ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Статус іноземець

Мені 30 років, я громадян­ка Росії. Із 12 років постій­но проживаю на території України. Як я можу от­римати ук­раїнське гро­мадянство?

Олександра МІЛЮКОВА, м. Пологи

Стаття 9 ЗУ «Про гро­мадянство України» за­значає: іноземець або особа без громадянства можуть бути за їхніми клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотри­мання Конституції та за­конів України;

2) подання декларації про відсутність інозем­ного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання при­пинити іноземне грома­дянство (для іноземців). Іноземці, які перебува­ють у громадянстві (під­данстві) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця чи при­тулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов’язання припинити іноземне гро­мадянство не вимагається від іноземців, які є грома­дянами (підданими) дер­жав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами гро­мадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими держа­вами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами гро­мадянства цих держав одночасно з набуттям гро­мадянства України.

Іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповнова­женим органом відповід­ної держави, до уповно­важеного органу України протягом двох років із моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законо­давством цієї держави підстави для отримання такого документа, з неза­лежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземно­го громадянства;

3) безперервне прожи­вання на законних підста­вах на території України протягом останніх п’яти років.

Ця умова не поши­рюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іно­земців чи осіб без грома­дянства, які перебували з громадянином України понад два роки в шлюбі, що припинився внаслі­док його смерті. Дворіч­ний термін перебування в шлюбі з громадянином України не застосовуєть­ся до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на іммігра­цію.

Для осіб, яким надано статус біженця чи приту­лок в Україні, термін без­перервного проживання на законних підставах на території України вста­новлюється на три роки з моменту надання їм тако­го статусу, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту в’їзду в Україну;

4) отримання дозволу на імміграцію. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біжен­ця чи притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибу­ли в Україну на постійне проживання до набуття чинності Законом Укра­їни «Про імміграцію» і мають у паспорті грома­дянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отрима­ли посвідку на постійне проживання в Україні;

5) володіння держав­ною мовою або її розу­міння в обсязі, достатньо­му для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця чи притулок в Україні.

Положення, передба­чені пунктами 3–6 части­ни другої цієї статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до грома­дянства України стано­вить державний інтерес.

Прийняття до грома­дянства України дитини, яка проживає в Україні й один із батьків якої або інша особа, відповідно до цього Закону, є її закон­ним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, перед­бачених пунктами 1, 3–6 частини другої цієї стат­ті. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представ­ником дитини є особа, якій надано статус біжен­ця чи притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибу­ли в Україну на постійне проживання до набуття чинності Законом Укра­їни «Про імміграцію» і мають у паспорті грома­дянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отрима­ли посвідку на постійне проживання в Україні.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іно­земного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держа­ви до уповноважених ор­ганів цієї держави. Вимо­га про взяття зобов’язання повернути паспорт іно­земної держави не по­ширюється на осіб, яким надано статус біженця чи притулок в Україні.

Датою набуття грома­дянства України у випад­ках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Пре­зидента України.

КОМУ ВІДМОВЛЕНО?

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала ге­ноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчи­нення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, визна­не законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

ГРОШІ НА ДИТИНУ

Як здійснюється перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трьох років від­повідно до рівня прожиткового мінімуму? Яка сума при цьому враховується?

Наталія МУРЧЕНКО, м. Бровари

Постановою кабінету Міністрів України «про за­твердження порядку призна­чення і виплати державної до­помоги сім’ям із дітьми» від 27.12.2001 № 1751 затвердже­но порядок здійснення виплат на дітей. розрахунок різниці допомоги виписано у статті 15 Закону «держав­ну допомогу сім’ям із дітьми»: допомога по догляду за дити­ною до досягнення нею три­річного віку надається у роз­мірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, уста­новленим для працездатних осіб, та середньомісячним су­купним доходом сім’ї у розра­хунку на одну особу за попе­редні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

ПРО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ КЕРІВНИКА

Чи може трудовий колектив офіційно вис­ловити недовіру своєму керівникові і як правильно це зробити?

Валерій ГАРКАВЕНКО, м. Черкаси

Відповідно до чинного зако­нодавства стороною колек­тивного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (колективний суб’єкт), а не окремий пра­цівник. Під час розгляду пи­тань, які передбачені стату­том підприємства/організа­ції, рішення приймаються за­гальними зборами, зокрема й щодо дострокового припи­нення повноважень. Аби висловити недовіру керівни­кові організації, необхідно подати колективну заяву на ім’я керівника за підписом усіх працівників.

Оголошення про загальні збори може виглядати при­близно так:

«У зв’язку з численними по­рушеннями керівником (прізвище) Закону України (назва закону, який поруше­но) та враховуючи те, що працівники мають право за­хищати свої інтереси, оголо­шуються загальні збори тру­дового колективу (вказуєть­ся дата і час їх проведення), на порядок денний яких ви­носиться питання про вис­ловлення недовіри директо­рові (керівникові) (прізви­ще).

Запрошуються члени трудо­вого колективу, депутати, керівники громадських ор­ганізацій. для реєстрації учасникам зборів слід пред’явити документ, що за­свідчує особу. З питань про­ведення зборів звертатися до голови оргкомітету (пріз­вище)».

Сторінку підготувала Олена ЛАРІНА, «ПВ»

23.10.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини