ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

О. Шолуденко,

Полтавська обл.

Оплату праці робітників, зайня­тих обслуговуванням органів вико­навчої влади, органів прокуратури, судів та інших державних органів (далі – робітники), визначено нака­зом Мінекономіки України від 23.03.2021 р. №609 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуго­вуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх ви­конавчих органів, органів прокура­тури, судів та інших органів» (далі – наказ №609).

Відповідно до пп. 2.2. п. 2 наказу №609 керівники мають право в меж­ах установленого фонду оплати пра­ці та граничної чисельності праців­ників надавати матеріальну допо­могу, у тому числі на оздоровлення, у розмірі середньомісячного заро­бітку, крім матеріальної допомоги на поховання.

Отже, для робітників передбаче­но виплату однієї матеріальної до­помоги (на оздоровлення, вирішен­ня соціально-побутових питань тощо) на рік у розмірі середньомі­сячного заробітку.

ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗАПИСІВ ДО ТРУДОВОЇ КНИЖКИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ

Чи має право роботодавець внести до трудової книжки працівника, який звільнився, після дня припинення ним трудового договору?

А. Кліменко, Запорізька обл.

Трудові книжки заповнюють згід­но з Інструкцією про порядок веден­ня трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністер­ства праці, Міністерства юстиції і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58 (зі змінами), зареєстрованим у Мі­ністерстві юстиції України 17.08.93 р. за №110 (далі – Інструкція).

Пунктом 2.3 Інструкції передба­чено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюван­ням чинного законодавства і з поси­ланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про при­йняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнен­ня, а також про нагороди та заохо­чення вносить власник або уповно­важений ним орган після видання наказу (розпорядження), але не піз­ніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і по­винні точно відповідати тексту на­казу (розпорядження).

Також згідно зі ст. 47 Кодексу за­конів про працю України роботода­вець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нарахо­вані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимо­гу працівника внести належні запи­си про звільнення до трудової книж­ки, що зберігається у працівника.

Отже, роботодавець на вимогу працівника повинен внести належні записи про звільнення до трудової книжки в день його звільнення. Можливості внесення до трудових книжок записів про звільнення піс­ля дня припинення трудового дого­вору Інструкцією не передбачено.

ПЕРЕВАЖНЕ ПРАВО НА ЗАЛИШЕННЯ НА РОБОТІ ПРИ СКОРОЧЕННІ ЧИСЕЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Моя дочка є дитиною з осо­бливими потребами, яка за станом здоров’я не може від­відувати навчання в школі. Основний тягар по догляду за дитиною лежить на дружині, яка не має можливості здій­снювати трудову діяльність.

Чи вважається моя дружина такою особою, що не має са­мостійного заробітку?

Чи маю я перевагу на зали­шення на роботі при скоро­ченні чисельності на підпри­ємстві?

О. Петренко, Чернігівська обл.

Як зазначено в частині 1 ст. 492 Ко­дексу законів про працю України (далі – КЗпП), при вивільненні пра­цівників у випадках змін в організа­ції виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно зі ст. 42 КЗпП при скорочен­ні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації ви­робництва і праці переважне право на залишення на роботі надають працівникам із більш високою ква­ліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивнос­ті праці і кваліфікації перевагу в за­лишенні на роботі надають, зокрема, особам, в сім’ї яких немає інших пра­цівників із самостійним заробітком.

Водночас згідно зі ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (робо­тодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується ви­конувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботода­вець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробіт­ну плату і забезпечувати умови пра­ці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть установлюватися умови щодо виконання робіт, які вимага­ють професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи про­фесійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, якщо дружина дописувача відповідно до умов трудового дого­вору не виконує своїх трудових обов’язків, не отримує заробітної плати, не здійснює підприємниць­кої діяльності та не отримує будь- яких доходів у зв’язку зі здійснен­ням підприємницької діяльності, то можна вважати її такою, що не має самостійного заробітку.

З урахуванням зазначеного вва­жаємо, що за відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі ма­ють працівники, перелічені в части­ні 2 ст. 42 КЗпП.

ОКСАНА РІЗНІЧУК, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЩОДО БАЗИ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ

Чи є базою нараху­вання єдиного внеску сума заробітної плати (авансу) за першу по­ловину місяця?

– На підставі п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного вне­ску на загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування» (зі змінами та до­повненнями, далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страху­вання (далі – єдиний вне­сок) є роботодавці, які ви­користовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (кон­тракту) або на інших умо­вах, передбачених законо­давством, чи за цивільно- правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юри­дичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадсь­ких формувань).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зо­крема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону №2464, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за вида­ми виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за вико­нання робіт (надання по­слуг) за цивільно- правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону №2464).

Згідно з абзацом 2 частини 8 ст. 9 Закону №2464 роботодавці під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забез­печення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати на­рахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначе­них у п. 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону №2464, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календар­ний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахова­ний за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абзац 1 частини 8 ст. 9 Закону №2464).

Враховуючи зазначене, сума заробітної плати за першу половину місяця (аванс) є базою нарахуван­ня єдиного внеску.

ВІКТОРІЯ КОВАЛЬЧУК, ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛУ ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДПС У М.КИЄВІ

СТОРІНКУ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ПРАЦЯ ТА ЗАРПЛАТА»

15.01.2025

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини