ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАСОБИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Якими засобами соціальної реабілітації можуть корис­туватися люди з обмежени­ми можливостями, і як здій­снюється транспортне за­безпечення цих категорій громадян?

Відповідно до статті 38 Закону Укра­їни «Про основи соціальної захи­щеності інвалідів в Україні» (За­кон) інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програ­ми реабілітації послуги із соціально-побу­тового і медичного обслуговування, тех­нічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдо­технічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного при­значення (індивідуальні при­строї, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апа­рати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а та­кож автомобілі, крісла ко­лісні з електроприводом – за наявності відповідного медичного висновку.

Інваліду, законному пред­ставнику недієздатного інвалі­да чи дитини-інваліда автомо­біль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визна­ний гуманітарною допомогою, за бажан­ням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації в порядку, визначено­му Кабінетом Міністрів України.

Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім’ї може бути переданий у їхню власність безоплатно в порядку, ви­значеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації мо­жуть бути залишені у власності членів сім’ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міні­стрів України.

Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує її мінімального розміру, або державну соціальну допомогу, призначе­ну замість пенсії, діти-інваліди мають пра­во на безплатне придбання лікарських за­собів за рецептами лікарів у разі амбула­торного лікування.

Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецепта­ми лікарів з оплатою 50% вартості.

Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на без­платне забезпечення санаторно-курортни­ми путівками.

Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове обслуговування в ка­сах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності й підпо­рядкування, які надають будь-які послуги населенню.

Інформація про право на позачергове обслуговування має бути розташована на видному місці.

Порядок та умови забезпечення інвалі­дів і дітей-інвалідів лікарськими, техніч­ними та іншими засобами реабілітації, ви­робами медичного призначення, сана­торно-курортними путівками, автомо­білями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виро­бів медичного призначення визна­чає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 38-1 Зако­ну інваліди першої та другої груп, діти-інваліди й особи, які супрово­джують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї осо­би, яка супроводжує інваліда першої групи або дитину-інваліда), мають пра­во на безоплатний проїзд у пасажирсько­му міському транспорті (крім таксі).

Інваліди, діти-інваліди та особи, які су­проводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-ін­валіда), мають право на 50% знижку вар­тості проїзду на внутрішніх лініях (марш­рутах) повітряного, залізничного, річково­го та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Відповідно до ЗУ «Про транспорт» піль­гове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування.

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд тран­спортом не допускається.

Порядок транспортного обслуговуван­ня інвалідів та дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається нормативно-правови­ми актами, що регламентують правила ко­ристування громадянами повітряним, за­лізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.

ПРАВО НА ПАРКУВАННЯ

Яким законом надається право на паркування водіям-інвалідам?

Про створення умов для без­перешкодного доступу інва­лідів до соціальної інфра­структури, зокрема право на паркування інвалідів-водіїв, ідеться в частині 5 статті 30 Закону України «Про основи соціальної за­хищеності інвалідів в Україні».

Також Постанова Кабінету Міні­стрів України № 1342 «Про затвер­дження Правил паркування тран­спортних засобів» визначає спеці­альні місця для інвалідів, які нада­ються на спеціально обладнаних майданчиках для паркування, в кількості не менше 10% загальної кількості місць і не менше одного місця.

ЗМІНА УМОВ РОЗРАХУНКУ

На нашому підприємстві запроваджують нові умови оплати праці. Чи повинне керівництво повідомляти про це працівників? Якщо так, то в який термін?

Відповідно до статті 103 Кодексу законів про працю України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноваже­ний ним орган повинен повідомити працівника не піз­ніше, ніж за 2 місяці до їх запровадження або зміни.

ОПЛАТА ПОНАДНОРМОВОЇ ПРАЦІ

Чи може понаднормова праця оплачуватися за подвійним погодинним тарифом?

Відповідно до трудового законодавства робота в по­наднормовий час при системі оплати праці за ча­сом оплачується в подвійному розмірі погодинної тарифної ставки.

При відрядній системі оплати праці за роботу в понад­нормовий час виплачується доплата в розмірі 100% та­рифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за почасовою систе­мою, за всі відпрацьовані понаднормові години.

У разі підсумованого врахування робочого часу як по­наднормові оплачуються всі години, відпрацьовані по­над установлений робочий час в обліковому періоді.

Відповідно до статті 106 КЗпПУ компенсація понаднор­мових робіт шляхом надання відгулу не допускається

СКОРОЧЕНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ

В яких випадках встановлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників?

Відповідно до статті 51 Ко­дексу законів про працю України скорочена трива­лість робочого часу встановлюється:

– для працівників ві­ком від 16 до 18 ро­ків – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 го­дини на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від на­вчання час, не може перевищувати половини макси­мальної тривалості робочого часу, передбаченої в абза­ці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

– для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, – не більше 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідли­вими умовами праці, робота в яких дає право на скоро­чену тривалість робочого часу, затверджується в по­рядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій пра­цівників (учителів, лікарів та ін.).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлю­ватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 ро­ків або дитину-інваліда.

15.01.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини