ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
Яку відповідальність передбачено
за порушення роботодавцями законодавства про працю?
В
ідповідно до вимог статті 265 Кодексу законів
про працю України посадові особи органів державної влади й органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні
законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи – підприємці, які
використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
– фактичного допуску працівника до роботи без
оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний
робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений
на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та
сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та
податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо
якого скоєно порушення;
– порушення встановлених строків виплати
заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про
працю, більш як за 1 місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному
розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення
порушення;
– недотримання мінімальних державних гарантій в
оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо
якого скоєно порушення;
– недотримання встановлених законом гарантій та
пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами
України «Про війський обов’язок і військову службу», «Про альтернативну
(невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», – у
десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на
момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
– недопущення до проведення перевірки з питань
додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному
розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення
порушення;
– вчинення дій, передбачених абзацом шостим
цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених
в абзаці другому цієї частини, – у стократному розмірі мінімальної заробітної
плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
– порушення інших вимог трудового законодавства,
крім передбачених абзацами 2–7 цієї частини, – у розмірі мінімальної заробітної
плати.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою
цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-
господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї
статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним
у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на
підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який
виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду
такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного
виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в
установі, організації.
Виконання постанови центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю
за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної
виконавчої служби.
Сплата
штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
ДОПЛАТА ЗА ІНТЕНСИВНІСТЬ
ПРАЦІ ПРАЦІВНИКУ-ВІДРЯДНИКУ
Як
має виплачуватися доплата за інтенсивність праці працівнику-відряднику?
В
ідповідно до статті 97 КЗпПУ оплата праці працівників
здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата
може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні
сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри
надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і
гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями
самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених
законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний
договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або
уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє
інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок
робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і
винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням
вимог, передбачених частиною 2 цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має
права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують
умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата
праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються
власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати
праці.
ДЛЯ ВСТУПУ НА
ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ МОЛОДЬ МОТИВУВАТИМУТЬ БЕЗКОШТОВНИМ НАВЧАННЯМ ЗА КОРДОНОМ
У Верховній Раді України зареєстровано проект
закону № 7008 від 28.07.2017 про спонсорування навчання державних службовців у
вищих навчальних закладах світу та гарантії їх повернення на державну службу
після закінчення навчання.
З
окрема, в Законі України
«Про державну службу» пропонується визначити можливість надання стипендії за
кошти державного бюджету для осіб, які самостійно вступили на навчання у
провідні навчальні заклади світу та готові після завершення навчання щонайменше
3 роки працювати на державній чи патронатній службі в Україні.
З огляду на пріоритетні для України напрямки реформ та
об’єктивні потреби державної та патронатної служб Кабінет Міністрів України
визначатиме перелік спеціальностей, які підтримуються в рамках стипендіальної
програми, та кількість таких стипендій.
Претенденти на стипендії будуть відібрані на конкурсній основі
відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
З такими особами укладатимуться договір про надання стипендії,
де чітко зафіксовано перелік зобов’язань стипендіата, та договір застави майна,
який підтверджує повернення державі, яка надала кошти на навчання
стипендіата, витрат у випадку невиконання стипендіатом умов договору про
надання стипендії.
Договір про надання стипендії передбачатиме зобов’язання
стипендіата успішно завершити курс навчання за фахом за кордоном; повернутись
до України впродовж 3 місяців після завершення навчання; протягом 6 місяців
після повернення в Україну працевлаштуватись на державну чи патронатну службу;
звітувати до відповідного координаційного органу, визначеного Урядом, щодо
успішного завершення курсу, дати повернення в Україну, успіхів у пошуку роботи
на державній чи патронатній службах, місця та дати вступу на посаду державної
чи патронатної служби.
Якщо протягом 6 місяців після повернення в Україну особа не
змогла вступити на державну службу будь- якої категорії посад, координаційний
орган пропонує їй на вибір дві посади категорії «В». Особа може один раз
відмовитися від запропонованих посад.
Вступ на посади категорії «В» для осіб, які навчалися за
кордоном за кошти державного бюджету, здійснюється без конкурсу.
Автори
законопроекту переконані, що навчання у провідних університетах світу може істотно
прискорити процес оновлення державної служби та ініціювати необхідні реформи.
20.08.2017
|
