БЕЗОПЛАТНА ПЕРВИННА ТА ВТОРИННА ПРАВОВА ДОПОМОГА
У чому полягає надання безоплатної
первинної та вторинної правової допомоги, і хто має право на її отримання?
П
оняття безоплатної правової допомоги визначено
Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Це допомога, що гарантується
державою та повністю або частково надається за рахунок коштів державного бюджету,
місцевих бюджетів чи інших джерел.
Безоплатна первинна правова допомога охоплює такі
види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і
роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів
правового характеру (крім процесуальних), а також забезпечення доступу особи
до вторинної правової допомоги та медіації.
Вторинна безоплатна правова допомога включає захист
від обвинувачення, здійснення представництва інтересів у судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складання
документів процесуального характеру.
Безоплатна первинна правова допомога надається
кожній особі, тобто громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, в
тому числі біженцям, які перебувають під юрисдикцією України.
Безоплатну вторинну правову допомогу можуть отримати:
– малозабезпечені особи, тобто особи,
середньомісячний сукупний дохід сім’ї яких нижче суми прожиткового мінімуму,
розрахованого та затвердженого відповідно до ЗУ «Про прожитковий мінімум»
для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення,
а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається
замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних
осіб;
– діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в
сім’ї;
– особи, до яких застосовано адміністративне
затримання чи адміністративний арешт; підозрювані у вчиненні злочину особи,
які затримані органами дізнання та слідства; особи, до яких як запобіжний
захід обрано взяття під варту, та особи, в справах яких відповідно до положень
Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою;
– особи, яким законами України вже закріплено право
на безоплатну правову допомогу, а саме:
– особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців
та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та в разі, якщо особа оскаржує рішення
щодо статусу біженця);
– ветерани війни та особи, на яких поширюється
дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особи,
які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань (стосовно
питань, пов’язаних з їх соціальним захистом);
– особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та
поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (протягом розгляду справи в
суді);
– особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку (протягом розгляду справи в
суді);
– особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України (стосовно питань, пов’язаних з реабілітацією).
До того
ж, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими
Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства
відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори
зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову
допомогу.
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ
ПО ДОПОМОГУ?
Який порядок розгляду звернень про
надання безоплатної первинної правової допомоги?
П
орядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної
правової допомоги визначено в статті 10 Закону України «Про безоплатну правову
допомогу». Так, звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або
подаються особами, які досягли повноліття (щодо дітей – їхніми законними
представниками, щодо недієздатних осіб – їхніми опікунами чи піклувальниками),
безпосередньо до центральних і місцевих органів виконавчої влади,
територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
Органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення
осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, з питань, що віднесені до
їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з
дня надходження звернення.
Якщо
у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової
інформації, така правова допомога надається не пізніше 15-денного терміну з
дня отримання звернення.
Органам
виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється
встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених
частиною 2 статті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень,
запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством
для реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Якщо
питання, порушені в зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої
влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи,
такий орган протягом 5 календарних днів повинен надіслати це звернення до
відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
Якщо під час розгляду
звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади
чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов’язаний роз’яснити
особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
ВИПЛАТИ ПРИ
ЗАТРИМАННІ РОЗРАХУНКУ
Чи має право працівник звернутися
до суду з позовом про стягнення з підприємства середнього заробітку за весь час
затримання розрахунку в разі звільнення з роботи й у який строк?
В
ідповідно до статті 44
Кодексу законів про працю України, в разі звільнення працівника вихідна
допомога, яка є частиною заробітної плати, виплачуєтся йому в розмірі не менше
місячного середнього заробітку.
Якщо спір про розмір виплат відсутній, то підприємство
зобов’язане виплатити працівникові його середній заробіток у день звільнення
(ст. 116 КЗпПУ), а при затримці виплат – ще й середній заробіток за весь час
затримки до дня фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпПУ).
У разі невиплати
власником або уповноваженим ним органом середнього заробітку за весь час затримки
остаточного розрахунку працівник, згідно із статтею 233 КЗпПУ, має право звернутися
до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
СТРОКОВИЙ ЧИ
БЕЗСТРОКОВИЙ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР?
Після укладення строкового договору терміном на 2
місяці я працювала на підприємстві більше 3 років, але наказ про моє зарахування
на постійну роботу не видавався, а в трудовій книжці є запис тільки про
тимчасову. Який запис у трудовій книжці потрібно зробити під час звільнення?
П
родовження трудових відносин,
тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового
трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, за яким строковий
трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений
термін. Отже, на підставі частини 1 статті 391 КЗпПУ зазначений договір
вважається укладеним на невизначений термін.
Це має суттєве значення через те, що тепер працівницю може бути
звільнено тільки на загальних підставах. Оскільки чинність строкового
трудового договору в термін, зазначений у документі, не припинялася, а
тимчасова працівниця почала працювати на постійній основі, має бути видано
наказ про її переведення на постійну роботу.
Записи до
трудової книжки вносяться відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових
книжок працівників, у тому числі відомості про прийняття на роботу, переведення
на іншу постійну роботу та звільнення.
01.04.2017
|
