ПРО ПОРЯДОК СТАЖУВАННЯ СТУДЕНТІВ І УЧНІВ
Постановою від 17.02.2023 р. №146 «Про внесення змін до
постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2013 р. №20» Кабінет
Міністрів України оновив порядок стажування студентів вищих навчальних
закладів і учнів професійно-технічної освіти.
Зазначена
постанова набрала чинності 29 квітня 2023 р. одночасно з набранням чинності
змінами до ст. 29 Закону України від 05.07.2012 р. №5067-VI
«Про зайнятість населення» з урахуванням
Закону України від 21.09.2022 р. №2622-ІХ «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального
страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення,
у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці».
Нагадаємо, що
стажування – це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та
обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань (ч. 6 ст. 18 Закону
України від 05.09. 2017 р. №2145-VIII «Про освіту»). Метою стажування є
набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення
професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій,
техніки, набуття додаткових компетенцій.
Строк стажування
за договором не може перевищувати шести місяців. Стажування проходять виключно
студенти вишів та учні закладів профосвіти у вільний від навчання час, про
що між підприємством і стажистом укладається окремий договір про стажування.
Саме постановою № 20 і затверджено форму такого договору. Проаналізуємо
основні зміни.
БАЗА СТАЖУВАННЯ
В оновленій постанові № 20 та в ст. 29 Закону України «Про
зайнятість населення» з 29 квітня 2023 р. застосовується термін
«роботодавець», це – юридична особа (підприємство, установа, організація) або
фізична особа – підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю
фізичних осіб.
Отже, стажування
може відбуватись і у приватного підприємця.
ХТО ТАКИЙ
СТАЖИСТ?
Стажисти – це
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої
освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним
рівнем кваліфікованого робітника, спеціальність за освітньо-кваліфікаційним
рівнем молодшого спеціаліста, освітньо- професійний ступінь фахового
молодшого бакалавра, ступені вищої освіти молодшого бакалавра або бакалавра та
продовжують здобувати освіту на наступному рівні освіти і проходять стажування
у роботодавця за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на
визначених договором про стажування умовах у вільний від навчання час.
ДЕ БРАТИ
ІНФОРМАЦІЮ ПРО БАЗУ СТАЖУВАННЯ?
Для отримання
інформації про можливість стажування та його проходження здобувачі професійної
(професійно- технічної), фахової передвищої, вищої освіти звертаються до
відповідних підрозділів закладів професійної (професійно-технічної), фахової
передвищої та вищої освіти, територіальних органів центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та
трудової міграції, а також безпосередньо до роботодавців.
ЧИ ВИНИКАЮТЬ
ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ПІД ЧАС СТАЖУВАННЯ?
Під час
стажування трудові відносини не виникають. Стажування проводиться під
керівництвом працівника, визначеного роботодавцем, який разом зі стажистом розробляє
індивідуальну програму стажування за відповідною професією або на відповідній
посаді та перелік робіт.
До речі, робота
керівників стажування, призначених роботодавцем із числа його працівників,
може оплачуватися роботодавцем за рахунок коштів, передбачених на підготовку,
перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування
щомісяця у розмірах не менше 5% суми основної заробітної плати, яку вони
отримують за основним місцем роботи.
ОНОВЛЕННЯ
ТИПОВОЇ ФОРМИ ДОГОВОРУ
Підставою для
стажування є договір. У новій редакції затверджено форму заяви про прийняття
на стажування та Типову форму договору про стажування здобувачів професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти у роботодавця. Договір
про стажування укладають роботодавець та стажист (у разі досягнення ним повноліття)
або його батьки, інші законні представники. Договір про стажування укладають
у двох примірниках, кожен з яких зберігається у сторін такого договору.
СТАЖУВАННЯ В
ТРУДОВІЙ КНИЖЦІ
Як і раніше,
запис про проходження стажування вносять до трудової книжки (паперової) за
її наявності. У разі її відсутності на вимогу працівника трудову книжку
оформлюють згідно із законодавством.
ВНЕСЕННЯ
ЗАПИСІВ ПРО СТАЖУВАННЯ ДО РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ
Із 29 квітня 2023
р. стає обов’язковим внесення відомостей про проходження стажування до
Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового
державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом
України за погодженням із Мінсоцполітики. За аналогією з трудовою діяльністю
запис вноситься створенням відповідного електронного запису в електронному
кабінеті страхувальника або застрахованої особи на вебпорталі електронних
послуг ПФУ, до якого буде потрібно додавати скановані копії документів, на
підставі яких створюється запис.
ЧИ ЗАЗНАЧАТИ
СТАЖИСТА В Д5 ПОДАТКОВОГО РОЗРАХУНКУ?
Як зазначалось
вище, стажування – це не трудові і не цивільно-правові відносини. А отже, в
Д5, Д1 та 4ДФ податкового розрахунку стажиста зазначати не потрібно.
Водночас ч. 3 ст.
29 Закону №5076 передбачено, що в разі, коли в період стажування особа виконує
професійні роботи, роботодавець за всі роботи, виконані відповідно до наданих
завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами
оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів,
доплат і надбавок. Жоден інший договір, зокрема договір про стажування, не є
підставою для виплати саме заробітної плати.
Таким чином, якщо
зі стажистом на період його стажування укладають строковий трудовий договір
на роботу у вільний час, то роботодавець повинен платити зарплату. В такому
разі стажист як найманий працівник буде відображатися в податковому розрахунку
та додатках до нього.
ОЛЕНА ГАБРУК,
КОНСУЛЬТАНТ З ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ,
КАДРОВОЇ СПРАВИ
ЧИ НАДАЄТЬСЯ
ДОПОМОГА ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ СУМІСНИКУ?
Відповідно до
частини 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування» (далі – Закон) оплата перших п’яти днів тимчасової
непрацездатності у випадках, зазначених у п. 1 і 7 частини 1 ст. 15 Закону, а
саме:
тимчасової
непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним
випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період
реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком
на виробництві;
перебування в
самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я
(спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням
заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо
небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх
епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом
Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. №440 затверджено Порядок оплати
перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів
роботодавця (далі – Порядок №440), яким визначено умови оплати перших п’яти
днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі за рахунок коштів
роботодавця.
Пунктом 2 Порядку
визначено, що оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним
місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі
матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату
заробітної плати (доходу).
Починаючи з
шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або
до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності
(встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності)
допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у п. 1 і 7
частини 1 ст. 15 Закону, виплачується (фінансується) Пенсійним фондом України у
порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до
абзацу 2 частини 1 ст. 22 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності
(включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах
застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу
діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за
основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом
(наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто оплата
перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у п. 1 і
7 частини 1 ст. 15 Закону, суміснику здійснюється за рахунок коштів
роботодавця з урахуванням вимог Порядку №440, та починаючи з шостого дня непрацездатності
допомога по тимчасовій непрацездатності надається за основним місцем роботи
(діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) з урахуванням
вимог частини 1 ст. 22 Закону.
ФАХІВЦІ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
СТОРІНКУ
ПІДГОТОВЛЕНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ПРАЦЯ ТА ЗАРПЛАТА»
15.07.2025
|