ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ВИКОНАВЧИЙ НАПИС НОТАРІУСА: ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ

Можливість вчинення виконав­чого напису прямо передбачено законодавством у наступних ви­падках:

– при стягненні аліментів за до­говорами, визначеними ст. 78, 99, 109, 189 Сімейного кодексу України;

– при зверненні стягнення на за­ставлене май­но, відповід­но до ст. 20 ЗУ «Про заставу»;

– при звернен­ні стяг­нення на предмет іпотеки, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»;

– при стягнен­ні заборгованості з орендної плати, відповід­но до ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про оренду дер­жавного та комунального майна»;

– в разі пред’явлення вимоги про повернення предмета лізингу при відмові від договору лізингу або при стягненні з лізингоодержува­ча простроченої заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг»;

– при стягненні заборгованості за векселями, опротестованими но­таріусами, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про обіг векселів в Україні»;

– при стягненні за диспашею, відповідно до ст. 292 Кодексу тор­говельного мореплавства України.

В окремих випадках законодав­ством передбачено заборону звер­нення стягнення на певне майно, що унеможливлює вчинення вико­навчого напису, зокрема:

– на майно, одержане на підста­ві договору про припинення права на утримання (ст. 89 Сімейного ко­дексу України);

– на майно, передане набувачу за договором довічного утриман­ня (ст. 754 Цивільного кодексу України);

– на майно, що є предметом за­стави (іпотеки) і належить кому­нальному чи державному підпри­ємству або підприємству, більш як 50% акцій (часток, паїв) якого пе­ребуває у державній власності (ст. 20 ЗУ «Про заставу», ст. 33 ЗУ«Про іпотеку»).

Вчинення виконавчого напису можливе, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше 3 років, а у відносинах між підпри­ємствами, установами й організа­ціями – не більше 1 року.

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Які документи потрібно подавати до нотарі­уса, щоб встановити прострочення виконан­ня зобов’язань боржником?

Документи, які подає стягувач, повинні під­тверджувати не лише заборгованість боржни­ка та встановлювати прострочення виконан­ня зобов’язання, а й безспірність цих фактів.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржни­ка, яка виключає можливість спору, зокрема щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а від­так, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насам­перед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Такими документами, залежно від правочину, можуть бути: документи первинної бухгалтерської документа­ції, оформлені відповідно до норм ст. 9 ЗУ «Про бухгал­терський облік та фінансову звітність». А саме: пла­тіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з ра­хунків, на які боржник перераховує кошти, розписки, чеки тощо.

Також однією з умов є наявність у стягувача докумен­та, що підтверджує заборгованість (оригінал нотарі­ально посвідченого договору, опротестований вексель і т. ін.).

Приймаючи рішення про звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису, стягувачу необхід­но надати документи, які б підтверджували наступні умови:

– чи підпадає заявлена вимога під вид заборгованості, визначений Постановою КМУ;

– чи наявні та оформлені належним чином документи, передбачені Постановою КМУ;

– чи підтверджують наявні документи безспірність за­боргованості боржника перед стягувачем і простро­чення виконання зобов’язання;

– чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Подання документів та одержання виконавчого напи­су здійснюється безпосередньо стягувачем (кредито­ром) або уповноваженим ним представником.

ПРАВО НА ВІДПУСТКУ В ПЕРШИЙ РІК РОБОТИ

Чи має право праців­ник на відпустку в перший рік роботи і яким терміном визна­чається її тривалість?

Працівник у пер­ший рік роботи на підприємстві має право отримати щорічну основну та до­даткову відпустку повної тривалості після закін­чення 6 місяців безпе­рервної роботи на цьому підприємстві.

За потреби відпустка може бути надана праців­никові до закінчення 6-мі­сячного терміну. В цьому випадку її тривалість ви­значається пропорційно відпрацьованому часу.

Працівники, які згідно із ст. 10 ЗУ «Про відпустки» мають право на отриман­ня відпустки у зручний для них час, можуть за ба­жанням отримати від­пустку повної тривалості в перший рік роботи до на­стання 6-місячного термі­ну. Крім того, таким пра­вом у перший рік роботи можуть скористатися:

– особи, які звільнилися після проходження вій­ськової служби за призи­вом, якщо після звільнен­ня працевлаштувалися протягом 3 місяців;

– особи, які працюють за сумісництвом, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах;

– працівники, які мають потребу в санаторно-ку­рортному лікуванні за на­явності путівки;

– працівники, які не вико­ристали відпустку за по­переднім місцем роботи та не отримали за неї гро­шової компенсації.

У разі звільнення праців­ника до закінчення робо­чого року, за який йому була надана відпустка, кошти за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої части­ни, утримуються із зарплати працівника. Пере­лік підстав звільнення, за яких кошти не утриму­ються із зарплати, наве­дено в ст. 22 ЗУ «Про відпустки».

22.01.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини