ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Права спадкоємця

Мій батько помер, а я, перебуваючи за кордоном, не зміг вчасно прийняти спадщину. Я так розумію, що зараз мені необхідно звернутися до суду для встановлення додат­кового строку для отримання спадщини. Яким чином відбувається розгляд таких справ?

Вадим ТЯГНИБОК, м. Черкаси

Особа, яка не прийняла спадщину в уста­новлений зако­ном строк, може звернутися до суду з позовною заявою про ви­значення додаткового строку для її прийняття відповідно до ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу Укра­їни (далі – ЦК).

Суди відкривають про­вадження в такій справі у разі відсутності пись­мової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ст. 1272 ЦК), а також за відсутності інших спад­коємців, які могли б дати письмову згоду на подан­ня заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідача­ми у такій справі є спад­коємці, які прийняли спадщину. У разі відсут­ності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйнят­тя ними спадщини, а та­кож відмови від її при­йняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних орга­нів місцевого самовряду­вання за місцем відкрит­тя спадщини.

При розгляді такої справи суд має перевіри­ти наявність або відсут­ність спадкової справи стосовно спадкодавця в державній нотаріальній конторі за місцем відкрит­тя спадщини, наявність у матеріалах справи обґрун­тованої постанови про від­мову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину. За на­явності в спадковій справі заяви спадкоємця про від­мову від права на спадщи­ну його вимоги про визна­чення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоєм­цеві додатковий строк для подання заяви про при­йняття спадщини, суд не має права вирішувати пи­тання про визнання за ним права на спадщину. Спад­коємець після визначення йому додаткового строку має право прийняти спад­щину в порядку, встанов­леному ст. 1269 ЦК, звер­нувшись в нотаріальну контору, після чого вважа­ється таким, що прийняв спадщину.

У резолютивній части­ні рішення суд повинен вказати, відповідно, пев­ний період часу з моменту набрання судовим рішен­ням законної сили, протя­гом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати таку заяву. Додатковий строк, достат­ній для подання заяви, не може перевищувати шес­тимісячного терміну, встановленого ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в на­даний судом додатковий строк, має право зверну­тися до суду з вимогами про внесення змін до сві­доцтва про право на спад­щину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесен­ня нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спад­коємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

У разі якщо після спливу строку для при­йняття спадщини та роз­поділу між спадкоємця­ми її прийняли інші спад­коємці, вони мають пра­во вимагати передання їм частки в натурі шля­хом перерозподілу май­на, яке збереглося, або сплати грошової компен­сації. При переході за цих обставин спадкового майна як умерлої спад­щини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимага­ти його передання в нату­рі, а в разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі ст. 1280 ЦК

ЗА ФОРС-МАЖОРНИХ ОБСТАВИН

Вирішуючи питання про визначення додаткового стро­ку, суд має дослідити поважність причини, з якої строк для прийняття спадщини було пропущено. при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

ЖИТЛО В СПАДОК

Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, я отримала в спадок від ма­тері квартиру. Чи може мій чоловік претендувати на неї у випадку розі­рвання шлюбу?

Світлана ЧОРНА, м. Дніпропетровськ

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сі­мейного кодексу України (далі – Ск), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чолові­кові на праві спільної суміс­ної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчан­ня, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) само­стійного заробітку (доходу). Уч. 2 цієї статті йдеться про те, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей ін­дивідуального користуван­ня, є об’єктом права спіль­ної сумісної власності под­ружжя. але в ст. 57 Ск наве­дено перелік майна, яке є особистою приватною влас­ністю одного з подружжя. Зокрема, п. 2 ч. 1 цієї статті передбачає, що особистою приватною власністю дру­жини або чоловіка є майно, набуте нею або ним за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування. тому будь-яке майно, яке ви отримали в спадщину, вважається Ва­шою особистою приватною власністю, тож чоловік у ви­падку розірвання шлюбу не має права претендувати на нього.

ПО ЧЕРЗІ

Чи може особа, яка перебувала у фактичних шлюбних відно­синах, за законом успадкувати майно, набуте під час спільного проживання, в першу чергу?

Оксана ВАКУЛЕНКО, м. Біла Церква

Відповідно до ст. 21 Сімей­ного кодексу України (далі – Ск), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, за­реєстрований у державно­му органі реєстрації актів цивільного стану. прожи­вання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. таким чином, статус подружжя мають чо­ловік та жінка, які перебува­ють у шлюбі.

Відповідно до ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік про­живають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набу­те ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не пе­редбачене письмовою уго­дою між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюють­ся положення гл. 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу (далі – Цк), у першу чергу право на спадкування за за­коном мають діти спадко­давця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та на­роджені після його смерті, а також той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

відповідно до ст. 1264 Цк, у четверту чергу право на спадкування за законом ма­ють особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, спадкування особи, що перебувала у фактичних шлюбних відно­синах, можливе лише в четверту чергу і лише у ви­падку, якщо ця особа про­живала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Сторінку підготувала Олена ЛАРІНА, «ПВ»

08.07.2011

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини