Побачення з дитиною: долаємо перешкоди
Ми з дружиною
розлучені, проживаємо окремо. Маю на руках рішення опікунської ради на
побачення з 8-річною донькою, але дружина цьому всіляко перешкоджає. Що
робити?
Сергій ГЛУЩЕНКО, м.
Мелітополь, Запорізька обл.
У статті 159
Сімейного кодексу України йдеться про те, що в разі, коли той із батьків, з ким
проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, в
спілкуванні з нею та в її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення
органу опіки та піклування, останній має право звернутися до суду з позовом про
усунення цих перешкод.
Суд визначає
способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні
побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його
проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо
це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю
іншої особи.
Під час вирішення
спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги
ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини
до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають
істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків,
зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За заявою
заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та
піклування до вирішення спору.
У разі ухилення
від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з
батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка
ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та
моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
НА ВИХОВАННЯ ДО
РОДИЧІВ
Наш
сусід-алкоголік часто знущається над неповнолітнім сином, б’є його, примушує
жебракувати. Жінка померла. Чи можна, звернувшись до суду, позбавити дитину
такого жаху та передати на виховання родичам?
Тетяна
ДОБРОВСЬКА, м. Охтирка, Сумська обл.
Відповідно до
статті 170 Сімейного кодексу суд може постановити рішення про відібрання
дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у
випадках, передбачених пунктами 2–5 ч. 1 ст. 164 СК, а також в інших випадках,
якщо залишення дитини в них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального
виховання. У такому разі дитина передається іншому з батьків, бабусі, дідусеві,
іншим родичам, за їх бажанням, або органу опіки та піклування.
У виняткових
випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки
та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне
відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування
зобов’язаний негайно повідомити прокурора та в 7-денний строк після винесення
рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них
батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення
їх батьківських прав.
Із таким позовом
до суду має право звернутися прокурор. Якщо відпадуть причини, які
перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків
може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про
відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд
вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Положення ч. 1–3
цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона
проживає.
ДОПОМОГА ВАГІТНИМ
Моя невістка –
студентка державної форми навчання, зараз на п’ятому місяці вагітності. Чи має
вона право на отримання допологової та післяпологової допомоги?
Василь БАБИЧ, м.
Львів
Державна допомога
жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами встановлена Постановою Кабінету
Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 на виконання статті 1 ЗУ «Про державну
допомогу сім’ям з дітьми».
Право на державну
допомогу в зв’язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки, в тому числі
неповнолітні, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного
соціального страхування, а саме:
– жінки з числа
військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби
зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та
з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
Державної кримінально-виконавчої служби;
– жінки,
звільнені з роботи в зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації
незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи
не раніше, ніж за 6 місяців до набуття права на одержання допомоги;
– жінки,
зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні;
– аспірантки,
докторантки, клінічні ординатори, студентки вишів I–IV рівня акредитації та
професійно-технічних навчальних закладів;
– непрацюючі
жінки;
– жінки,
зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові
внески до Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності.
ПРИЗУПИНЕННЯ
ВИПЛАТ НА ДІТЕЙ
Моя донька одна
виховувала трирічну дитину, але через хворобу онучка померла. За яких умов
припиняється виплата допомоги на дітей одиноким матерям?
Галина ДЕНИСЮК, м.
Ірпінь, Київська обл.
Відповідно до
статті 18-4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» виплата
допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:
– позбавлення
отримувача допомоги батьківських прав;
– позбавлення
отримувача допомоги волі за вироком суду;
– скасування
рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
– реєстрації
дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;
– надання
неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених
законом;
– смерті дитини;
– смерті
отримувача допомоги.
Виплата допомоги
на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється також у разі:
– тимчасового
влаштування дитини на повне державне утримання;
– відібрання
дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
– тимчасового
працевлаштування дитини.
У разі припинення
дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги
поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає
допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених
обставин.
Припинення або
призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про
обставини, зазначені у частинах першій та другій зазначеної статті, з місяця,
що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням
органу, який призначив допомогу.
Сторінку
підготувала
Тетяна РУБАН, «ПВ»
04.03.2012
|