ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА ПРАЦІВНИКАМ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Надання матеріальної допо­моги є актуальною темою воєнного часу. Підтримати працівників на територіях, де ведуться бойові дії, праців­ників, що боронять країну на фронті, членів родини заги­блих працівників, а також на лікування, оздоровлення та медичне обслуговування.

В Податковому кодексі України (далі – ПКУ) деякі норми передбача­ють надання допомоги благодійни­ками. А отже, виникає запитання, чи може роботодавець бути благо­дійником і скористатися пільговим оподаткуванням. За відповіддю звернемося до Закону України від 05.07.2012 р. № 5073- VI «Про благодій ну діяльність та благодійні органі­зації» (далі – Закон № 5073). Благо­дійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна ор­ганізація), яка добровільно здій­снює один чи декілька видів благо­дійної діяльності (п. 5 ст. 1).

Однією зі сфер благодійної діяль­ності, зокрема, є допомога постраж­далим унаслідок збройних конфлік­тів і нещасних випадків, а також бі­женцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (п. 4 ч. 2 ст. 3). Тобто підстава є, тіль­ки треба правильно прописати мету в наказі.

Матеріальна допомога може бути разовою та систематичною. Першу надають за заявою працівника, дру­гу – за наказом керівника. Як прави­ло, види матеріальної допомоги, що надають на підприємстві, передба­чено в колективному договорі або в іншому локальному документі.

НЕЦІЛЬОВА БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА

Відповідно до пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 ПКУ не включається до опо­датковуваного доходу сума нецільо­вої благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – роботодавцями на ко­ристь платника податку (працівни­ка чи сторонньої особи) протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу у 2023 р. – 3760,00 грн.

Допомога, що перевищує цю суму, обкладається ПДФО – 18% і військовим збором – 1,5%. Якщо до­помогу надають не у грошовій фор­мі, а у вигляді матеріальних ціннос­тей, база для ПДФО розраховується із застосуванням натурального кое­фіцієнта 1,2195. Ознака доходу в 4ДФ – «169».

За пунктом 14 розділу І постано­ви Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170 «Про затверджен­ня переліку видів виплат, що здій­снюються за рахунок коштів робото­давців, на які не нараховується єди­ний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» матеріальна допомога разового ха­рактеру не є об’єктом нарахування ЄСВ. А отже, доцільно виконувати три умови:

– допомогу нараховують та спла­чують лише окремим працівникам;

– необхідність у цій допомозі ви­никла несподівано, наприклад у зв’язку із сімейними обставинами;

– розмір допомоги визначається рішенням керівника підприємства з урахуванням фінансового стану.

Якщо допомогу виплачують у на­туральній формі (наприклад, про­дуктами, іншими товарами), її вар­тість обкладається ЄСВ за ставкою 22%.

ДОПОМОГА НА ЛІКУВАННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

На підставі пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не оподатковують ко­шти або вартість майна (послуг), що на дають як допомогу на лікування та медичне обслуговування праців­ника або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуван­ням платника податку, за умови до­кументального підтвердження ви­трат, пов’язаних із наданням зазна­ченої допомоги (у разі надання ко­штів), у тому числі, але не виключ­но, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедич­них виробів, виробів медичного при­значення для індивідуального ко­ристування осіб з інвалідністю, за рахунок коштів благодійної органі­зації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекцій­них хвороб» та на вакцинацію пра­цівника, спрямовану на профілак­тику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону Укра­їни від 24.02.94 р. № 4004-XII «Про за­безпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення» за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що ком­пенсуються виплатами з Фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхуван­ня.

Визначення члена сім’ї першого ступеня споріднення наведено в пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. ПДФО, військовий збір не нараховують за умови дотримання зазначених ви­мог. Ознака доходу в 4ДФ – «143». ЄСВ не нараховують як на виплату разового характеру.

ПРОФСПІЛКОВА БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА

Для цілей пп. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 ПКУ вважається цільовою благодій­ною допомогою та не підлягає опо­даткуванню профспілкова виплата, здійснена за рішенням профспілки, прийнятим в установленому поряд­ку на користь члена такої профспіл­ки, який має статус постраждалого внаслідок обставин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії рф проти України у період дії правового режиму воєнно­го, надзвичайного стану, з метою не­включення до оподатковуваного до­ходу фізичних осіб – платників по­датку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, визначає КМУ.

Згідно з п. 26 підрозділу 1 розді­лу ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, починаючи з дати вве­дення в Україні воєнного стану до його припинення або скасування по­ложення пп. «в» пп. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 ПКУ, застосовуються з ураху­ванням такої особливості: до при­йняття КМУ порядку підтверджен­ня статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії рф проти України у період дії правового ре­жиму воєнного, надзвичайного ста­ну, з метою невключення до оподат­ковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отрима­них у вигляді цільової або нецільо­вої благодійної допомоги, статус та­ких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги. Відповідно до п. 28 підрозділу 1 розділу ХХ «Пе­рехідні положення» ПКУ дана нор­ма застосовується до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2022 року.

ОЛЕНА ГАБРУК, КОНСУЛЬТАНТ З ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ, КАДРОВОЇ СПРАВИ

ЩОДО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДПУСТОК

Чи можна надати додаткову оплачу­вану відпустку три­валістю 10 кален­дарних днів жінці, яка перебуває у від­пустці для догляду за дитиною до до­сягнення нею три­річного віку і не пра­цювала жодного дня у поточному році? Якщо так, то чи можна передати право на відпустку батькові дитини?

Чи зберігається така відпустка у тих пра­цівників, які мають на це право з момен­ту набрання чинності змінами до частини 1 ст. 19 Закону Укра­їни «Про відпустки», тобто з 9 травня 2021 р.?

В. Голєусова, Київська обл.

З 9 травня 2021 р. набрали чинності зміни до частини 1 ст. 19 Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504), згідно з якими одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 ро­ків, або дитину з інвалідніс­тю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інва­лідністю з дитинства підгру­пи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з ін­валідністю з дитинства під групи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закла­ді), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства під­групи А I групи, чи одному з прийомних батьків надають щорічно додаткову оплачу­вану відпустку тривалістю 10 календарних днів без ураху­вання святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Тобто з 9 травня 2021 р. одному з батьків може бути надано таку відпустку у разі документального підтвер­дження того, що інший із батьків нею у поточному році не скористався. Чинним зако­нодавством не визначено конкретного переліку доку­ментів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвер­дження того, що він не ско­ристався правом на додатко­ву соціальну відпустку.

Законодавством не перед­бачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпуст­ку працівників, які мають ді­тей. Якщо працівник, у якого є право на таку відпустку, з якихось причин не скорис­тався цим правом у році до­сягнення дитиною певного віку або ж за кілька попере­дніх років, він має право ви­користати її, а у разі звіль­нення незалежно від підстав йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні таких від­пусток.

Така грошова компенсація виплачується у разі підтвер­дження того, що один із бать­ків не скористався правом на додаткову соціальну відпуст­ку, передбачену ст. 19 Закону № 504, за кожен рік окремо.

Водночас соціальні від­пустки, враховуючи їх спря­мування та положення пре­амбули до Закону № 504, на­дають працівникам для вихо­вання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов’язків.

Тому працівник не набуває права на відпустку, передба­чену ст. 19 Закону № 504, за пе

16.06.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини