ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Якщо працівнику пропонують нижчу зарплату…

Які дії може вчиня­ти керівник підпри­ємства у випадку, якщо я не погоджу­юся із зменшенням по­садового окладу під час переведення на іншу роботу?

Відповідно до статті 32 Кодексу законів про пра­цю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також пере­ведення на роботу на інше підприємство, в устано­ву, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, устано­вою, організацією, допус­кається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, перед­бачених законодавством.

Не вважається переведен­ням на іншу роботу і не по­требує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в устано­ві, організації на інше ро­боче місце, в інший струк­турний підрозділ у тій же місцевості, доручення ро­боти на іншому механізмі або агрегаті у межах спеці­альності, кваліфікації чи посади, обумовленої тру­довим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права перемі­щати працівника на робо­ту, протипоказану йому за станом здоров’я.

У зв’язку із змінами в орга­нізації виробництва і праці допускається зміна істот­них умов праці при продо­вженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфіка­цією чи посадою. Про змі­ну істотних умов праці – систем і розмірів її оплати, пільг, режиму роботи, вста­новлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, а та­кож зміну розрядів і найме­нування посад тощо пра­цівник повинен бути пові­домлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умо­ви праці не може бути збе­режено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиня­ється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли тру­дові відносини фактично тривають і жодна із сторін не висунула вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ праців­ника на військову служ­бу, направлення на аль­тернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового до­говору з ініціативи праців­ника (статті 38, 39), з ініціа­тиви власника або уповно­важеного ним органу (стат­ті 40, 41) або на вимогу проф­спілкового чи іншого упо­вноваженого на представни­цтво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівни­ка, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, устано­вою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким пра­цівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбав­лення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника під­приємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виді­лення, перетворення) дія трудового договору пра­цівника продовжується. Припинення трудового до­говору з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисель­ності або штату працівни­ків (пункт 1 частини пер­шої статті 40).

Таким чином, при змен­шенні розміру оплати пра­ці роботодавець повинен попередити працівника не пізніше ніж за два місяці до зменшення заробітної плати. Якщо працівник не бажає продовжувати робо­ту за пропоновану меншу зарплату, то через два міся­ці після попередження його про зменшення зарплати ро­ботодавець має повне право звільнити працівника.

Відклик заяви про звільнення

Мене примусили написати заяву про звільнення за влас­ним бажанням. Чи можу я через два тижні відкликати документ?

Відповідно до статті 38 КЗпПУ працівник має пра­во розірвати трудовий до­говір, укладений на неви­значений строк, попере­дивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумов­лена неможливістю про­довжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до на­вчального закладу; немож­ливість проживання у да­ній місцевості, підтвердже­на медичним висновком; вагітність; догляд за дити­ною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хво­рим членом сім’ї відповід­но до медичного висновку або інвалідом I групи; ви­хід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або упо­вноважений ним орган по­винен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після за­кінчення строку поперед­ження про звільнення не залишив роботи і не вима­гає розірвання трудового договору, власник або упо­вноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено ін­шого працівника, якому відповідно до законодав­ства не може бути відмов­лено в укладенні трудово­го договору.

Працівник має право у ви­значений ним строк розі­рвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноваже­ний ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідальність боржника

Які підстави виникнення права на неустойку та правові наслідки у разі її сплати (передання)?

Поняття неустойки та правові наслідки у разі її спла­ти визначено у статтях 549–552 Цивільного кодексу України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати креди­торові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або не­належним виконанням зобов’язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання (стаття 617 цього Кодексу).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухо­ме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є гро­шова сума, її розмір встановлюється договором або ак­том цивільного законодавства. Розмір неустойки, вста­новлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законо­давства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наяв­ності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Сплата (пе­редання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

ЩО Є САМОБУДОМ?

Які будівлі є незаконно збудованими, а які – ні?

Відповідно до Цивільного кодексу України, самобу­дом є будь-яка будівля, на яку немає документів про право власності або дозволу на будівництво, а також якщо саме будівництво відбувається без отримання дозвільних документів.

Самобудом вважають нерухомість, яка побудована або будується в даний момент: на земельній ділян­ці, що не була відведена для цієї мети; без належного дозволу чи правильно затвердженого проекту; з іс­тотними порушеннями норм і правил.

Існують списки будов і змін, що не вважаються само­будами, тобто немає необхідності в їх узаконенні.

Для квартир це: перепланування, які пов’язані із збіль­шенням житлової або підсобної площі за рахунок площ коридорів і допоміжних приміщень шляхом демонтажу перегородок, якщо вони не є капітальними (несучими) стінами, а також не зачіпають несучі конструкції, опо­ри, балки; встановлення дверей або вікна у внутрішніх некапітальних стінах, а також їх закладання; встанов­лення перегородок в підсобних приміщеннях; демон­таж або установка шаф, антресолей, комор; демонтаж камінів, грубок, печей (без перекриття вентиляційних шахт, димоходів); зменшення площ за рахунок утеплен­ня або обробки стін; перестановка інженерного і сантех­нічного обладнання в межах призначених приміщень; засклення балконів і лоджій, за винятком будинків, які занесені до Державного реєстру пам’яток України.

В одноквартирних дачних будинках без дозволів можна, як і в квартирах, перевстановлювати сантехнічне облад­нання в межах призначених приміщень, збільшувати або навпаки зменшувати житлову або підсобну площу за допомогою перестановки перегородок, якщо вони не є капітальними, робити або прибирати дверні та вікон­ні прорізи у внутрішніх некапітальних стінах, утеплю­вати стіни; склити балкони, веранди і тераси. Крім того, в таких будинках не потрібен дозвіл, щоб: будувати на ділянці тимчасові споруди, навіси, альтанки, а також сходи, естакади, літні душі, теплиці, свердловини, коло­дязі, туалети, паркани, відкриті басейни і басейни з по­легшеним покриттям, погреби, ворота, хвіртки, тераси тощо; замінювати матеріали стін, господарських буді­вель без збільшення розміру фундаменту і поверхні; змі­нювати призначення господарських будівель.

21.07.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини