ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЩОДО ЗВІЛЬНЕННЯ ОДИНОКИХ МАТЕРІВ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТАКОГО СТАТУСУ

– Чи має право власник або уповноважений ним орган звільнити одиноку жінку, якщо вона має дитину віком до 14 ро­ків?

– Згідно з частиною 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) звіль­нення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи ро­ботодавця не допускається, крім випадків повної ліквіда­ції підприємства, установи, організації, коли допускаєть­ся звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлашту­вання зазначених жінок здій­снюється також у випадках їх­нього звільнення після закін­чення строкового трудового договору. На період працевла­штування за ними зберігаєть­ся середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.

КЗпП не визначено понят­тя «одинока мати» та перелік документів, які повинна нада­ти особа для підтвердження цього статусу.

Водночас відповідно до п. 2 Порядку надання відпустки при народженні дитини, за­твердженого постановою Кабі­нету Міністрів України від 07.07.2021 р. № 693 «Про затвер­дження Порядку надання від­пустки при народженні дити­ни» (далі – Порядок), терміни, що вживаються у цьому Поряд­ку, мають таке значення, зокре­ма одинока мати – це мати, в актовому записі про народжен­ня дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини вне­сено в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголо­шений померлим, якщо ця ди­тина не була усиновлена ін­шим чоловіком.

Згідно з абзацом 2 п. 9 По­рядку для підтвердження ста­тусу «одинокої матері» такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дити­ни чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України або свідоцтво про смерть батька дитини чи рі­шення суду про позбавлення його батьківських прав, визна­ння безвісно відсутнім чи ого­лошення померлим.

Слід зазначити, що термін «одинока мати» також визна­чено постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі – постанова № 9).

Відповідно до п. 9 постано­ви № 9 одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебу­ває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої від­сутній запис про батька дити­ни або запис про батька зро­блено в установленому поряд­ку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Постановою Верховного Суду України від 13.06.2018 р. по справі № 822/2446/17 визна­чено, зокрема, що правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульовано зако­нодавством, вбачається мож­ливим застосовування анало­гії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у постанові № 9. Тобто для на­буття статусу «одинока мати», «одинокий батько» не­обхідні 2 факти: неперебуван­ня у шлюбі, а також вихован­ня і утримання дитини сами­ми матір'ю чи батьком відпо­відно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Згідно з частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоу­стрій і статус суддів» висно­вки щодо застосування норм права, викладені у постано­вах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повнова­жень, які застосовують у сво­їй діяльності нормативно- правовий акт, що містить від­повідну норму права.

Враховуючи зазначене, за­конодавством про працю за­бороняється звільнення жі­нок, перелік яких визначено частиною 3 ст. 184 КЗпП, з іні­ціативи роботодавця, крім ви­падків повної ліквідації під­приємства, установи, органі­зації.

ВІКТОРІЯ ТЕМЧЕНКО, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ВІДДІЛУ З ПИТАНЬ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ДЕПАРТАМЕНТУ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЩОДО ПРАВА НА ПЕНСІЮ НА ПІЛЬГОВИХ УМОВАХ ЗА СПИСКОМ № 2

Чи мають право на пенсію за ві­ком на пільгових умовах за Спис­ком № 2 майстри бурові, якщо за результатами атестації робочих місць таке право підтверджено?

Т. Іванов, Полтавська обл

Підрозділом 1 «Буріння» розділу XII «Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та га­зового конденсату, перероблення вугілля та слан­цю» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 24.06.2016 р. № 461, передбачені майстри, зайняті у виробничих процесах із буріння сверд­ловин, на роботах із вишкобудування, випробу­вання свердловин.

Згідно з цією позицією Списку правом на пенсію за віком користуються майстри всіх найменувань, у тому числі майстри бурові, зайняті повний робо­чий день на роботах, передбачених цією позицією Списку, що треба підтверджувати результатами атестації відповідних робочих місць.

На підставі Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», за­твердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327 (зі змінами), про­фесійну назву роботи «Майстер буровий» із кодом 1222.2 віднесено до класифікаційного угрупован­ня «Начальники (інші керівники) та майстри вироб­ничих дільниць (підрозділів) у промисловості».

Опис посади передбачено кваліфікаційною ха­рактеристикою, що міститься у Випуску 74 «Геоло­горозвідка та топографо-геодезичні роботи. Ке­рівники, професіонали, фахівці, робітники» Довід­ника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому і введеному в дію на­казом Держкомгеології України від 20.07.99 р. № 99. Зокрема, до завдань та обов'язків майстра бу­рового серед іншого належить виконання на ро­бочому місці найбільш складних і відповідальних робіт із буріння свердловини, запобігання і лікві­дації ускладнень та аварій.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, по­сад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та со­ціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, зареєстрованого в Мін'юсті України 01.12.2005 р. за № 1451/11731 (далі – Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах за­стосовують Списки, чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховують увесь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умо­ви підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. за ре­зультатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.

Згідно з п. 10 Порядку для підтвердження ста­жу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про обійману посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відпо­відному робочому місці та у разі відсутності в тру­довій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, – уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наяв­ного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних за­писів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637.

В уточнюючій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховують до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включають цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідальність за правильність видачі таких довідок несуть підприємства, установи чи органі­зації, які їх видали .

ТЕТЯНА КАНЕВЕЦЬ-ЦИБУЛЬКО, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ПРО БАЗУ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ

– Чи є базою нарахування єдиного внеску сума допомоги по тимчасо­вій непрацездатності, пов'язана з нещасним випадком на виробни­цтві?

– На підставі п. 2 ст. 8 Закону України від 23.09.99 р. № 1105-ХІ V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами, далі – Закон № 1105) роботодавець зобов'язаний, зокрема, надавати та оплачувати застрахованим осо­бам у разі настання страхового випадку від­повідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із Законом № 1105 (у зв'язку з тимча­совою втратою працездатності; від нещас­ного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності; медичне страхування).

Згідно з абзацом 7 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами, далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є робо­тодавці (страхувальники) – підприємства; установи, організації, фізичні особи, які ви­користовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокре­ма, допомогу по тимчасовій непрацездат­ності особам, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Нормами частини 5 ст. 8 Закону № 2464 ви­значено, що єдиний внесок для всіх платни­ків єдиного внеску (крім пільгових катего­рій) установлюють у розмірі 22% до визна­ченої ст. 7 Закону № 2464 баз

12.12.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини