ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРАЦЯ У ВИХІДНИЙ ДЕНЬ

Мій чоловік-охоронець працює за графіком три дні через три по 12 годин. Керівник спочатку запро­вадив один додатковий день на місяць у вихідний, а потім двічі на місяць. Чи має він право в обов’язковому порядку примуси­ти працівника виходити на роботу у вихідний?

За загальним правилом, ро­бота у вихідні дні за­боронена, проте у виняткових ви­падках, установле­них законодав­ством, допускаєть­ся залучення окре­мих працівників до роботи в ці дні, але тільки з дозволу профкому. Так, від­повідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу законів про працю, залучення окре­мих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких ви­няткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслід­ків; 2) для відвернення нещасних ви­падків, які ставлять або можуть поста­вити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання не­відкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить подальша нормальна робота підприємства в цілому або його окре­мих підрозділів; 4) для виконання не­відкладних вантажно-розвантажу­вальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах від­правлення і призначення.

При залученні окремих працівни­ків до роботи у вихідні дні підприєм­ствам слід враховувати, що зазначе­ний вище перелік виняткових випад­ків є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає, а також те, що деякі категорії працівників заборо­няється за­лучати до ро­боти у вихідні дні за будь-яких обставин, зокрема вагітних, жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб молодше 18 років.

Щодо залучення окремих працівни­ків до роботи в святкові та неробочі дні, діють такі ж правила, встановлені ч. 1, 2 ст. 73 КЗпП, як і щодо вихідних днів. Зокрема, у ці дні допускаються роботи, припинення яких неможливе за виробничо-технічних умов (безпе­рервно діючі підприємства) або в зв’язку з необхідністю обслуговування населення, а також у випадках та по­рядку, передбачених ст. 71 КЗпП. При розробленні наказів про залучення окремих працівників до роботи у ви­хідні або святкові (неробочі) дні під­приємствам також слід ураховувати наведені нижче положення, що випли­вають із норм чинного трудового зако­нодавства.

Так, при залученні до роботи у ви­хідний день конкретного працівника під вихідним днем слід розуміти саме вихідний день цього працівника, вста­новлений правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності, затвердженим роботодав­цем за погодженням з профкомом, оскільки на окремих підприємствах цей день може не збігатися із загаль­ним (неділя) або загальноприйнятим (субота) вихідним днем. Якщо роботу конкретного працівника в святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, то окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно.

Підприємство не має права залуча­ти до роботи у вихідний чи святковий (неробочий) день увесь колектив пра­цівників підприємства (структурного підрозділу) або оголошувати вихідний день робочим для всього підприєм­ства, оскільки ст. 71 КЗпП допускає за­лучення до роботи в ці дні тільки окре­мих працівників, тому в запиті робото­давця на отримання згоди профкому про залучення працівників до роботи в ці дні, та в наказі, що видається з цьо­го приводу, ці окремі працівники має бути перелічено із зазначенням поса­ди (професії) та П.І.Б.

Невиконання працівником наказу по підприємству про його залучення до роботи у вихідний чи святковий (не­робочий) день при дотриманні підпри­ємством установленого порядку тако­го залучення є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, працівника можна притягти до дисциплінарної відповідальності за це порушення.

ЯКЩО ЧОЛОВІК – ІНВАЛІД…

Чи вважається пере­вагою наявність чо­ловіка – інваліда ві­йни І групи при зали­шенні на роботі його жінки (коли відбува­ється скорочення штату), враховуючи її передпенсійний вік?

Для визначення таких працівників робото­давець робить порів­няльний аналіз про­дуктивності їх праці та квалі­фікації, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини:

– наявність відповідної осві­ти, післядипломної освіти, до­кументів про підвищення ква­ліфікації;

– відсутність дисциплінарних стягнень;

– наявність заохочень за успі­хи в роботі;

– отримання премій за вико­нання особливо важливих робіт;

– відсутність прогулів, відпус­ток без збереження зарплати, тривалого перебування на лі­карняному, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань;

– обсяги виконуваних робіт і т. ін.

При рівних умовах продук­тивності праці та кваліфіка­ції перевага надається:

– сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

– особам, у сім’ї яких немає ін­ших працівників із самостій­ним заробітком;

– працівникам з тривалим без­перервним стажем роботи на даному підприємстві, в уста­нові, організації;

– працівникам, які навчають­ся у вищих і середніх спеці­альних навчальних закладах без відриву від виробництва;

– учасникам бойових дій, інва­лідам війни й особам, на яких поширюється дія ЗУ «Про ста­тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

– авторам винаходів, корис­них моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

працівникам, які отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне за­хворювання.

ЯК ОТРИМАТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА?

Ми з чоловіком та сином проживаємо в місті, в однокімнатній квартирі, тож хочемо отри­мати земельну ділянку для будівництва при­ватного будинку. Заяву подали до земвідді­лу. Нам уже четвертий рік відповідають, що земельних ділянок немає. Як вирішити це питання, і на якій відстані від міста ми може­мо отримати ділянку?

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу Украї­ни (ЗКУ), громадяни України мають право на безоплатне передання їм ділянок із земель дер­жавної або комунальної власності для будівни­цтва й обслуговування жилого будинку, господар­ських будівель та споруд (присадибна ділянка) у се­лах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність ділянки із земель державної або комуналь­ної власності, подають клопотання до відповідної ра­йонної, Київської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнахо­дженням земельної ділянки. У клопотанні зазнача­ються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графіч­ні матеріали, на яких зазначено бажане місце розта­шування земельної ділянки, погодження землекорис­тувача (у разі вилучення земельної ділянки, що пере­буває у користуванні інших осіб) та висновки кон­курсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вищезгадані земельні ділянки можуть надаватись, у тому числі, за рахунок земель запасу. Відповідно до ст. 19 ЗКУ землі за основним цільовим призначенням поділяються на дев’ять категорій. У межах кожної з наявних категорій існують землі запасу, тобто вільні ділянки, не передані у користування або власність.

Відповідно до п. 7 ст. 118 ЗКУ районна, Київська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання в місячний строк і дає до­звіл на розроблення проекту землеустрою щодо відве­дення земельної ділянки або надає мотивовану відмо­ву. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів насе­лених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-те­риторіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвер­джених у встановленому законом порядку.

07.02.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини