ПРОЦЕДУРА ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ
Яким чином встановлюється інвалідність повнолітнім особам, і
після якого періоду надається група інвалідності довічно?
Порядок встановлення груп інвалідності, критерії, за якими визначають
ступінь обмеження життєдіяльності, терміни повторних оглядів інвалідів регулюються
Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства
охорони здоров’я України від 7 квітня 2004 року № 183 (Інструкція). Медико-соціальні
експертні комісії (МСЕК) при проведенні експертиз щодо визначення ступеня обмеження
життєдіяльності людей, причин, часу настання, груп інвалідності керуються Положенням
про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 1992 року № 83.
Згідно п. 1.2 Інструкції, інвалідність у повнолітніх осіб визначається
шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями. Група
інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних
дефектах і прирівняних до них станах, стійких необоротних морфологічних змінах
та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних
заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі
динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин
у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше 60 і жінкам старше 55 років,
інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення 60 років (у чоловіків)
та 55 років (у жінок). Але в будь-якому разі група інвалідності без зазначення
строку переогляду встановлюється після огляду особи МСЕК за результатами вказаних
вище висновків.
ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД РОБОТИ
В яких випадках відбувається відсторонення працівника від роботи,
і чи припиняється при цьому дія трудового договору?
Відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення
працівників власником або уповноваженим ним органом від роботи можливе у таких
випадках:
– поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного
або токсичного сп’яніння;
– відмова або ухилення від обов’язкових медичних оглядів;
– відмова або ухилення від навчання, інструктажу й перевірки
знань з охорони праці та протипожежної охорони;
– в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення від роботи – це тимчасове позбавлення працівника,
який перебуває у трудових правовідносинах з підприємством, можливості реального
здійснення ним права на працю. Усунення від роботи провадиться власником на підставі
виявленого ним факту, через який власник має право або зобов’язаний усунути працівника
від роботи. Право вимагати усунення від роботи мають також відповідні посадові
особи державної влади, державного санітарного нагляду, Державтоінспекції, а також
слідчі та ін.
Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється,
але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення
від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснює власник
підприємства або уповноважений ним орган шляхом видання наказу (усного розпорядження
з наступним виданням наказу) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням.
ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ
У яких випадках фізична особа вважається недієздатною, і які
правові наслідки настають у такому випадку?
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною (ст. 39 Цивільного
кодексу України), якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу
не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється
Цивільним процесуальним кодексом України.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної
сили рішенням суду про це.
За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює
цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє
опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її
психічного стану в неї відновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та
керувати ними.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Така особа
не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної
особи та в її інтересах вчиняє опікун. Згідно із статтею 1184 ЦКУ відповідальність
за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.
Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним
шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної
експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити в своєму
рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною
і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього
підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право
вимагати від заявника її відшкодування.
НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ПРАЦІВНИКАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Який порядок надання щорічної відпустки працівникам з інвалідністю?
У листі від 29.12.2015 № 774/13/116-15 Міністерство соціальної
політики повідомляє, що згідно з ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про відпустки» (Закон), інвалідам
I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів,
а інвалідам III групи – 26 календарних днів.
Відповідно до ст. 24 Закону, в разі звільнення працівника йому
виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.
При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна
бути менше 24 календарних днів.
Таким чином, якщо працівник з якихось причин не скористався
своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (зокрема, за два, три,
чотири чи більше років), він має право використати їх, а у разі звільнення йому
має бути виплачена грошова компенсація.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник
втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати такі відпустки
в разі їх невикористання.
12.03.2016
|
