ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОПЛАТ ТА РОБОЧИЙ ЧАС
Який
максимальний розмір доплат за вчене звання та на
уковий ступінь
установлюється працівникам вищих навчальних закладів?
Т.
Петренко, м. Дніпро
На
підставі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови оплати праці працівників
установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначає Кабінет Міністрів
України.
Умови
оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей
бюджетної сфери затверджено постановою Кабінету Міністрів України від
30.08.2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної
сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та
організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами, далі – постанова №
1298).
На виконання пункту 6 постанови № 1298
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади були розроблені
і затверджені конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок
заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та
організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності,
відповідальності та специфіки їхньої роботи.
Оплата праці працівників вищих навчальних
закладів незалежно від відомчого підпорядкування здійснюється відповідно до
наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 «Про
впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників
навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» (зі змінами, далі –
наказ № 557), розробленим на виконання постанови №1298, та Інструкції про
оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького
складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти
України від 02.04.93 р. № 90 (зі змінами), яка з 1 вересня 2005 р. застосовується
в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним наказом № 557.
Підпунктом
3 «в» п. 4 наказу № 557 передбачено, що працівникам установлюється доплата за
вчене звання професора – у граничному розмірі 33% посадового окладу (ставки
заробітної плати), доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника
– у граничному розмірі 25%.
Зазначена
доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем
збігається з наявним ученим званням. За наявності у зазначених працівників
двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Згідно
з пп. 3 «г» п. 4 наказу №557 працівникам установлюється доплата за науковий
ступінь доктора наук у граничному розмірі 25% посадового окладу (ставки
заробітної плати), кандидата наук, доктора філософії – у граничному розмірі
15%.
Зазначені
доплати встановлюють працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з
наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів
доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.
Відповідність
ученого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на обійманій
посаді визначає керівник установи, закладу або організації.
Документи,
що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні
відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством. Водночас
відповідно до ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти може
встановити більший розмір зазначених доплат за рахунок власних надходжень.
Керівник
закладу вищої освіти на підставі законодавства, статуту та колективного
договору визначає порядок, установлює розміри доплат, надбавок, премій,
матеріальної допомоги та заохочення педагогічних, науково-педагогічних,
наукових та інших працівників закладів вищої освіти.
Додатково
інформуємо, що згідно з п. 6.3.27 Галузевої угоди між Міністерством освіти і
науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та
Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на
2021–2025 роки сторони рекомендують керівникам закладів та установ освіти і
науки забезпечити встановлення доплати працівникам, які мають наукові ступені
та вчені звання, в максимальному розмірі.
Чи вважається період тимчасової непрацездатності працівника,
засвідченої в установленому порядку, робочим часом?
І.
Клопотенко, м. Київ
Як
зазначено в п. 5 частини 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України (далі –
КЗпП), до початку роботи роботодавець зобов’язаний узгодженим із працівником
способом поінформувати працівника про правила внутрішнього трудового
розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і
відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його
укладення).
Згідно
зі ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається
правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно
до законодавства. Склад робочого часу доцільно також визначити у вказаних
актах роботодавця на підставі законодавства.
Водночас
відповідно до абзацу 4 п. 3 розділу І «Загальні положення» Порядку формування
медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних
висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства
охорони здоров’я України від 01.06.2021 р. № 1066, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 02.06.2021 р. за № 728/36350, тимчасова
непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі – тимчасова
непрацездатність) – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми
або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий
зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного
характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин,
які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується
в календарних днях.
У зв’язку з цим, ураховуючи зазначене вище визначення
поняття «тимчасова непрацездатність», не вбачається підстав вважати період
тимчасової непрацездатності робочим часом.
ОКСАНА РІЗНІЧУК,
ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ
ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ПОДАТКІВ
Чи має право контролюючий орган проводити документальну
позапланову перевірку фізичної особи – підприємця при знятті з обліку?
Право проводити у фізичних осіб – підприємців документальних
перевірок звітів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату
єдиного внеску контролюючі органи використовують відповідно до ст. 13 Закону
№2464. Такі перевірки проводять у порядку, встановленому ПКУ.
Враховуючи викладене, використання контролюючим органом
права на проведення документальних позапланових перевірок платників податків –
фізичних осіб, у тому числі у разі державної реєстрації припинення
підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, слід здійснювати за
наявності визначених ПКУ обставин.
Водночас згідно з п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган
зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків,
передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в
установлені строки податкової декларації.
Отже, у разі наявності визначених ПКУ обставин для
проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи – підприємця,
у тому числі у разі державної реєстрації припинення підприємницької
діяльності такої особи, податкової інформації, яка може свідчити про заниження
або завищення суми його податкових зобов’язань, про порушення вимог
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,
тощо, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає
рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків
– фізичної особи, яке оформлюється наказом.
Також згідно з абзацом 2 пп. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПКУ
державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не
припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької
діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та
застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Якщо після внесення до Державного реєстру юридичних
осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про припинення
підприємницької діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність,
вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої
особи.
Які помилки роблять ФОП при подачі річної звітності?
Підприємці неправильно визначають, за який період доходу
потрібно звітувати (звіт подають за період з 01.01 по 31.12);
не перевіряють системи оподаткування;
не перевіряють податкової адреси, яка автоматично підтягується
в декларації.
05.04.2024
|