РОБОТА НЕ ЗА СУМІСНИЦТВОМ
За яких умов друга робота не є сумісництвом?
Усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом,
мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не
є сумісництвом. Перелік робіт, які не є сумісництвом, передбачені у додатку (п.
1) до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств,
установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства
юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28 червня 1993 року. Серед
них:
– літературна робота, в тому числі редагування, переклад та рецензування
окремих творів, яка оплачується з фонду авторського гонорару;
– технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою
оплатою праці;
– педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не
більш як 240 годин на рік;
– виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони
здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці;
– керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих
навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають
у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин
на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими
спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах
і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік;
– проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних
інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів,
головними спеціалістами органів охорони здоров’я в лікувально-профілактичних установах
в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці;
– робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних
і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на підприємствах
і в організаціях;
– робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві,
в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами
професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов’язків по
завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних
та інших працівників навчальних закладів, керівництво предметними та цикловими
комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування
медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т. ін.;
– робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних
та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних
до них за оплатою праці, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів
по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих
навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму
навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому
навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному
закладі;
– переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств;
– організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або
відрядної оплати праці, а також супроводження туристських груп у системі туристично-екскурсійних
установ профспілок;
– інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній
роботі працівник зайнятий неповний робочий день і відповідно до цього отримує
неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці за основною та іншою роботою не
перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи;
– виконання обов’язків, за які встановлена доплата до окладу
(ставки) в процентах або в національній грошовій одиниці.
Виконання робіт, зазначених у пунктах 1, 9, 10, у робочий час
не допускається.
Виконання робіт, зазначених у пункті 8, здійснюється залежно
від їх характеру як в основний робочий час, так і поза його межами.
Виконання робіт, зазначених у пунктах 2–7, допускається в робочий
час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації, без утримання
заробітної плати.
ПЕРЕРВАНА ВІДПУСТКА
У якому випадку можна відкликати людину з відпустки?
Такі правовідносини регулюються Кодексом законів про працю
України (КЗпПУ) і Законом України «Про відпустки». Так, відповідно до ч. 8 ст.
79 КЗпПУ та ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про відпустки», відкликання працівника з щорічної
відпустки можливе лише у випадках, передбачених законом (відвернення нещасних
випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації)
та за дотримання наступних вимог:
– наявність згоди працівника на відкликання з щорічної відпустки;
– основна неперервна частина відпустки повинна складати не
менше 14 календарних днів (ч. 6 ст. 79 КЗпПУ);
– невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику
після закінчення дії причин, з яких працівника було відкликано з відпустки, або
за згодою сторін в інший період часу.
При цьому слід зважати на те, що відмова працівника виходити
на роботу в разі відкликання з відпустки не розглядається як дисциплінарний проступок.
МИРОВА УГОДА СТОРІН
У яких випадках може укладатися мирова угода?
Відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України
мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних
поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.
Сторони (позивач і відповідач) можуть укласти мирову угоду і
повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення
про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява долучається
до справи.
До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами
мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не
обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях
на їх вчинення.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу
про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням
сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди
суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє
ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє
її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
ЯК ОТРИМАТИ СУДОВИЙ НАКАЗ
Що таке судовий наказ? Ким і коли видається цей документ?
Судовий наказ – це зручний механізм захисту неоспорюваних прав,
передбачений ст. 95 Розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України. Цей документ
видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст. 96 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа,
якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право
захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути видано у разі,
якщо:
1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої
працівникові суми заробітної плати;
2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку
відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних
послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням
індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі
30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана
із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення
інших зацікавлених осіб;
5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної
якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу
товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.
14.05.2016
|