АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ: ДЛЯ КОГО І ЧОМУ
Що таке атестація робочих місць
і хто має право здійснювати перевірку умов трудового процесу? Яка відповідальність
керівника підприємства у разі її непроведення?
А
тестація робочих місць за умовами праці
проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й
господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина
та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих
факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також
на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Головна мета атестації полягає в регулюванні
відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі
реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне
забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Крім
того, атестація передбачає виявлення на робочому місці працівника шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, причин їх виникнення та розроблення заходів
щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників.
Атестація проводиться згідно з Порядком
проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (Порядок № 442) та
Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами
праці, що затверджені постановою Мінпраці і МОЗ від 01.09.1992 № 41.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку № 442
відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на
керівника підприємства, організації.
До проведення атестації можуть залучатися
проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок,
територіальні органи Держпраці.
Атестація робочих місць передбачає:
– установлення факторів і причин виникнення
несприятливих умов праці;
– санітарно-гігієнічне дослідження факторів
виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому
місці;
– комплексну оцінку факторів виробничого
середовища та характеру праці на відповідальність їхніх характеристик
стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
– установлення ступеня шкідливості й небезпечності
праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
– обґрунтування віднесення робочого місця до
категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими)
умовами праці;
– визначення (підтвердження) права працівників на
пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;
– складання переліку робочих місць, виробництв,
професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
– аналіз реалізації технічних і організаційних
заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру та безпеки праці.
Непроведення атестації може загрожувати
адміністративною відповідальністю за статтею 41 Кодексу України про
адміністративні порушення. Порушення терміну проведення атестації робочих
місць за умовами праці та її порядку тягнуть за собою накладення штрафу на посадових
осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян
– суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
У випадку, якщо непроведення атестації призвело до
порушення норм охорони праці, до підприємства може бути застосована санкція у
вигляді призупинення його роботи до усунення порушень у сфері охорони праці.
У разі,
якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров’ю працівнику
керівника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального
кодексу України.
ТИМЧАСОВЕ ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ РОБОТУ
Чи можуть
перевести працівника на іншу роботу без його згоди, і якщо так, то в яких випадках
і на який термін?
В
ідповідно до статті 33 КЗпПУ тимчасове переведення працівника
на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його
згодою.
Власник
або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до 1 місяця
на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не
протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або
ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій,
а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя
чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не
нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
У випадках, зазначених
у частині 2 цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних
жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до 6 років, а також осіб
віком до 18 років без їхньої згоди.
ЗВІЛЬНЕННЯ БЕЗ ЗГОДИ ПРОФСПІЛКИ
У яких випадках можливе розірвання трудового
договору з ініціативи роботодавця без погодження з профспілковою організацією?
В
ідповідно до статті 43-1
Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у
випадках:
– ліквідації підприємства, установи, організації;
– незадовільного результату випробування, обумовленого при
прийнятті на роботу;
– звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на
роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з
обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
– звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової
організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
– звільнення з підприємства, установи, організації, де немає
первинної профспілкової організації;
– звільнення керівника підприємства, установи, організації
(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу),
його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації,
його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким
присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового
контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються,
затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами
місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими
об’єднаннями громадян;
– звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання
(в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав
законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення
адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
– призову або мобілізації власника – фізичної особи під час
особливого періоду.
Законодавством
можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної
профорганізації (профспілкового представника).
27.05.2017
|