З метою забезпечення безперебійного телефонного зв’язку під
час виборів, згідно з наказом роботодавця, ми (кабельники і монтери) працювали
у вихідний день з подвійною оплатою праці. Проте згодом заднім числом був виданий
інший наказ, за яким наша робота мала компенсуватися відгулами. Чи правомірні такі
дії роботодавця? Як захистити свої права, і як має діяти профком?
Відповідно до ст. 71 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ)
робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці
дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових
випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається
в таких виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха,
епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть
поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування
майна;
3) для виконання невідкладних, насамперед непередбачених, робіт,
від негайного виконання яких залежить подальша нормальна робота підприємства, установи,
організації загалом або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт
з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів
у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за
письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Згідно із ст. 72 КЗпПУ робота у вихідний день може компенсуватися,
за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному
розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті
107 КЗпПУ, а саме:
1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними
ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної
годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день
провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної
або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично
відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Таким чином, роботодавець після погодження питання з профкомом
мав отримати згоду працівників на конкретні умови компенсації за роботу у вихідний
день. Про таку згоду, як правило, свідчать особисті підписи працівників на наказі
про ознайомлення з його змістом, а також фактичний їх вихід на роботу. Зміна умов
такої компенсації без погодження з працівниками є порушенням ст. 72 КЗпП України.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх
права та гарантії діяльності» профком здійснює громадський контроль за виконанням
роботодавцем законодавства про працю та охорону праці, забезпеченням на підприємстві,
в установі або організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії,
правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених
недоліків.
Згідно із ст. 21 Закону про профспілки профком має право внести
роботодавцю подання про усунення порушень законодавства про працю, яке є обов’язковими
для розгляду, та в місячний термін одержати від нього аргументовану відповідь. У
разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність
посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.
Крім того, ст. 45 КЗпП України визначає право виборного профспілкового
органу первинної профорганізації (профспілкового представника) вимагати від власника
або уповноваженого ним органу розірвання трудового договору з керівником підприємства,
установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, колдоговори й
угоди, Закон про профспілки.
У будь-якому випадку профкому треба ухвалити рішення про порушення
ст. 71 КЗпПУ (якщо питання залучення працівників не погоджувалося з профспілкою),
звернення профкому з поданням про усунення порушень, застосування ст. 45 КЗпПУ тощо.
Тоді роботодавець зобов’язаний буде реагувати на вимоги в установленому порядку.
Що стосується самих працівників, то у них протягом 3 місяців
з дня, коли їх право порушили, або коли їм стало про це відомо, є право звернутися
до суду. Проте вони, як правило, не наважуються судитися. Тому доцільніше буде задіяти
механізми профспілкового захисту.
Матеріали сторінки підготовлені правовою та технічною інспекцію
праці ФПУ
ОПЛАТА ЗА РОБОТУ У ВИХІДНИЙ І СВЯТКОВИЙ ДЕНЬ
1) відрядники – за подвійними відрядними розцінками;
2) працівники, праця яких оплачується за годинними або денними
ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівники, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної
годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася у межах місячної
норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу,
якщо робота провадилася понад місячну норму.
ЛЮДЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ – ГІДНІ ПРАВА!
Напередодні Міжнародного дня прав людини 3 грудня разом із світовою
спільнотою Україна відзначала Міжнародний день інвалідів. З метою забезпечення
належних умов для реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав
і свобод особами з інвалідністю, впровадження кращого світового досвіду у цій
сфері, недопущення дискримінації, а також виконання зобов’язань, взятих Україною
за Конвенцією про права інвалідів 3 грудня 2015 року Президент України підписав
Указ № 678/2015 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю».
Указ спрямований на привернення уваги суспільства до проблем людей з інвалідністю,
зокрема осіб, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва
під час безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій і Луганській
областях, інвалідів з числа внутрішньо переміщених осіб.
Своїм Указом Президент поставив чіткі завдання перед Кабінетом
Міністрів, міністерствами закордонних справ, соціальної політики, громадськими
організаціями, що опікуються питаннями осіб з інвалідністю, обласними, Київською
міською держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, Національною агенцією
України з питань держслужби, Національною академією державного управління при
Президентові України.
В УКРАЇНІ ЗМІНИЛИСЯ РОЗМІРИ СУДОВОГО ЗБОРУ
1 вересня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №
484-19, основними новелами якого є:
– зменшення кількості категорій судових справ, при розгляді
яких судовий збір не сплачується;
– відміна пільг стосовно сплати судового збору суб’єктами владних
повноважень у разі коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом
владних повноважень;
– відміна права часткової сплати судового збору під час подання
адміністративного позову майнового характеру;
– відміна верхньої межі розміру ставок судового збору за подання
до суду позовної заяви майнового характеру;
– запровадження диференційованих ставок судового збору за категоріями
платників (фізичні особи, юридичні особи) з перенесенням більшого навантаження на
юридичних осіб;
– запровадження системи прогресуючого розміру судового збору
при зверненні до вищої судової інстанції;
– внесення змін до порядку сплати та повернення судового збору,
а також запровадження процедури перевірки зарахування судового збору до спеціального
фонду Держбюджету України перед відкриттям (порушенням) провадження у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» у редакції
від 01.09.2015, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових
інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення зарплати та поновлення
на роботі. Стосовно інших вимог, що випливають з трудових правовідносин, судовий
збір сплачується на загальних підставах.