ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІДСТОРОНЕННЯ ПРАЦІВНИКА ВІД РОБОТИ

У яких випадках можливе відсторо­нення працівника від роботи і яким документом це передбачено?

В ідстороненням слід вважати тимчасове недопущення пра­цівника до роботи з підстав, передбачених за­конодавством.

За статтею 46 Кодексу законів про працю Украї­ни відсторонення праців­ника від роботи власни­ком або уповноваженим ним органом допускаєть­ся в таких випадках: поя­ва на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмова або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, ін­структажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, перед­бачених законодавством.

На відміну від звіль­нення при відстороненні від роботи трудовий дого­вір з працівником не при­пиняється, трудова книж­ка не видається і розраху­нок не проводиться.

На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Ця процедура вико­ристовується як тимчасо­вий захід до ухвалення остаточного рішення про можливість чи неможли­вість виконання пра­цівником обов’язків, установлених трудо­вим договором.

Власник підприєм­ства, установи, органі­зації або уповноваже­ний ним орган відсторо­нює від робо­ти через видавання на­казу (розпоряджен­ня) по підприємству, в яко­му зазначаються підстави відсторонення з посилан­ням на нормативні акти та період, на який працівник відсторонюється від робо­ти. У такому разі про допу­щення працівника до робо­ти окремого наказу видава­ти не по­трібно. Працівник пови­нен ознайомитися з нака­зом під підпис, а в разі його відмови складається акт.

Оскільки заробітна плата виплачується за ви­конану роботу, то, з одно­го боку, відстороняти від роботи доцільно було б без збереження заробітної плати. Однак законодав­ством установлені окремі випадки, коли заробітна плата в разі відсторонен­ня від роботи зберігається повністю, частково або працівникові виплачу­ється допомога із соці­ального страхування.

Вирішуючи питання щодо оплати періоду відсторонення, необхід­но керуватися нормою, якою передбачено підста­ви для відсторонення.

Запис про відсторонен­ня до трудової книжки не заноситься.

Працівник має право оскаржити наказ про від­сторонення від роботи в установленому законом порядку.

Після закінчення тер­міну відсторонення від роботи працівника залеж­но від підстав може бути допущено до роботи, пере­ведено на іншу роботу або звільнено.

ПРАВО НА СОЦІАЛЬНУ ВІДПУСТКУ ТА КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕВИКОРИСТАНІ ДНІ

Які категорії працівників мають право на соціальну відпустку та чи передбачена компенсація за невикористані дні відпустки?

Н адання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, регламентується статтею 182 КЗпПУ та статтею 19 Закону України «Про відпустки», в яких зазна­чено, що жінці, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила ди­тину, одинокій матері, батьку, який ви­ховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування її в ліку­вальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з при­йомних батьків надається щорічна до­даткова оплачувана відпустка триваліс­тю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявнос­ті кількох підстав для надання такої від­пустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Що­річна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на од­ній підставі, обраній працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажан­ням працівника можуть надаватися одночасно із щорічною основною від­пусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та до­даткових відпусток не може перевищу­вати 59 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки нада­ються працівникові з таким розрахун­ком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної трива­лості у перший рік роботи виникає після закінчення 6 місяців безперерв­ної роботи на підприємстві. У разі на­дання зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Статтею 10 ЗУ «Про відпустки» вста­новлені винятки для певних категорій працівників, які за бажанням можуть піти у відпустку до закінчення 6-місяч­ного терміну. У разі, коли працівник, який має право на соціальну відпуст­ку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дити­ною певного віку або ж за кілька попе­редніх років, він має право використа­ти цю відпустку, й у випадку звільнен­ня, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі не­використані дні відпусток, як це перед­бачено статтею 24 ЗУ «Про відпустки».

ДЕ І ЯК ОТРИМАТИ СТРАХОВЕ СВІДОЦТВО?

Як отримати страхове свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування?

С трахове свідоцтво – це єдиний для всіх ви­дів загальнообов’язкового державного соці­ального страхування документ, що вида­ється кожній застрахованій особі та відпо­відно до норм чинного законодавства підтверджує право людини на отримання різних страхових по­слуг і матеріального забезпечення.

Залежно від страхового випадку є декілька видів загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійне; у зв’язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими на­родженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на випадок без­робіття; медичне тощо.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соцстрахування затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 за № 1306. Видається це посвідчення на підставі анкети, яку застраховані особи заповнюють власноруч. До неї вносяться відомості з паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Щоб отримати страхове свідоцтво:

– працюючим громадянам необхідно звернутися до роботодавця (страхувальника) для заповнення ан­кети. У разі виконання робіт у різних фірмах і ком­паніях бланк установленої форми заповнюється за основним місцем роботи, а роботодавець передає пакет із заповненими анкетами до територіального органу Пенсійного фонду України;

– ті, хто забезпечує себе роботою самостійно (займа­ється підприємницькою, адвокатською, нотаріаль­ною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходів), а також непрацюючі особи, які раніше перебували у трудових відносинах з робото­давцями й сплачували внески на загальнообов’язкове державне соцстрахування, повинні особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем постійного проживання.

Виглядає страхове свідоцтво як ламінована картка, на лицевому боці якої зазначені ідентифікаційний номер, прізвище, ім’я та по батькові застрахованої особи, дата її народження, а на звороті – серія, но­мер документа та порядок його застосування. Оскільки свідоцтво не містить фотокартки громадя­нина, воно дійсне лише у разі пред’явлення паспор­та або документа, що посвідчує особу.

На підставі страхового свідоцтва кожна застрахова­на особа має можливість оперативно отримати ін­формацію в будь-якому органі Пенсійного фонду України про сплачені за неї внески на пенсійне страхування, користуватися послугами центрів за­йнятості, одержувати допомогу для догляду за ди­тиною до досягнення нею 3-річного віку.

За допомогою цієї картки застраховані особи мо­жуть самостійно здійснювати контроль за теперіш­німи та майбутніми пенсійними виплатами.

15.04.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини