ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБІТНИКІВ ЗАСОБАМИ ЗАХИСТУ

У якій нормі законодав­ства України передбаче­но забезпечення робіт­ників захищаючими за­собами та оновлення їх, якщо такі засоби псу­ються або зношуються?

Л. Осипенко, м. Львів

Статтею 8 Закону про охо­рону праці встановлено, що на роботах зі шкідливими і не­безпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприят­ливими метеорологічними умовами, працівникам вида­ють безплатно за встановле­ними нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та зне­шкоджувальні засоби.

Працівники, яких залуча­ють до разових робіт, пов’язаних із ліквідацією на­слідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) відповідно до норматив­но-правових актів з охорони праці та колективного догово­ру.

У разі передчасного зно­шення ЗІЗ не з вини працівни­ка роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших ЗІЗ, миючих та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, перед­бачених колективним догово­ром.

Згідно з колективним дого­вором роботодавець може до­датково, понад установлені норми, видавати працівнико­ві певні ЗІЗ, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що у ко­лективному договорі встанов­люють взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання ви­робничих, трудових, соціаль­но-економічних відносин, зо­крема встановлення гарантій, компенсацій, пільг та умов і охорони праці.

Відповідно до ст. 164 Кодек­су законів про працю України (далі – КЗпП) видача замість спеціального одягу і спеціаль­ного взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не до­зволяється.

Роботодавець повинен ком­пенсувати працівникові ви­трати на придбання спецодя­гу та інших ЗІЗ, якщо встанов­лений нормами строк видачі цих засобів порушено і пра­цівник був змушений придба­ти їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засо­бів не з вини працівника робо­тодавець зобов’язаний заміни­ти їх за свій рахунок.

Згідно з п. 3 розділу II Міні­мальних вимог безпеки і охо­рони здоров’я при викорис­танні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (далі – Міні­мальні вимоги), затвердже­них наказом Міністерства со­ціальної політики України від 29.11.2018 р. №1804, зареєстро­ваним у Міністерстві юстиції України 27.12.2018 р. за №1494/32946, на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також робо­тах, пов’язаних із забруднен­ням, або тих, що здійснюють­ся в несприятливих метеоро­логічних умовах, працівни­кам видають безплатно спеці­альний одяг, спеціальне взут­тя та інші ЗІЗ за встановлени­ми нормами, які для робото­давця є обов’язковим мініму­мом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних влас­тивостей ЗІЗ та строків їх ви­користання.

Також повідомляємо, що питання стосовно можливості утримання з працівника вар­тості ЗІЗ при звільненні не узгоджуються з Директивою Ради 89/656/ЄЕС від 30.11.89 р. про мінімальні вимоги безпе­ки і охорони здоров’я при ви­користанні працівниками ЗІЗ на робочому місці (частково імплементованої Мінімаль­ними вимогами), Конвенції «Про безпеку та гігієну праці у будівництві» від 11.01.91 р. №167, Конвенції «Про основи, що сприяють безпеці та здоров’ю на роботі» від 15.06.2006 р. №187.

Щодо забезпечення моло­ком

Відповідно до ст. 7 Закону про охорону праці працівни­ків, зайнятих на роботах із важкими та шкідливими умо­вами праці, безплатно забез­печують лікувально-профі­лактичним харчуванням, мо­локом або рівноцінними хар­човими продуктами, газова­ною солоною водою, вони ма­ють право на оплачувані пере­рви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення три­валості робочого часу, додат­кову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надають у порядку, визначе­ному законодавством.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлю­вати за колективним догово­ром (угодою, трудовим дого­вором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 166 КЗпП на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видають безплатно за вста­новленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Порядок безплатної видачі молока або інших рівноцін­них харчових продуктів робіт­никам і службовцям, зайня­тим на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальних питаннях і Президії ВЦРПС від 16.12.87 р. №731/П-13, визна­но таким, що не застосовуєть­ся на території України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. №1022-р.

Водночас Державними са­нітарними нормами та прави­лами «Гігієнічна класифіка­ція праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого серед­овища, важкості та напруже­ності трудового процесу», за­твердженими наказом Мініс­терства охорони здоров’я України від 08.04.2014 р. №248, зареєстрованим у Міністер­стві юстиції України 06.05.2014 р. за №472/25249, визначено, що шкідливими умовами пра­ці є стан умов праці, при яко­му рівень впливу одного або більше факторів виробничого середовища та/або трудового процесу перевищує допусти­мий.

Рішення про необхідність видачі працівникам безплат­но молока або інших рівноцін­них харчових продуктів при­ймається з урахуванням ре­зультатів лабораторних дослі­джень умов праці на робочих місцях.

Отже, питання щодо скасу­вання законодавчих норм, які стосуються видачі працівни­кам молока або інших рівно­цінних харчових продуктів, може бути вирішене з ураху­ванням позиції МОЗ, оскільки згідно з пп. 14 п. 4 Положення про МОЗ Міністерство охоро­ни здоров’я України відповід­но до покладених на нього за­вдань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення затверджує сані­тарні правила та норми у сфе­рі охорони праці.

ТЕТЯНА КАНЕВЕЦЬ-ЦИБУЛЬКО, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

НАРАХУВАННЯ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯМ ГРОШОВОЇ ДОПОМОГИ ДО ЩОРІЧНОЇ ОСНОВНОЇ ВІДПУСТКИ

Чи маємо право зробити перера­хунок виплаченої в січні – лютому 2024 р. грошової допомоги на оздоровлення до щорічної осно­вної відпустки державним служ­бовцям державного органу відпо­відно до умов оплати праці дер­жавних службовців, установлених на 2023 рік?

М. Можаєвська,

м. Одеса

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон №889) державним службовцям надають щоріч­ну основну оплачувану відпустку трива­лістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпуст­ки, з виплатою грошової допомоги.

Статтею 59 Закону №889 передбачено, що щорічні відпустки надають державним службовцям у порядку та на умовах, ви­значених законодавством про працю.

Законодавством не передбачено обме­жень щодо кількості днів щорічної осно­вної відпустки для виплати грошової до­помоги.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про від­пустки» щорічну основну відпустку на прохання працівника може бути поділе­но на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її части­на становитиме не менше 14 календар­них днів. При цьому ця частина відпуст­ки необов’язково повинна бути першою її частиною.

У випадку поділу щорічної основної від­пустки на частини грошову допомогу ви­плачують за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин що­річної основної відпустки незалежно від кількості днів такої відпустки.

ОКСАНА РІЗНІЧУК, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

СТОРІНКУ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ПРАЦЯ ТА ЗАРПЛАТА»

11.11.2024

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини