та в яких дає право на ско­рочену тривалість робочо­го часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством передбачається скороче­на тривалість робочого часу для окремих катего­рій працівників, як-от учи­телів, лікарів та інших.

Скорочена тривалість ро­бочого часу може встанов­люватися на підприєм­ствах і в організаціях (за рахунок власних коштів) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

 Умови експлуатації автомобіля інваліда

 Чи можу я керувати автомобі­лем, який зареєстрований на мого чоловіка – інваліда І гру­пи? Якщо так, то які докумен­ти для цього по­трібно оформи­ти?

Ольга ВІЛЬЧУК,  м. Торез,  Донецька обл.

 Відповідно до Постанови Кабміну від 19.07.2006 № 999 інвалід або член його сім’ї, який проживає та за­реєстрований за місцем по­стійного проживання і реє­страції інваліда та якому пе­редається право користу­вання автомобілем, закон­ний представник недієздат­ного інваліда, дитини-інваліда, інша особа, якій передається право корис­тування автомобілем (для інвалідів війни та інвалідів I групи з числа учасників лік­відації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і по­терпілих від Чорнобиль­ської катастрофи, щодо яких встановлено причин­ний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастро­фою, а також громадян, які брали участь у ліквідації ін­ших ядерних аварій і ви­пробувань, у військових на­вчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1)), подають копію посвідчення водія на право керування автомобілем відповідної ка­тегорії.

Факт спільного проживання інваліда та члена сім’ї, яко­му передається право ко­ристування автомобілем, може бути встановлений на підставі паспортів (інваліда та члена сім’ї) чи акта комі­сії, створеної у складі депу­тата місцевої ради, посадо­вої особи райуправління соцзахисту і двох сусідів ін­валіда, або довідки ЖЕКу чи іншого органу, визначеного місцевими органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування, а у сільській місцевості – сільськими (селищними) радами.

До членів сім’ї інваліда на­лежать особи, які прожива­ють разом із ним, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а та­кож на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним за­садам суспільства.

Робота для інваліда

Які права щодо пра­цевлашту­вання має інвалід?

Павло БУТКО,  м. Любар, Житомирська обл.

 Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про осно­ви соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпе­чення прав інвалідів на пра­цевлаштування та оплачу­вану роботу, в тому числі з умовою про виконання ро­боти вдома, здійснюється за їхнього безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до держслужби зайнятості.

Нове робоче місце мають підібрати насамперед на підприємстві, де настала ін­валідність, із урахуванням побажань інваліда, наявних у нього профнавичок і знань, а також рекоменда­цій МСЕК.

Підприємства, установи, ор­ганізації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, за­безпечувати для них умови праці з урахуванням індиві­дуальних програм реабілі­тації та інші соціально-економічні гарантії, передбаче­ні чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, не­обхідну для організації пра­цевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соцза­хисту інвалідів про зайня­тість і працевлаштування інвалідів у порядку, перед­баченому законодавством.

 Сторінку підготувала Тетяна РУБАН, «ПВ»

13.05.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини