ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ОСОБЛИВОСТІ РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

– Які особливості розірвання трудового договору у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників у період дії воєнного стану?

– Згідно з частиною 3 ст. 64 Господар­ського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організацій­ну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудовий договір, укладе­ний на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закін­чення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповнова­женим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання під­приємства, установи, організації, скоро­чення чисельності або штату працівни­ків.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно з частиною 1 ст. 43 КЗпП розі­рвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку лікві­дації підприємства, установи, організа­ції), 2–5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Ко­дексу, може бути проведено лише за по­передньою згодою виборного органу (профспілкового представника), пер­винної профспілкової організації, чле­ном якої є працівник.

Відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових від­носин в умовах воєнного стану» у пері­од дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовують, крім випадків звіль­нення працівників підприємств, уста­нов або організацій, обраних до проф­спілкових органів.

Вимогами ст. 492 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівни­ків персонально попереджають не піз­ніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випад­ках змін в організації виробництва і пра­ці враховується переважне право на зали­шення на роботі, передбачене законодав­ством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в орга­нізації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому само­му підприємстві, в установі, організа­ції. За відсутності роботи за відповід­ною професією чи спеціальністю, а та­кож у разі відмови працівника від пере­ведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник на власний розсуд звертаєть­ся за допомогою до Державної служби зайнятості або працевлаштовується са­мостійно.

Якщо вивільнення є масовим відпо­відно до ст. 48 Закону України «Про за­йнятість населення», власник або упо­вноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пові­домляє Державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівни­ків.

Згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначе­них у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40, п. 6 час­тини 1 ст. 41 цього Кодексу, працівнико­ві виплачують вихідну допомогу у роз­мірі не менше середнього місячного за­робітку.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звіль­нення видати працівникові копію нака­зу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до тру­дової книжки, що зберігається у праців­ника.

Статтею 48 КЗпП передбачено, що об­лік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в Ре­єстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування у поряд­ку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування».

Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книж­ки, що зберігається у працівника, запи­си про прийняття на роботу, переведен­ня та звільнення, заохочення та нагоро­ди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначає Кабінет Міністрів України. На підставі частини 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії во­єнного стану порядок організації діло­водства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних до­кументів у районах активних бойових дій визначає роботодавець самостійно за умови забезпечення ведення досто­вірного обліку виконуваної працівни­ком роботи та обліку витрат на оплату праці.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо обліку тру­дової діяльності працівника в електро­нній формі» установлено, що включен­ня Пенсійним фондом України до Реє­стру застрахованих осіб Державного ре­єстру загальнообов’язкового державно­го соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність пра­цівників здійснюється протягом п’яти років із дня набрання чинності цим За­коном на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою у порядку та строки, встановле­ні Пенсійним фондом України за пого­дженням із центральним органом вико­навчої влади, що забезпечує формуван­ня державної політики у сфері соціаль­ного захисту населення, та централь­ним органом виконавчої влади, що за­безпечує формування державної полі­тики у сфері трудових відносин.

Після завершення цих робіт наявні трудові книжки видають працівникам особисто під підпис.

Враховуючи викладене, працівник може звернутися до роботодавця для внесення відповідного запису до трудо­вої книжки.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприєм­ства, установи, організації, провадить­ся в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазна­чені суми мають бути виплачені не піз­ніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нара­ховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кож­ного виду виплати (основна та додатко­ва заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умо­вами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен пись­мово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звіль­ненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

ВІКТОРІЯ ТЕМЧЕНКО, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ВІДДІЛУ З ПИТАНЬ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ДЕПАР­ТАМЕНТУ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ПОДАТКІВ

– Чи має право на податкову знижку фізична особа – підприємець?

– Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, – це доку­ментально підтверджена сума (вартість) ви­трат платника податку – резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у рези­дентів – фізичних або юридичних осіб про­тягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподат­ковуваного доходу, одержаного за наслідка­ми такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випад­ках, визначених Податковим кодексом України (пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14, далі – ПКУ).

Порядок застосування податкової знижки визначено ст. 166 ПКУ.

Підпунктом 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ перед­бачено, що загальна сума податкової зниж­ки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, крім випадку, визначеного пп. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ.

Згідно з абзацом 1 пп. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 ПКУ сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, у разі включення до податкової зниж­ки витрат, передбачених пп. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, розраховується окремо від ін­ших витрат та не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного дохо­ду платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального мі­сячного (річного) оподатковуваного доходу.

Водночас пп. 166.3.10 п. 166.3 ст. 166 ПКУ пе­редбачено, що платник податку має право включити до податкової знижки у змен­шення оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального мі­сячного (річного) оподатковуваного доходу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати на придбання ак­цій (інших корпоративних прав), емітентом яких є юридична особа, яка набула статус резидента «Дія Сіті» згідно з частиною 3 ст. 5 Закону України від 15.07.2021 р. № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової еко­номіки в Україні», за умови, що такі витра­ти були понесені платником податку до на­буття емітентом статусу резидента «Дія Сіті» або впродовж періоду, коли такий ре­зидент «Дія Сіті» відповідав вимозі, вста­новленій п. 3 частини 3 ст. 5 Закону № 1667.

Таким чином, фізична особа – підприємець має право на податкову знижку виключно як фізична особа у разі, якщо така фізична особа є найманою особою та отримує дохо­ди у вигляді заробітної плати та/або отри­мує доходи у вигляді дивідендів по акціях (інших корпоративних правах), емітентом яких є юридична особа, що має статус рези­дента «Дія Сіті».

ВІКТОРІЯ КОВАЛЬЧУК, ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛУ ВЕДЕННЯ ОБЛІКОВИХ СПРАВ ПЛАТНИКІВ ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДПС У м. КИЄВІ

Усі новини