ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ДОГОВІР ЦИВІЛЬНО- ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ: НА ЩО МАЄМО ПРАВО?

Якщо працівник виконує роботи за договором ци­вільно-правового характе­ру, які соціальні гарантії на нього поширюються?

С таттею 837 Цивільного ко­дексу України (ЦКУ) визна­чено, що за договором під­ряду одна сторона (підряд­ник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завдан­ням іншої сторони (замовника), а за­мовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відпо­відно до статті 854 ЦКУ, якщо дого­вором підряду не передбачено попе­редню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу ви­конано належним чином і в пого­джений строк або, за згодою замов­ника, – достроково.

За договором цивільно-правового характеру сплачується не щомісяч­на зарплата, а винагорода за кон­кретно виконану роботу, тобто осо­ба, що працює за договором, отри­мує гроші в строки, встановлені до­говором на підставі підписаних ак­тів приймання-передавання нада­них послуг (виконаних робіт).

Будь-яких соціальних гарантій при укладенні цивільно-правових договорів Цивільним кодексом України не передбачено. Так, при­міром, за цивільно-правовим дого­вором не надаються оплачувані від­пустки, не нараховується компенса­ція за невикористані дні відпустки, не оплачуються дні тимчасової не­працездатності, не проводиться ін­дексація заробітної плати тощо. На працівника не поширюються прави­ла внутрішнього трудового розпо­рядку та інші локальні акти підпри­ємства.

Навпаки, шляхом укладення тру­дового договору у працівників вини­кає право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, про щорічні оплачувані відпустки, право на здо­рові і безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки та вирішення колективних конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні під­приємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, по­вної чи часткової втрати працездат­ності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спо­рів незалежно від характеру викону­ваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законо­давством, та інші права, встановлені законодавством.

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою пра­цездатності визначено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Тобто права щодо оплати часу за пе­ріод тимчасової непрацездатності працюючі громадяни набувають у результаті укладення трудового до­говору.

Згідно із статтею 626 ЦКУ догово­ром є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Усі питання, пов’язані з укладенням, виконан­ням, зміною або припиненням дого­ворів цивільно-правового характеру, регулюються цивільним законодав­ством України. Спори, пов’язані з не­виконанням умов таких договорів, вирішуються в судовому порядку.

РОЗРАХУНОК ЗАРПЛАТИ ТА МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ НА ОЗДОРОВЛЕННЯ ЗА ЧАС ВІДПУСТКИ ПРАЦІВНИКА

Яким чином здійснюється розрахунок розмірів зарплати та матеріальної допо­моги на оздоровлення за час перебуван­ня працівника у відпустці?

З гідно з пп. «б» п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки роз­рядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бю­джетної сфери» керівникам місцевих органів виконав­чої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бю­джетних установ, закладів та організацій в межах фон­ду заробітної плати, затвердженого в кошторисах дохо­дів і видатків, установлено право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі, що не перевищує одного посадового окладу на рік.

Оплата часу відпустки проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про за­твердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», чинність якої поширюється на працівників під­приємств, установ і організацій усіх форм власності.

Так, п. 2 розд. ІІ Порядку обчислення середньої зарпла­ти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої зарплати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпус­ток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для випла­ти компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців ро­боти, що передують місяцю надання відпустки або ви­плати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня зарплата об­числюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на робо­ту до першого числа місяця, в якому надається відпуст­ка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

БЕЗПЕКА НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

Які права жінок-працівниць у сфері охорони праці?

В ідповідно до ст. 10 Закону України «Про охоро­ну праці» забороняється застосування праці жі­нок на важких роботах і на роботах із шкідли­вими або небезпечними умовами праці, на під­земних роботах, крім деяких підземних робіт (нефі­зичних робіт або робіт, пов’язаних із санітарним та по­бутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких переви­щує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і не­безпечними умовами праці, граничних норм піді­ймання і переміщення важких речей, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпе­чує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповноліт­ню дитину, регулюється законодавством.

НАВЧАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Скільки має тривати на­вчання з охорони праці?

В ідповід­но до ст. 18 ЗУ «Про охорону пра­ці» працівники під час прийняття на роботу і в проце­сі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, надан­ня першої медичної допомоги потерпілим від нещас­них випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небез­пекою або там, де є потреба в професійному доборі, мають щороку проходити за рахунок роботодавця спе­ціальне навчання і перевірку знань відповідних нор­мативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організа­цією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на 3 роки, проходять на­вчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань по­садових осіб з питань охорони праці визначається Ти­повим положенням, затвердженим центральним орга­ном виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, в тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадо­вих осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне на­вчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповід­них об’єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, відповідальним за форму­вання державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погоджени­ми з центральним органом виконавчої влади, що реа­лізує державну політику у сфері охорони праці.

14.02.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини