КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Чимало підприємство на­правляють своїх працівни­ків на навчання та підви­щення кваліфікації. Відпо­відно, актуальні питання трудових гарантій, оплати та оподаткування.

ТРУДОВІ ГАРАНТІЇ

У статті 122 КЗпП установлено, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

Конкретні гарантії працівни­кам, які підвищують кваліфіка­цію, закріплено в постанові Кабі­нету Міністрів України від 28.06.97 р. №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепід­готовки, навчання інших профе­сій з відривом від виробництва», а саме:

– збереження середньої зарпла­ти за час навчання;

– оплата вартості проїзду до місця навчання і назад;

– відшкодування витрат на на­ймання житла;

– виплата добових за кожен день перебування в дорозі.

Якщо працівник підвищує ква­ліфікацію дистанційно, він не несе витрат на проїзд та прожи­вання. Отже, компенсувати їх та добові не потрібно (лист Мінеко­номіки України від 04.01.2021 р. №4706-06/14-09). На період дистан­ційного навчання з відривом від виробництва зберігається тільки середній заробіток.

Розрахунок середнього заробіт­ку проводиться виходячи з ви­плат за останні два місяці, що пе­редують місяцю початку курсів у порядку, визначеному постано­вою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 (по аналогії з відрядженням).

ОПОДАТКУВАННЯ

ПДФО. На підставі пп. 165.1.37 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподаткову­ваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфіка­ції (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Професійне навчання праців­ників здійснюється безпосеред­ньо в роботодавця, на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях (ст. 6 Закону Украї­ни «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. №4312- VI ).

Отже, витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфіка­ції (перепідготовкою) працівника (вартість навчання) не включа­ються до складу оподатковувано­го доходу такої фізичної особи (працівника).

Сума середнього заробітку, що зберігається за працівником, яко­го направлено на курси підви­щення кваліфікації, є об’єктом об­кладення ПДФО за ставкою 18% (пп. 164.2.1 ПКУ).

Оподатковується зазначена ви­плата за ставкою 18% як заробіт­на плата (п. 167.1 ПКУ).

Військовий збір (ВЗ). До бази оподаткування ВЗ не включають витрат на підвищення кваліфіка­ції, що передбачені чинним зако­нодавством (пп. 1.7 п. 161 підрозді­лу 10 розділу XX ПКУ).

Сума середнього заробітку, який зберігається за працівником на час проходження ним курсів підвищення кваліфікації, оподат­ковується ВЗ на загальних підста­вах за ставкою 1,5%. Адже відпо­відно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об’єктом оподат­кування ВЗ є дохід у вигляді заро­бітної плати, нарахований (ви­плачений) платнику податку згід­но з умовами трудового договору (контракту).

ЄСВ. Сума витрат на підвищен­ня кваліфікації працівника (вар­тість навчання) не включається до бази нарахування ЄСВ, адже ця виплата не входить до фонду оплати праці (п. 3.24 Інструкції зі статистики заробітної плати, за­твердженої наказом Держкомста­ту України від 13.01.2004 р. №5, далі – Інструкція №5).

Відповідно до п. 9 розділу II Пе­реліку видів виплат, що здійсню­ються за рахунок коштів робото­давців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого по­становою КМУ від 22.12.2010 р. №1170, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи пра­цівників, за час їх навчання з від­ривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та пере­підготовки кадрів) не є базою на­рахування ЄСВ.

А от середній заробіток за час підвищення кваліфікації відно­ситься до фонду додаткової зарп­лати у складі оплати за невідпра­цьований час (пп. 2.2.12 Інструкції №5).

Отже, ця виплата є звичайною зарплатою, тому на неї нарахову­ється ЄСВ на загальних підставах (п. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону Украї­ни «Про збір та облік єдиного вне­ску на загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування» в і д 08.07.2010 р. №2464- VI ).

ВІДОБРАЖЕННЯ У ЗВІТНОСТІ

Витрати на підвищення квалі­фікації працівників відобража­ють в об’єднаному податковому розрахунку в додатках Д1 та 4ДФ.

В Д1 відображається тільки сума нарахованого працівнику се­реднього заробітку у складі зарп­лати. Тут немає жодних особли­востей. Суму витрат на підвищен­ня кваліфікації (вартість навчан­ня) не відображають у Д1, адже відображенню підлягають лише ті суми та виплати, які є базою оподаткування ЄСВ.

Середній заробіток, який збері­гається за працівником, направ­леним на підвищення кваліфіка­ції, є звичайною зарплатною ви­платою. Тому у 4ДФ відобража­ється за ознакою доходу «101».

Витрати на підвищення квалі­фікації, що є неоподатковуваним доходом, також відображають у 4ДФ за звітний місяць, в якому такі витрати нараховані в бухо­бліку за ознакою доходу «158».

ОЛЕНА ГАБРУК, КОНСУЛЬТАНТ З ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ, КАДРОВОЇ СПРАВИ

ДОНАРАХУВАННЯ ДО МІНІМАЛЬНОЇ БАЗИ ЄСВ: ГОЛОВНІ ПРАВИЛА – 2024