ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
ЩОДО
ВНЕСЕННЯ ЗАПИСІВ ДО ТРУДОВОЇ КНИЖКИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ
Чи має право роботодавець внести до трудової книжки
працівника, який звільнився, після дня припинення ним трудового договору?
Ю.
Міхновська,
Київська
обл.
Трудові
книжки заповнюють згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок
працівників, затвердженою наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і
Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58 (зі
змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за №110
(далі – Інструкція).
Пунктом
2.3 Інструкції передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або
переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з
формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт
закону.
Відповідно
до п. 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу,
переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та
заохочення вносить власник або уповноважений ним орган після видання наказу
(розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день
звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також
згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов’язаний у
день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про
звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при
звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116
цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про
звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Отже,
роботодавець на вимогу працівника повинен внести належні записи про звільнення
до трудової книжки в день його звільнення. Можливості внесення до трудових
книжок записів про звільнення після дня припинення трудового договору
Інструкцією не передбачено.
ПРАВО
ПРАЦЮВАТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ
Чи має право заступник директора з навчально-
виховної роботи закладу освіти працювати за сумісництвом на посаді вихователя
групи продовженого дня в цьому ж закладі?
О.
Савчук,
Запорізька
обл.
Умови
оплати праці педагогічних працівників визначаються на підставі наказу Міністерства
освіти і науки України від 26.09.2005 р. №557 «Про впорядкування умов оплати
праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів,
установ освіти та наукових установ» (зі змінами, далі – наказ №557),
розробленого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002
р. №298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів
і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій
окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), та Інструкції про порядок
обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства
освіти України від 15.04.93 р. №102, яка з 1 вересня 2005 р. застосовується в
частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним наказом №557.
Згідно
з пп. 3 п. 4 наказу №557 працівникам можуть установлюватися доплати у розмірі
до 50% посадового окладу (тарифної ставки): за виконання обов’язків тимчасово
відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони
обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
Зазначені
види доплат не встановлюють керівникам навчальних закладів, установ освіти та
наукових установ, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів навчальних
закладів, установ освіти та наукових установ, їхнім заступникам.
Водночас
відповідно до ст. 1021 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважають
виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах
трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому
підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.
Працівники,
які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану
роботу.
Отже,
заступник директора з навчально-виховної роботи закладу освіти може працювати
за сумісництвом на посаді вихователя групи продовженого дня на умовах
трудового договору лише поза межами робочого часу за основною посадою.
ПРО
ПЕРЕВАЖНЕ ПРАВО НА ЗАЛИШЕННЯ НА РОБОТІ ПРИ СКОРОЧЕННІ ЧИСЕЛЬНОСТІ НА
ПІДПРИЄМСТВІ
Моя дочка є дитиною з особливими потребами, яка за
станом здоров’я не може відвідувати навчання в школі. Основний тягар по догляду
за дитиною лежить на дружині, яка не має можливості здійснювати трудову
діяльність.
Чи вважається моя дружина такою особою, що не має
самостійного заробітку?
Чи маю я перевагу на залишення на роботі при
скороченні чисельності на підприємстві?
С.
Панчук,
м.
Івано-Франківськ
Як
зазначено в частині 1 ст. 492 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП)
при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і
праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене
законодавством.
Згідно зі ст. 42 КЗпП при скороченні
чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва
і праці переважне право на залишення на роботі надають працівникам із більш
високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і
кваліфікації перевагу в залишенні на роботі надають, зокрема, особам, в сім’ї
яких немає інших працівників із самостійним заробітком.
Водночас згідно зі ст. 21 КЗпП трудовим
договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною
особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується
виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні
для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним
договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть установлюватися умови
щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної
кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності
у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Отже, якщо дружина дописувача відповідно
до умов трудового договору не виконує своїх трудових обов’язків, не отримує
заробітної плати, не здійснює підприємницької діяльності та не отримує будь-
яких доходів у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності, то можна
вважати її такою, що не має самостійного заробітку.
З урахуванням зазначеного вважаємо, що за
відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на
залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 ст. 42 КЗпП.
ОКСАНА РІЗНІЧУК,
ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ
ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
Хто має право затверджувати порядки проведення
попередніх і періодичних медичних і психіатричних оглядів?
Відповідно до ст. 17 Закону України
«Про охорону праці» (далі – Закон про охорону праці) та Порядку проведення
медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 р. №246, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 23.07.2007 р. за №846/14113, роботодавець
зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення
попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової
діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах
зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21
року.
Згідно з п. 1 Положення про
Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 25.03.2015 р. №267 (далі – Положення про МОЗ),
Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних
органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я, забезпечує формування та реалізує державну
політику у сферах розвитку медичних послуг, забезпечення державних фінансових
гарантій медичного обслуговуванн
10.07.2024
|