ЗАЛИШЕННЯ НА ПОСАДІ ЗА РІВНИХ УМОВ ПРАЦІ
Працюю державним службовцем. Планується скорочення посад –
з двох працівників залишиться один. Мій колега-пенсіонер, 74 років, має 25-річний
стаж роботи в даній установі. Мені 43 роки, пропрацював на посаді 8 років, маю на
утриманні трьох неповнолітніх дітей. Адміністрація видала наказ про моє скорочення,
оскільки в мене менший стаж роботи. Чи можу я оскаржити дане рішення й на підставі
якого закону?
Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю (КЗпП) при
скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації
виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам
з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага
в залишенні на роботі надається:
– сімейним – за наявності двох і більше утриманців;
– особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним
заробітком;
– працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному
підприємстві, в установі, організації;
– працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних
навчальних закладах без відриву від виробництва;
– учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється
чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і
раціоналізаторських пропозицій;
– працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі,
організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
– особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років
з часу повернення на постійне місце проживання до України;
– працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової
служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох
років з дня звільнення їх із служби.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору
безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в
тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення
свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії
наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП). У статті
265 КЗпП вказується, що особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством.
У разі скорочення, яке не відповідає законодавству, ви маєте
право оскаржувати дане рішення на підставі КЗпП та інших законів до суду.
ЯКЩО ПІДПРИЄМСТВО Є БАНКРУТОМ
Наразі перебуваю в декретній відпустці, компанія, де я працювала,
збанкрутіла, на її базі буде створено нове підприємство. Директор повідомив, що
сьогодні останній день роботи, тому мені потрібно написати заяву на звільнення і
забрати трудову книжку, бо потім я її не отримаю. Нової посади при цьому не пропонують.
Як мені діяти?
Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України (КЗпП)
звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років – ч.
6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків
повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливе звільнення
з обов’язковим працевлаштуванням.
Статтею 184 КЗпПУ визначено, що звільнення зазначених працівників
допускається лише за умови обов’язкового працевлаштування. Звільнити їх за пунктом
1 статті 40 КЗпП можна лише після закінчення дії обставин, які надають право на
вказану пільгу, в будь-який час проведення ліквідації юридичної особи. У період
дії цих обставин звільнення можливе лише за пунктом 5 статті 36 КЗпП у зв’язку
з переведенням за їх згодою на інше підприємство в установленому порядку.
Трапляються випадки, коли в документах про припинення юридичної
особи зазначається потреба в її ліквідації й одночасно проголошується створення
іншої з аналогічними або подібними функціями з подальшим переданням їй майна
юридичної особи, що ліквідується. У цьому разі осіб, яких не можна звільняти з
роботи за статтею 184 КЗпП, обов’язково потрібно забезпечити роботою на новоствореному
підприємстві, якому передані функції та майно ліквідованого.
У випадку порушення трудових прав, у тому числі в разі незаконного
звільнення, працівник вправі звернутися до суду. У статті 233 КЗпП визначені строки
звернення до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням
трудових спорів.
Таким чином, можна звернутися із заявою про вирішення трудового
спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли ви дізналися або повинні
були дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний
строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
ЯК ПРАВИЛЬНО ЗВІЛЬНИТИСЯ З ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ЗАКРИВАЄТЬСЯ?
Відділення підприємства, де я працював протягом 20 років, підлягає
ліквідації. Працююче відділення знаходиться у сусідньому місті, за 60 кілометрів, тож діставатися
щодня на роботу проблематично. Що робити?
Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи із створенням
чи без створення іншого підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної
особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури. На відміну
від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою
для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини
1 статті 40 Кодексу законів про працю (КЗпП) лише з підстав скорочення чисельності
або штату працівників у з’язку з такими змінами за умови дотримання власником вимог
частини 2 статті 40 (звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника
за його згодою, на іншу роботу), статті 42 (переважне залишення на роботі при вивільненні
працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці), статті 43
(отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації), статті 49-2
(попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше, ніж за 2 місяці).
ЧИ МОЖНА ВИПЛАЧУВАТИ ЗАРПЛАТУ МЕНШЕ МІНІМАЛЬНОЇ?
Чи можна виплачувати заробітну плату, яка менша за мінімальну,
якщо працівник працює неповний робочий день (на півставки)?
Порядок виплати заробітної плати регулює Закон України «Про
оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (Закон). Відповідно до статті 3 цього Закону
за виконану працівником місячну (погодинну) норму праці підприємство зобов’язане
нарахувати йому зарплату не нижче мінімальної. Таким чином, якщо працівник відпрацював
увесь місяць, роботодавець не має права нарахувати зарплату нижчу за мінімальну.
Разом з тим, це можливо, якщо працівник трудиться неповний робочий
день (приміром, півдня) й одержує півставки. У таких випадках зарплата має розраховуватись
пропорційно відпрацьованому часу (виконаному обсягу робіт). Але при проведенні
розрахунків необхідно виходити з того, що зарплата за повний місяць роботи має
бути не нижче мінімальної.
18.03.2016
|