ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
Навчаюся на останньому курсі інституту за спеціальністю економіст.
З метою отримання професійних навичок хочу пройти стажування на підприємстві.
Хто має робити відповідний запис в трудовій книжці: роботодавець чи начальний заклад?
Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення»
студенти вишів, учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію
(кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший
спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» і продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному
рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається
освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності,
виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування
у вільний від навчання час.
Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань
та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та
засвоєння нових технологій, техніки, а також додаткових компетенцій.
Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору
затверджує Кабінет Міністрів України.
Строк стажування за договором не може перевищувати 6 місяців.
Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом
працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною
професією (спеціальністю) не менше 3 років.
У разі коли в період стажування особа, що здобула професію, виконує
професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані
відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй зарплати згідно з установленими
системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням
коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Робота керівників стажування, призначених із числа працівників
підприємства, організації, установи, може оплачуватися підприємством, організацією,
установою за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення
кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісяця в розмірі не менше
5% суми основної зарплати, яку вони отримують за основним місцем роботи.
Згідно із змінами до Інструкції про порядок ведення трудових
книжок працівників, затвердженими наказом Мінсоцполітики від 08.11.2013 №
748/2354/5, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим
ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття студента вишу, учня професійно-технічного
навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним
рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст»
та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Запис у трудову книжку про стажування студентів та учнів вноситься
із зазначенням посади, періоду та місця проходження (структурний підрозділ) стажування,
спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста. Підставою
для таких записів є наказ про проходження стажування.
ВІДПУСТКА ЗА ВИРОБНИЧИМ ГРАФІКОМ
Через 7 місяців роботи після відпустки мене знову відправляють
у відпустку, посилаючись на виробничий графік їх черговості. Чи правомірні такі
дії керівництва?
Згідно із статтею 10 ЗУ «Про відпустки» щорічні відпустки за
другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час
відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної
профорганізації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво
трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні
графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості
для їхнього відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених
графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом,
який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не
пізніше, ніж за 2 тижні до встановленого графіком терміну.
ОПЛАТА ПРОСТОЮ
Для того, щоб зекономити на оплаті простою, керівники часто
відправляють працівників у тривалі неоплачувані відпустки. Як у разі вимушеного
простою має оплачуватися цей час?
Згідно із статтею 34 Кодексу законів про працю України простій
– це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов,
необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Порядок
оплати часу простою врегульовано статтею 113 КЗпПУ, яка визначає, що час простою
не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки
встановленого працівнику розряду (окладу).
Оплата часу простою не з вини працівника ставиться в залежність
від повідомлення ним про початок простою роботодавця (бригадира, майстра, інших
службових осіб) в тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу
чи всього підприємства. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна
для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього
природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Простій з вини працівника в будь-якому разі оплаті не підлягає.
Підпунктом 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної
плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, передбачено,
що оплата за невідпрацьований час, зокрема простоїв не з вини працівника, включається
до фонду додаткової зарплати.
ВІДРЯДЖЕННЯ У ВИХІДНІ
Які гарантії передбачені для працівника, який перебуває у відрядженні
у вихідний день?
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим
робочого часу того підприємства, до якого його відряджено. Тому за час відрядження
за працівником зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток, у тому
числі за час перебування в дорозі. Замість днів відпочинку, невикористаних за час
відрядження, інші вихідні після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник
спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні, то за
роботу в ці дні, відповідно до статей 72 та 107 КЗпП, провадиться оплата в подвійному
розмірі. Згідно з пунктом 11 розділу І Інструкції № 59, якщо працівник відбуває
у відрядження у вихідний день, то йому після повернення в установленому порядку
надається інший день відпочинку.
Якщо ж наказом передбачено повернення працівника з відрядження
у вихідний день, то йому може надаватися інший день відпочинку. Питання виходу
працівника на роботу в день вибуття у відрядження та день прибуття з відрядження
регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
28.02.2016
|