ПРАВО НА ВІДПУСТКУ

Як обчислюється стаж роботи працівників, що дає право на щорічні основну та додат­кову відпустки? Кому та в яких випадках виплачується грошова компенсація за не­використану щорічну відпустку?

Відповідно до ст. 82 Кодексу законів про працю Украї­ни, до стажу робо­ти, що дає право на що­річну основну відпустку (ст.75 КЗпПУ), зарахову­ється:

– час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається від­пустка;

– час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із зако­нодавством зберігали­ся місце роботи (поса­да) та заробітна пла­та повністю або частково (в тому числі час оплачено­го вимушеного про­гулу, спричиненого незаконним звільнен­ням або переведенням на іншу роботу);

– час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матері­альне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, за винят­ком відпустки по догляду за дитиною до досягнен­ня нею 3-річного віку;

– час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у поряд­ку, визначеному ст. 25 і 26 Закону України «Про від­пустки», за винятком від­пустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку;

– час навчання з відри­вом від виробництва три­валістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних на­вчальних закладів;

– час навчання новим професіям (спеціальнос­тям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в орга­нізації виробництва та праці, в тому числі з лік­відацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

– інші періоди роботи, передбачені законодав­ством.

До стажу роботи, що дає право на щорічну до­даткову відпустку (ст. 76 КЗпПУ), зараховується:

– час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або особливим характером праці, якщо працюючий зайнятий у цих умовах не менше по­ловини тривалості робо­чого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, про­фесії або посади;

– час щорічних основної та додат­кових відпусток за роботу із шкід­ливими, важки­ми умовами й особливий ха­рактер праці;

– час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медично­го висновку на лег­шу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробни­чих факторів.

Відповідно до ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника йому випла­чується грошова компен­сація за всі невикориста­ні ним дні щорічної від­пустки, а також додатко­вої відпустки працівни­кам, які мають дітей або повнолітню дитину-інва­ліда з дитинства підгру­пи А I групи.

У разі звільнення ке­рівних, педагогічних, наукових, науково-педа­гогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнен­ня пропрацювали не менш як 10 місяців, гро­шова компенсація випла­чується за невикористані ними дні щорічних від­пусток з розрахунку по­вної їх тривалості.

У разі переведення пра­цівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова ком­пенсація за невикористані ним дні щорічних відпус­ток за його бажанням по­винна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівни­ка частина щорічної від­пустки замінюється гро­шовою компенсацією. При цьому тривалість на­даної працівникові що­річної та додаткових від­пусток не повинна бути менше 24 календарних днів.

Особам віком до 18 ро­ків заміна всіх видів від­пусток грошовою компен­сацією не допускається.

У разі смерті працівни­ка грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а та­кож додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню ди­тину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи, випла­чується спадкоємцям.

ЗВІЛЬНЕННЯ МАТЕРІ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СЕЗОННИХ РОБІТ

Чи має право адміністрація підприємства, згідно з п. 2 ст. 36 КЗпПУ, звільнити жінку (одиноку матір, яка має дитину до 5 років), прийняту на роботу за сезонним трудовим договором, після закінчення строку такого договору?