ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАПИС ПРО НАВЧАННЯ НА ДЕННІЙ ФОРМІ

Чи має право вищий навчальний заклад за­писати в трудову книжку час навчання сту­дента на денній формі? Хто і як у такому разі має відраховувати страхові внески до Пен­сійного фонду?

Згідно з пунктом 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординато­рів, які мають трудові книжки, навчальний за­клад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних від­діленнях (у тому числі підготовчих) вищих на­вчальних закладів.

Підставою для таких записів є накази навчаль­ного закладу (наукової установи) про зараху­вання на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клі­нічних ординаторів.

Проте, якщо у сту­дента ще немає трудо­вої книжки, то інформа­ція щодо часу навчання у вищих навчальних закла­дах та про час перебуван­ня в аспірантурі і клініч­ній ординатурі вноситься вже за місцем роботи, окремим рядком із поси­ланням на дату, номер та найменування відповід­них документів.

Водночас слід зазначи­ти, що тим громадянам, які нині працюють чи на­вчаються, потрібно пам’ятати про те, що за­мість трудового стажу сьогодні введено поняття страхового стажу. Страхо­вий стаж – період (строк), протягом якого особа під­лягає загальнообов’язковому державному пен­сійному страхуванню та за який щомісяця сплаче­но страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску. Трудо­вий стаж до 1 січня 2004 року враховується до ста­жу роботи (фактично страхового стажу) в по­рядку і на умовах, перед­бачених законодавством, що діяло раніше. Почина­ючи з 2004 року, страхо­вий стаж виникає на ін­ших умовах, і це, зокрема, стосується громадян, що навчаються.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пен­сійне страхування» передбачено, що для того, щоб період на­вчання було зарахова­но до страхового стажу, необхідно укласти дого­вір з Пенсійним фондом України. Особи, які дося­гли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому дер­жавному пенсійному страхуванню відповідно до Закону, у тому числі іноземці та люди без гро­мадянства, які постійно проживають або працю­ють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнарод­ними договорами, згода на обов’язковість яких на­дана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у сис­темі загальнообов’язкового державного пен­сійного страхування.

Отже, сьогодні грома­дяни, які бажають отри­мати страховий стаж і не підлягають загальнообов’язковому страхуванню, повинні самостійно за­безпечити сплату відпо­відних страхових внесків.

ЯКЩО РОБІТНИК НЕ БАЖАЄ ПРАЦЮВАТИ

У нашому комунальному під­приємстві є сантехнік, який постійно вживає алкоголь, через що часто не виходить на роботу. Як його звільнити за законом?

Відповідно до Кодексу зако­нів про працю України звіль­нення, як дисциплінарне стягнення, може бути засто­совано:

– за систематичне невиконання пра­цівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудо­вим договором або правилами вну­трішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовували­ся заходи дисциплінарного або гро­мадського впливу (п. 3 ст. 40 КЗпП);

– за прогул, у тому числі відсут­ність на роботі більше 3 годин про­тягом робочого дня без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);

– за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або ток­сичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП).

Роботодавець має право за своєю ініціативою звільнити працівника і з інших підстав, що передбачені у ст. 40 КЗпП, а саме:

– змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реор­ганізації, банкрутства або перепро­філювання підприємства, устано­ви, організації, скорочення чисель­ності або штату працівників;

– виявленої невідповідності праців­ника займаній посаді або виконува­ній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню да­ної роботи, а також у разі скасуван­ня допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

– нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль внаслі­док тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За пра­цівниками, які втратили працездат­ність у зв’язку з трудовим калі­цтвом або професійним захворюван­ням, місце роботи (посада) зберіга­ється до відновлення працездатнос­ті або встановлення інвалідності;

– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

– вчинення за місцем роботи роз­крадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого ви­роком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накла­дення адміністративного стягнен­ня або застосування заходів гро­мадського впливу.

ВІДШКОДУВАННЯ ВАРТОСТІ ПРОЇЗДУ ДО РОБОТИ

Моя тітка працює в місті, а мешкає в селищі, тому нас цікавить, чи є закон про від­шкодування вар­тості проїзду до роботи із селища до міста?

Чинне законодавство України не передбачає зобов’язань роботодавця щодо відшкодування вартості проїзду працівників до місця роботи та місця проживання. Водночас він може в добро­вільному порядку оплачувати проїзд працівникові, а тому вашій родичці необхідно звернутися до керівни­цтва підприємства з таким проханням.

РОБОТА НА ОДНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Чи забороняє закон близьким родичам (чо­ловік і жінка) займати матеріально відпові­дальні посади на одному підприємстві (ди­ректор і головний бухгалтер)?

Відповідно до ст. 25-1 Кодексу Законів про працю України передбачено обмеження спільної робо­ти родичів на підприємстві, в установі, органі­зації, де визначено, що власник вправі запрова­джувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо в зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або під­контрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях держав­ної форми власності порядок запровадження таких об­межень встановлюється законодавством.

ЗВІЛЬНЕННЯ З НАДАННЯМ ВІДПУСТКИ

Якщо я звільняюсь із наданням відпустки, чи потрібно мені відпрацьовувати 2 тижні, чи можна написати заяву і відразу йти у відпуст­ку з наступним звільненням?

Статтею 38 КЗпП передбачено лише те, що пра­цівник повинен письмово попередити власни­ка або уповноважений ним орган про своє звільнення не пізніше, ніж за 2 тижні. Що сто­сується відпустки, то згідно ст. 3 За­кону України «Про відпустки», за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за по­рушення трудової дисципліни), йому має бути надано невикориста­ну відпустку з наступним звільнен­ням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

20.08.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини