СЕРГІЙ БИЗОВ: «ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОФСПІЛКИ – ДОПОМОГТИ ВЕТЕРАНУ»

ОКРЕМІ ПИТАННЯ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ НАДБАВКИ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

Чи зараховується до стажу роботи, що дає право для встановлення надбавки за ви­слугу років працівникам дер­жавних органів, які виконують функції з обслуговування, пе­ріоди роботи на посадах:

– директора районного центру соціальних служб для сім’ї, ді­тей та молоді;

– провідного інженера з гос­подарської діяльності облас­ного центру зайнятості,

а також період навчання в ас­пірантурі на денному відді­ленні в регіональному інститу­ті державного управління?

Т. ЛЯШЕНКО, МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛ.

Умови оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівни­ків Управління адміністративних бу­динків Господарсько-фінансового де­партаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адмі­ністративними будинками Державно­го управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верхо­вної Ради України (далі – Умови), за­тверджено постановою Кабінету Мі­ністрів України від 24.12.2019 р. №1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поши­рюється дія Закону України «Про дер­жавну службу» (зі змінами).

Відповідно до пункту 5 Умов до стажу для встановлення надбавки за вислугу років включається стаж ро­боти у державних органах на посадах керівних працівників, спеціалістів і службовців, раніше набутий стаж державної служби, у тому числі з ура­хуванням періодів роботи, передбаче­них частиною 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу».

Слід зазначити, що згідно з Типо­вим положенням про районний, місь­кий, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 р. №479, міський, районний, районний у місті, селищний, сільський центр со­ціальних служб є закладом, що про­водить соціальну роботу із сім’ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення та/або пе­ребувають у складних життєвих об­ставинах, і надає їм соціальні послу­ги.

Положенням про Державну служ­бу зайнятості, затвердженим наказом Мінекономіки України від 16.12.2020 р. №2663, визначено, що Державна служ­ба зайнятості України є централізова­ною системою державних установ, ді­яльність якої спрямовує та координує Міністерство економіки України.

Таким чином, періоди роботи на посадах, зазначених у листах, не мо­жуть бути зараховані до стажу робо­ти, що дає право для встановлення надбавки за вислугу років працівни­кам державних органів, які викону­ють функції з обслуговування. Також Умовами не передбачено зарахуван­ня часу навчання до стажу роботи для встановлення зазначеної надбав­ки.

ПРО НАДБАВКУ ЗА ЗНАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Чи поширюються норми по­станови Кабінету Міністрів України №1298 на працівників органів місцевого самовряду­вання щодо порядку встанов­лення надбавки за знання та використання в роботі інозем­них мов?

О. ТКАЧЕНКО, ВОЛИНСЬКА ОБЛ.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів Укра­їни від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі – постанова № 268) працівни­кам органів місцевого са­моврядування виплачують надбавку за знання та ви­користання в роботі іно­земної мови: однієї євро­пейської – у розмірі 10, од­нієї східної, угро-фінської або африканської – 15, двох і більше мов – 25% посадового окладу.

Порядок, критерії та конкретні умови установлення зазначеної над­бавки доцільно органам місцевого са­моврядування визначати самостійно у відповідних положеннях, регламен­тах тощо.

При цьому нормами постанови №268 визначено, що надбавку за зна­ння та використання в роботі інозем­ної мови виплачують працівникам органів місцевого самоврядування, які використовують у роботі іноземну мову. Інших додаткових умов для ви­плати надбавки не передбачено.

Водночас слід зазначити, що по­станова Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієн­тів з оплати праці працівників уста­нов, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначає умови оплати праці працівників уста­нов, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери і не поши­рюється на працівників органів міс­цевого самоврядування.

ОКСАНА РІЗНІЧУК, СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ПРО ВИПЛАТУ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ

Чи мають право посадові особи місце­вого самоврядування, які після звіль­нення з військової служби приступили до виконання своїх обов’язків, на випла­ту допомоги на оздоровлення при на­данні їм щорічної основної оплачуваної відпустки?

С. КЛИМЕНКО,

ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛ.

Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцево­го самоврядування» передбачено, що посадовим особам міс­цевого самоврядування надають щорічну відпустку триваліс­тю 30 календарних днів, якщо законами України не передба­чено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоров­лення у розмірі посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів проку­ратури, судів та інших органів» (зі змінами, далі – постанова №268) визначено умови оплати праці працівників органів міс­цевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 3 п. 2 постанови №268 керівники відповідних органів у межах установленого фонду оплати праці мають право надавати працівникам матеріальну допо­могу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Водночас зазначаємо, що порядок проходження служби військовослужбовцями визначають спеціальні нормативно- правові акти, які покладають на них додаткові обов’язки і від­повідальність, зокрема Закони України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий за­хист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011).

Статтею 9 Закону №2011 передбачено, що держава гаран­тує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам вій­ськової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військо­вих кадрів. Грошове забезпечення визначають залежно від по­сади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачують у розмірах, що встанов­лює Кабінет Міністрів України. Порядок виплати грошового за­безпечення визначає міністр оборони України, керівники цен­тральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпо­рядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівники розвідуваль­них органів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які про­ходять базову військову службу, надають щорічні основні від­пустки зі збереженням грошового, матеріального забезпечен­ня та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (стаття 101 Закону №2011).

Виходячи з викладеного, оскільки підстави для виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям та посадовим особам місцевого самоврядування регулюються різним за­конодавством та з урахуванням їхнього різного статусу, то вважаємо, що посадові особи місцевого самоврядування, які після звільнення з військової служби приступили до виконан­ня своїх обов’язків, мають право при наданні щорічної осно­вної оплачуваної відпустки на виплату допомоги для оздо­ровлення.

ОКСАНА РІЗНІЧУК, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

СТОРІНКУ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ПРАЦЯ ТА ЗАРПЛАТА»

29.07.2025

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини