ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

РОБОЧЕ МІСЦЕ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Чи має право роботодавець офіційно працевлаштувати неповнолітню особу? Якщо так, то якими нормативними актами регулюється порядок надання робочого місця мо­лоді, і як здійснюється опла­та праці таких працівників?

П орядок застосування праці не­повнолітніх визначено стаття­ми 187–200 Кодексу законів про працю України.

Так, неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових правовідно­синах прирівнюються у правах до по­внолітніх, а в питаннях охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких ін­ших умов праці користуються пільга­ми, встановленими законодавством України. Працевлаштування обов’язково здійснюється на підставі письмо­вого трудового договору лише після по­переднього медичного огляду й надалі, до досягнення 21 року, такі особи щоріч­но підлягають обов’язковому медич­ному огляду.

Трудове законодавство не до­пускає прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Проте, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, мо­жуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускаєть­ся прийняття на роботу учнів за­гальноосвітніх шкіл, професійно- технічних і середніх спеціальних на­вчальних закладів для виконання лег­кої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу на­вчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

На кожному підприємстві, в устано­ві, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 ро­ків, із зазначенням дати їх народження.

Забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких робо­тах і на роботах з шкідливими або не­безпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати та­ких осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встанов­лені для них граничні норми, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються ви­ходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років.

Для молодих робітників, які прихо­дять на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчаль­них закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законо­давством випадках і розмірах та на ви­значені ним строки можуть затверджу­ватися знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за пого­дженням з профспілковим комітетом.

Заробітна плата працівникам мо­лодше 18 років при скороченій трива­лості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній три­валості щоденної роботи.

Праця працівників молодше 18 ро­ків, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінка­ми, встановленими для дорослих пра­цівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порів­няно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвіт­ніх шкіл, професійно-технічних і се­редніх спеціальних навчальних за­кладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропо­рційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприєм­ства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Щорічні відпустки працівникам ві­ком до 18 років надаються у зручний для них час, відпустки повної тривалос­ті у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного термі­ну безперервної роботи на даному під­приємстві, в установі, організації.

Працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років після за­кінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних на­вчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної під­готовки і перепідготовки, а також звіль­нення із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, вій­ськової служби за призовом осіб офі­церського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше 2 років.

Батьки, усиновителі і піклувальни­ки неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких по­кладено нагляд і контроль за додер­жанням законодавства про працю, ма­ють право вимагати розірвання трудо­вого договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю не­повнолітнього або порушує його за­конні інтереси.

ДОДАТКОВІ ПІДСТАВИ ДЛЯ РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

За яких умов власник може розірвати трудовий договір з окремими категоріями працівників?

В ідповідно до ст. 41 КЗпПУ трудовий договір з ініціативи власника або упо­вноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, устано­ви, організації всіх форм власності, його за­ступниками, головним бухгалтером підпри­ємства, установи, організації, його заступни­ками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фі­нансового контролю та контролю за цінами;

1-1 винних дій керівника підприємства, уста­нови, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в роз­мірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної зарплати;

2) винних дій працівника, який безпосеред­ньо обслуговує грошові, товарні або культур­ні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує ви­ховні функції, аморального проступку, не су­місного з продовженням даної роботи;

4) перебування всупереч вимогам ЗУ «Про за­побігання корупції» у прямому підпорядку­ванні в близької особи;

5) припинення повноважень посадових осіб.

Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодав­ства у сфері ліцензування, з питань видачі до­кументів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передба­чених ст. 16610, 16612, 18844 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розірвання договору у випадках, передбаче­них ч. 1, 2 цієї статті, провадиться з додер­жанням вимог ч. 3 ст. 40, а у випадках, перед­бачених п. 2, 3 ч. 1 цієї статті, також вимог ст. 43 цього Кодексу.

Розірвання договору у випадку, передбаче­ному п. 4 ч. 1 цієї статті, провадиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

17.07.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини