ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ТРУДОВІ ПРАВА УКРАЇНЦІВ, ЯКИХ ПРИЗВАЛИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і вій­ськову службу», військова служ­ба є державною службою осо­бливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придат­них до неї за станом здоров’я і ві­ком громадян України (за винят­ком випадків, визначених зако­ном), іноземців та осіб без гро­мадянства, пов’язаній з оборо­ною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служ­би зараховується громадянам України до їхніх страхового стажу, стажу робо­ти, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять вій­ськову службу, є військовослужбовця­ми. Таким чином, особи, які були при­звані на військову службу під час мо­білізації, на особливий період та які були призвані із числа резервістів в особливий період, є військовослужбов­цями, і відповідно, на них поширюєть­ся дія Закону України «Про соціаль­ний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей».

Отже, за особами, які були призвані на військову службу під час мобіліза­ції, на особливий період або з числа ре­зервістів на особливий період, зберіга­ється право:

• на захист від незаконного звіль­нення або переміщення по службі;

• на безоплатну перепідготовку і до­строкове звільнення у визначених ви­падках, на матеріальну допомогу при звільненні, одноразову грошову допо­могу при звільненні в розмірі 50% мі­сячного грошового забезпечення за ко­жен повний рік служби у визначених випадках;

• на службовий час нормальної три­валості (крім військових навчань, по­ходів, бойових стрільб, бойового чер­гування, несення служби в добовому наряді тощо);

• на час відпочинку;

• на відпустки з оплатою вартості проїзду до місця відпустки і назад у визначеному порядку. Під час воєнно­го стану військовослужбовцям мо­жуть надаватися відпустки за сімей­ними обставинами та з інших поваж­них причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпуст­ки та назад, але не більше 2 діб в один кінець. При цьому право надання вій­ськовослужбовцям у періоди мобіліза­ції та воєнного стану інших видів від­пусток, крім відпусток військовослуж­бовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а в разі якщо дитина потребує домашньо­го догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею 6-річного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого пора­нення за висновком (постановою) вій­ськово-лікарської комісії, припиняєть­ся;

• на оплату праці, зокрема на гро­шове забезпечення та його індексацію;

• на речове забезпечення або грошо­ву компенсацію за неотримане речове майно, продовольче забезпечення, під­йомні допомоги, добові;

• на охорону праці (у тому числі охо­рону здоров’я та медичну допомогу, безоплатну для учасників бойових дій психологічну, медико-психологічну реабілітацію, грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову до­помогу в разі інвалідності або частко­вої втрати працездатності без встанов­лення інвалідності (в разі смерті вій­ськовослужбовця одноразова грошова допомога отримується членами сім’ї);

• на навчання та підвищення квалі­фікації;

• на пільги щодо проїзду;

• на подальше пільгове пенсійне за­безпечення.

До додаткових трудових прав та га­рантій належать:

• переважне право на залишення на роботі в разі скорочення на підприєм­стві;

• право на щорічну відпустку по­вної тривалості до закінчення 6 міся­ців у перший рік роботи на підприєм­стві, в тому числі для осіб з інвалідніс­тю внаслідок війни;

• можливість використовувати чер­гову щорічну відпустку у зручний час для осіб з інвалідністю, дружин (чоло­віків) військовослужбовців, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслу­ги перед Батьківщиною, а також осіб, на яких поширюється дія Закону Укра­їни «Про статус ветеранів війни, га­рантії їх соціального захисту»;

• 14 календарних днів на рік додат­кової відпустки, зі збереженням заро­бітної плати, для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок ві­йни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а та­кож грошова компенсація за невико­ристані дні такої відпустки;

• додаткові гарантії щодо працевла­штування осіб до 35 років, які влашто­вуються на роботу вперше.

ВИХІД НА РОБОТУ ПІСЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Після закінчення строку несення військової служби та звільнення, для збереження місця роботи та посади працівник повинен вийти на роботу в день, що настає після дня взяття на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (військкоматі) після його звільнення з військової служби. У його військовому квитку зазначається дата про призов і звільнення з військової служби та взяття на військовий облік.

СПРОЩЕНО ОТРИМАННЯ СТАТУСУ БЕЗРОБІТНОГО ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

21 квітня Верховна Рада ухвалила Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування на випадок без­робіття в період воєнного стану (проєкт № 7275).

З аконом встановлено можливість на період дії воєнного стану та протя­гом 180 календарних днів після його припинення або скасування:

• надавати статус зареєстрованого безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури, внутрішньо переміщеній особі, в якої відсутні докумен­ти;

• врегулювати питання надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним осо­бам, у яких не розірвані трудові відносини з роботодавцем;

• встановити максимальний розмір допомо­ги по безробіттю не більше 1,5 мінімальної заробітної плати;

• виплачувати допомогу по безробіттю без особистого відвідування безробітними центрів зайнятості (за умови підтвердження наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації);

• визначати розмір допомоги по безробіттю для внутрішньо переміщених осіб, які не ма­ють необхідних документів, відповідно до наявної інформації в реєстрах та базах да­них органів виконавчої влади;

• не позбавляти статусу безробітного та здійснювати виплату допомоги по безробіттю особам, які перебувають на тим­часово окупованих територіях або на яких проводяться бойові дії, та які не мають можливості відвідувати центри зайнятості або спілкуватися з працівниками таких центрів;

• упорядкувати механізм видачі та продо­вження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в умовах воєнного часу;

• розширити можливості програми надання центрами зайнятості застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю у разі втрати ними частини заробітної плати (до­ходу) у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (робіт, послуг);

• дозволити Уряду запроваджувати додаткові види державної підтримки внутрішньо переміщених осіб, безробітних та роботодавців, зокрема: надавати робото­давцю, який працевлаштовує безробітних внутрішньо переміщених осіб, компенсацію витрат на оплату праці таким працівникам; надавати фінансову допомогу для організації підприємницької діяльності безробітним особам, які виявили таке ба­жання.

30.04.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини