ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

У кожному окремому ви­падку слід виходити з кон­кретних умов, які склались у відповідній місцевості, а та­кож із можливості реальної за­грози життю та здоров’ю пра­цівників.

Якщо специфіка виконання роботи передбачає можли­вість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно- комунікаційних технологій, на час воєнного стану робото­давець може прийняти рішен­ня про переведення працівни­ка на дистанційну роботу.

Постановою Кабінету Міні­стрів від 26.04.2022 р. № 481 «Де­які питання організації робо­ти працівників суб’єктів гос­подарювання державного сек­тору економіки на період во­єнного стану» (далі – постано­ва № 481) установлено, що на період воєнного стану для пра­цівників суб’єктів господарю­вання державного сектора еко­номіки (далі – суб’єкт господа­рювання) за рішенням вико­навчого органу або керівника суб’єкта господарювання може запроваджуватися дис­танційна робота за наявності організаційної і технічної можливості для виконання їх­ніх обов’язків.

Робота працівників, членів виконавчого органу та керів­ників суб’єктів господарюван­ня за межами України допус­кається лише в разі службово­го відрядження, оформленого в установленому порядку. У разі перебування працівників суб’єкта господарювання в ро­бочий час поза межами робо­чого місця в Україні без рішен­ня, зазначеного в абзаці 1 п. 1 цієї постанови, або перебуван­ня в робочий час за кордоном, за винятком перебування у відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення від­повідно до закону.

Водночас якщо специфіка роботи не передбачає її вико­нання віддаленим методом (у тому числі з урахуванням ви­мог постанови № 481), доціль­но розглянути питання надан­ня за згодою працівників що­річних оплачуваних відпус­ток, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, та/або відпусток без збережен­ня заробітної плати, що нада­ють в обов’язковому порядку, та відпусток без збереження заробітної плати, що надають за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством (ст. 25 та 26 Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про від­пустки», ч. 3 і 4 ст. 12 Закону від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відно­син в умовах воєнного стану», далі – Закон № 2136).

Слід зазначити, що надан­ня відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця законодавством не передбачено.

У разі неможливості засто­сування віддаленого методу роботи, а також відсутності згоди працівника на реаліза­цію ним права на відпустку у роботодавців наявні правові підстави для запровадження простою. Оскільки законодав­ством чітко не визначено, де саме працівники мають пере­бувати під час простою, то пи­тання необхідності присутнос­ті або відсутності на роботі працівників (у тому числі пе­ребування поза межами облас­ті, на території якої розташо­ване підприємство (установа, організація), або за кордоном) має бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового роз­порядку підприємства, колек­тивному договорі підприєм­ства (установи, організації) або у наказі (розпорядженні) роботодавця про простій.

Згідно з частиною 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення каранти­ну, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачуєть­ся з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу).

Враховуючи викладене, на період простою роботодавець повинен забезпечити збере­ження мінімальних держав­них гарантій в оплаті праці за час простою. Трудовим догово­ром, колективними договора­ми, угодами можуть бути ви­значені вищі рівні оплати за час простою. Водночас за ініці­ативою роботодавця працівни­ка може бути звільнено відпо­відно до ст. 40 та 41 КЗпП.

31.01.2023

ОКСАНА РІЗНІЧУК, ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ДИРЕКТОРАТУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини