ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОПЛАТ ТА РОБОЧИЙ ЧАС

Т. Петренко, м. Дніпро

На підставі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови оплати праці працівників установ і органі­зацій, що фінансуються з бюджету, визначає Кабінет Міністрів України.

Умови оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 «Про оплату праці працівни­ків на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати пра­ці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бю­джетної сфери» (зі змінами, далі – по­станова № 1298).

На виконання пункту 6 постанови № 1298 міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади були розроблені і затверджені конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підві­домчих бюджетних установ, закла­дів та організацій відповідно до Єди­ної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та спе­цифіки їхньої роботи.

Оплата праці працівників вищих навчальних закладів незалежно від відомчого підпорядкування здій­снюється відповідно до наказу Мі­ністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про впорядку­вання умов оплати праці та затвер­дження схем тарифних розрядів пра­цівників навчальних закладів, уста­нов освіти та наукових установ» (зі змінами, далі – наказ № 557), розро­бленим на виконання постанови №1298, та Інструкції про оплату пра­ці та розміри ставок заробітної пла­ти професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 02.04.93 р. № 90 (зі змінами), яка з 1 вересня 2005 р. за­стосовується в частині, що не супер­ечить умовам оплати праці, визна­ченим наказом № 557.

Підпунктом 3 «в» п. 4 наказу № 557 передбачено, що працівникам уста­новлюється доплата за вчене звання професора – у граничному розмірі 33% посадового окладу (ставки заро­бітної плати), доцента, старшого на­укового співробітника, старшого до­слідника – у граничному розмірі 25%.

Зазначена доплата встановлюєть­ся працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним уче­ним званням. За наявності у зазначе­них працівників двох або більше вче­них звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

Згідно з пп. 3 «г» п. 4 наказу №557 працівникам установлюється допла­та за науковий ступінь доктора наук у граничному розмірі 25% посадово­го окладу (ставки заробітної плати), кандидата наук, доктора філософії – у граничному розмірі 15%.

Зазначені доплати встановлюють працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним на­уковим ступенем. За наявності у пра­цівників двох наукових ступенів до­плата встановлюється за одним (ви­щим) науковим ступенем.

Відповідність ученого звання та наукового ступеня профілю діяль­ності працівника на обійманій поса­ді визначає керівник установи, за­кладу або організації.

Документи, що засвідчують наяв­ність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати нормам та вимогам, передбаченим законо­давством. Водночас відповідно до ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти може встановити більший розмір зазначе­них доплат за рахунок власних над­ходжень.

Керівник закладу вищої освіти на підставі законодавства, статуту та колективного договору визначає по­рядок, установлює розміри доплат, надбавок, премій, матеріальної до­помоги та заохочення педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників закладів вищої освіти.

Додатково інформуємо, що згідно з п. 6.3.27 Галузевої угоди між Мініс­терством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодав­ців у галузі вищої освіти на 2021–2025 роки сторони рекомендують керів­никам закладів та установ освіти і науки забезпечити встановлення до­плати працівникам, які мають нау­кові ступені та вчені звання, в макси­мальному розмірі.

Чи вважається період тимча­сової непрацездатності пра­цівника, засвідченої в уста­новленому порядку, робочим часом?

І. Клопотенко, м. Київ

Як зазначено в п. 5 частини 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), до початку роботи ро­ботодавець зобов’язаний узгодже­ним із працівником способом поін­формувати працівника про правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму ро­боти, тривалість робочого часу і від­починку, а також про положення ко­лективного договору (у разі його укладення).

Згідно зі ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутріш­нього трудового розпорядку і графі­ками змінності відповідно до зако­нодавства. Склад робочого часу до­цільно також визначити у вказаних актах роботодавця на підставі зако­нодавства.

Водночас відповідно до абзацу 4 п. 3 розділу І «Загальні положення» Порядку формування медичних ви­сновків про тимчасову непрацездат­ність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Мі­ністерства охорони здоров’я України від 01.06.2021 р. № 1066, зареєстрова­ного в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 р. за № 728/36350, тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі – тим­часова непрацездатність) – це непра­цездатність особи внаслідок захво­рювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворот­ний характер під впливом лікуван­ня, реабілітації, інших заходів ме­дичного характеру, та триває до від­новлення працездатності або до за­кінчення причин, які унеможливлю­ють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.