СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

ВІДСТРОЧКА НА ПОГАШЕННЯ ВАЛЮТНОГО КРЕДИТУ

Як валютному позичальни­ку отримати відстрочку на погашення квартирного кредиту? Чи можуть через суд за неповернення вчас­но боргу забрати іпотечне житло, і куди в такому ви­падку звертатися?

7 червня 2014 року набрав чин­ності Закон України «Про мо­раторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в інозем­ній валюті».

Протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) не­рухоме житлове майно, яке вважа­ється предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпе­чення зобов’язань громадяни­на України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, на­даними йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

– таке нерухоме житлове майно використовується як місце постій­ного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівни­цтва нерухомого житлового май­на, яке перебуває в іпотеці, за умо­ви, що у позичальника або майно­вого поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

– загальна площа такого нерухо­мого житлового майна (об’єкта не­завершеного будівництва нерухо­мого житлового майна) не переви­щує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Також не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законо­давства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальни­ка, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реаліза­ції (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Проте, розглядаючи питання щодо застосування мораторію Вер­ховний Суд України в своїй Поста­нові по справі № 6-46цс15 зазначив, що мораторій не звільняє від вико­нання зобов’язання, а є відстрочен­ням виконання певних обов’язків, відкладення певних дій на визна­чений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

З огляду на вищезазначене, нор­ми Закону, який набрав чинності 7 червня 2014 року, тобто після ухва­лення рішення суду першої інстан­ції, самі по собі не можуть бути підставою для скасування рі­шення суду. В такому випадку необхідно звертатись до суду першої інстанції із за­явою про відстрочку вико­нання рішення.

Так, відповідно до ст. 373 Цивільного процесу­ального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рі­шення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсут­ність присудженого майна в на­турі, стихійне лихо тощо), за зая­вою державного виконавця або зая­вою сторони суд, який видав вико­навчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про від­строчку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і по­рядку виконання рішення в судово­му засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстро­чити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і по­рядок виконання рішення.

Норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян Украї­ни, наданого як забезпечення кре­дитів в іноземній валюті» є тими обставинами, які ускладнюють ви­конання рішення і на підставі яких суд може надати відстрочку виконання рішення про звернення стягнення на майно боржника про­тягом дії вищевказаного Закону.

МАКСИМАЛЬНИЙ І ПОТОЧНИЙ КРЕДИТНИЙ ЛІМІТ

Що таке макси­мальний і поточ­ний кредитний лі­міт? Яка макси­мальна сума може бути встановлена банком під час отримання кре­дитної картки?

Максимальний кре­дитний ліміт – це максимальна сума кредитного ліміту, який може бути встановле­ний банком за кредитною карткою клієнта. Розмір встановлюється банком під час випуску кредитної картки й, на відміну від по­точного кредитного ліміту, не змінюється протягом строку її дії.

Поточний кредитний ліміт – це сума коштів, які клієнт може витратити, викорис­товуючи кредитну картку банку для оплати покупок та послуг і отримання го­тівкових коштів у певний період часу. Розмір поточ­ного кредитного ліміту встановлюється банком ін­дивідуально після розгля­ду документів і не може пе­ревищувати максимальний кредитний ліміт. Поточний кредитний ліміт може бути змінений банком протягом терміну дії картки.

ВІДМОВА У ВІДПУСТЦІ

Після закінчення вишу я пропрацював на підприємстві 3 мі­сяці і хочу взяти що­річну основну від­пустку. Чи правомір­но директор мені від­мовляє?

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ) і ст. 2 ЗУ «Про відпустки» (Закон) громадяни, які перебува­ють у трудових відноси­нах з підприємствами, установами, організація­ми незалежно від форм власності, виду діяльнос­ті та галузевої належнос­ті, а також працюють за трудовим договором у фі­зичної особи, мають пра­во на щорічні (основну та додаткові) відпустки із збереженням на цей пері­од місця роботи (посади) і зарплати. Щорічні осно­вна та додаткові відпуст­ки повної тривалості в перший рік роботи, відпо­відно до ст. 79 КЗпПУ та ст. 10 Закону, надаються працівникам після закін­чення 6 місяців безпе­рервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічні від­пустки за другий та на­ступні роки роботи мо­жуть надаватися праців­никові в будь-який час відповідного робочого року. Водночас у ч. 7 ст. 10 Закону передбачено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну без­перервної роботи в пер­ший рік роботи на даному підприємстві за бажан­ням працівника надають­ся, приміром:

– жінкам – перед відпуст­кою в зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які ма­ють двох і більше дітей ві­ком до 15 років або дити­ну-інваліда;

– інвалідам;

– особам до 18 років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у від­пустці в зв’язку з вагітніс­тю та пологами;

– особам, звільненим піс­ля проходження строкової військової або альтерна­тивної (невійськової) служби, якщо після звіль­нення із служби вони були прийняті на роботу протя­гом 3 місяців, не врахову­ючи часу переїзду на по­стійне місце проживання;

– сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успіш­но навчаються в навчаль­них закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання ди­пломних, курсових, лабо­раторних та інших робіт, передбачених навчаль­ною програмою;

– працівникам, які не ви­користали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

– працівникам, які мають путівку (курсівку) для са­наторно-курортного (ам­булаторно-курортного) лі­кування;

- батькам-вихователям дитячих будинків сімей­ного типу.

05.12.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини