Що таке МАФ?
Які споруди належать
до малих архітектурних форм? Яким законодавством регулюється розміщення МАФів
на території міста?
Юрій АЛЕКСАНДРОВ, м. Євпаторія
Поняття «малі архітектурні форми і тимчасові споруди для провадження
підприємницької діяльності» визначено статтею 28 Закону України «Про регулювання
містобудівної діяльності».
1. Мала архітектурна форма – невелика споруда декоративного,
допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного
вигляду громадських місць і міських об’єктів, організації простору та доповнює
композицію будинків, будівель, їх комплексів.
До малих архітектурних форм належать:
1) альтанки, павільйони, навіси;
2) паркові арки (аркади) і колони (колонади);
3) вуличні вази, вазони і амфори;
4) декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
5) монументальна, декоративна та ігрова скульптура;
6) вуличні меблі (лавки, лави, столи);
7) садово-паркове ос-вітлення, ліхтарі;
8) сходи, балюстради;
9) паркові містки;
10) обладнання дитячих ігрових майданчиків;
11) павільйони зупинок громадського транспорту;
12) огорожі, ворота, ґрати;
13) меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо);
14) рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски;
15) інші об’єкти, визначені законодавством.
2. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного
чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності – одноповерхова
споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог
до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд,
і встановлюється тимчасово, без облаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності
може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею
не більше 30 кв. м
по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
3. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно
до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Договір дарування як предмет
спору
Батько оформив договір
дарування (будинку) на сина. У яких випадках його можуть оскаржити інші члени сім’ї
(діти, онуки)?
Галина ДОЦЕНКО, м. Славутич, Київська обл.
У Цивільному кодексі України
визначено наступні підстави припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін;
розірвання договору дарування; недійсність договору.
Підставою недійсності договору є недодержання в момент укладення
договору стороною (сторонами) таких вимог:
• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі;
• договір має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним.
Договір, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити
правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом
(нікчемний правочин): у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення
договору; укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу
опіки та піклування.
Також договір є недійсним у разі недотримання письмової форми;
вчинення під впливом помилки; обману; насильства; під впливом тяжкої обставини тощо.
В цих випадках недійсність встановлюється судом.
У разі розірвання договору дарування дарувальникові повертається
дарунок у натурі, а якщо це неможливо, то компенсація його вартості. На вимоги
про скасування договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Відпустка за особливі
умови праці
Чи має працівник право
на одержання додаткової відпустки за особливий характер праці, якщо він виконує
свою роботу за комп’ютером?
Василь КОНОНЧУК, м. Суми
Відповідно до ст. 8 ЗУ
«Про відпустки» існує два види щорічних додаткових відпусток за особливий характер
праці, які надаються окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним
нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я
– тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад,
затверджуваним Кабінетом Міністрів України, а також працівникам з ненормованим
робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт
та професій, визначених колдоговором, угодою. При цьому згідно із ст. 10 згаданого
Закону додаткова відпустка надається тільки за однією підставою, обраною працівником.
Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, що дає
право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим
постановою КМУ від 17.11.97 № 1290 (у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 №
679 із змінами, внесеними постановою КМУ від 16.12.2004 № 1674), передбачено, що
всім працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних
машинах, до яких належить і ПК, і яким тривалість відпустки не визначена іншими
актами законодавства, надається право на одержання додаткової відпустки за особливий
характер праці тривалістю до 4 календарних днів.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про відпустки» конкретна тривалість
щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним
або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. У
розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні,
коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше
половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв,
цехів, професій, посад.
Варто знати
Працівник має право на
отримання додаткової відпустки тільки за однією підставою: або за ненормований
робочий день – тривалістю до 7 календарних днів, або за особливий характер праці
(робота за комп’ютером) – тривалістю до 4 календарних днів на рік. Якщо працівникові
вже встановлено додаткову відпустку за ненормований робочий день, права на її отримання
за роботу на комп’ютері він не має.
Департамент правового
захисту апарату ФПУ
Сторінку підготувала
Тетяна РУБАН,
«ПВ»
03.05.2012
|